АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/913/2012
Головуючий по 1-й інстанції Предоляк О.С.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.
суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.
при секретарі : Ємельяновій В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради Полтавської області та Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності та зустрічним позовом Кременчуцької міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 січня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 проживала більше п'яти років однією сім'єю з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнано за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відмовлено Кременчуцькій міській раді Полтавської області у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою.
Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі Кременчуцька міська рада просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічних вимог про визнання спадщини відумерлою. В обґрунтування посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи внаслідок невірної оцінки доказів , вважаючи покази свідків зі сторони позивача суперечливими , непослідовними та такими, що не заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 303, 309 ч.1 п. 2,3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є недоведеність обставин , що мають значення для справи , які суд вважав встановленими , невідповідність висновків суду обставинам справи.
По справі встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Після її смерті залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1.
В жовтні 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим , що тривалий час проживала з ОСОБА_3 однією сім»єю за її місцем проживання, вони дбали один про одного, вели спільне господарство та мали єдиний бюджет . У зв»язку з чим вважає себе спадкоємцем четвертої черги на підставі положень ст.1264 ЦК України .
Таким чином, предметом доказування в даному випадку є факт тривалого ( не менше п»яти років) проживання позивача з спадкоємцем ОСОБА_3 однією сім»єю в розумінні положень ст. 3 СК України.
Задовольняючи первісний позов , суд першої інстанції виходив з того, що допитані в ході судового засідання свідки зі сторони позивача підтвердили факт спільного проживання позивача та ОСОБА_3 з 1996 року по день смерті останньої в її квартирі , а інші зібрані по справі докази не суперечать таким свідченням.
З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
За змістом ст.. 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.
Даючи правову оцінку зібраним по справі доказам в порядку ст. 212 ЦПК України, колегія суддів зазначає про мотиви відмови у прийнятті останніх у вигляді показів свідків зі сторони позивача, до яких відноситься критично.
Зокрема, викликають сумніви в своїй достовірності пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які являються сусідами позивача , оскільки проживають з нею в одному будинку , у зв»язку з чим не можуть являтись сусідами померлої ОСОБА_3 , а відтак засвідчені ними факти проживання останньої однією сім»єю з позивачем, з веденням спільного господарства та про наявність між ними прав та обов»язків як між членами однієї
сім»ї - колегія суддів ставить під сумнів, не приймаючи їх до уваги.
вважаючи такі свідчення не належними доказами.
Свідок ОСОБА_6 в своїх показах зазначила, що їй відомо про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом часу, коли останні спільно робили ремонт в квартирі позивача. Однак, такі пояснення безпосередньо не свідчать про факт спільного проживання даних осіб в якості членів однією сім»ї тривалий час ( не менше п»яти років до дня смерті спадкодавця).
Покази свідка ОСОБА_7 також не є тим доказом, який би беззаперечно свідчив про факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 саме однією сім»єю та про наявність між ними взаємних прав та обов»язків. Фактично її свідчення зводились до того, що вона бачила позивача в квартирі ОСОБА_3 та пояснювала, що обидві часто дзвонили з її квартирного телефону, оскільки в квартирі сусідки телефон був відсутній.
Інші свідчення також не дають підстав для висновку про доведеність позивачем факту спільного проживання в якості члена сім»ї спадкоємця.
З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дійсно впродовж тривалого часу позивач підтримувала дружні відносини з ОСОБА_3, яка їй доводилась золовкою. Після розлучення та відповідно смерті чоловіка ОСОБА_3 обидві як одинокі жінки ще більше зблизились, відтак між ними дійсно існували тісні відносини . Проте , такі відносини не можуть розцінюватись як сімейні в розумінні положень ст. 3 СК України.
При дослідженні фактичних обставин справи, колегією суддів також брались до уваги обставини, встановлені в ході досудового дослідження по факту смерті ОСОБА_3
Так, з відмовного матеріалу встановлено, що лише 04.10.2010 р. до органів внутрішніх справ надійшло повідомлення про смерть ОСОБА_3 Ініціаторами такого звернення стали колеги по роботі та сусідка останньої ОСОБА_8
В ході дослідження вказаних матеріалів з»ясувалось, що ОСОБА_3 як одинока жінка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Про факт її смерті нікому відомо не було. Як пояснила позивач , вона нічого не знала про смерть ОСОБА_3 , оскільки на той час знаходилась в Сумській області.
Судовою колегією також взято до уваги те, що фактично про смерть ОСОБА_3 позивач взнала лише зі слів її сусідів, ключа від квартири останньої вона не мала. Запасний ключ знаходився в сусідки ОСОБА_8
В своїй сукупності вказані обставини свідчать , що позивач не являлась членом членом сім»ї ОСОБА_3
Крім того, колегією суддів взято до уваги як належні докази акт про факт проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 та відповідно акт про факт одинокого проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 .
Інші письмові докази, зокрема квитанції про сплату за комунальні послуги, не є тим належними та допустимими доказами, які б стверджували факт проживання позивача однією сім»єю зі спадкодавцем.
З урахуванням встановленого, колегіє суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог, у зв»язку з чим в задоволенні останніх необхідно відмовити.
За вказаних обставин , зустрічний позов, пред»явлений Кременчуцькою міською радою в порядку ст. 1277 ЦКУ України про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню, оскільки відсутні спадкоємці, які мали право успадкувати майно померлої ОСОБА_3
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п.2.3, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 січня 2012 року скасувати , з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради Полтавської області та Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування.
Зустрічний позов Кременчуцької міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою задовольнити.
Визнати спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_1 відумерлою.
Вказану квартиру передати до комунальної власності Кременчуцької міської ради .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: