Справа № 22-669\08 Головуючий в 1 інстанції: Куцоконь С.П.
Категорія: 2 Доповідач: Хилевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 червня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Оніпко О.В.
суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Демчук О.С.
за участю представників закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» - Качан Т.Г. і Поліщук Г.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» на заочне рішення Рівненського міського суду від 7 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» про усунення перешкод у здійсненні права власності,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» (далі - ЗАТ «ПОЛІССЯ-92») про усунення перешкод у здійсненні права власності.
На обґрунтування позову зазначав, що за договором купівлі-продажу від 5 вересня 2007 року він придбав нежиле приміщення, а саме приміщення магазину по вулиці АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване за ним у органах державної реєстрації прав на нерухомість.
Відповідач неправомірно займає і використовує спірне приміщення для здійснення підприємницької діяльності та створює перешкоди ОСОБА_1 у володінні, користуванні, розпорядженні майном на власний розсуд.
Просив суд зобов'язати ЗАТ «ПОЛІССЯ-92» звільнити приміщення магазину.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 7 грудня 2007 року позов задоволено повністю; зобов'язано відповідача звільнити нежиле приміщення, приміщення магазину на вулиці АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 5 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №5188.
Ухвалою від 26 березня 2008 року заяву ЗАТ «ПОЛІССЯ-92» про перегляд заочного рішення суду від 7 грудня 2007 року - залишено без задоволення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де вказує на його необгрунтованість й незаконність у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд уважав установленими; невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи скаргу, покликається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2007 року рішення господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2004 року, яким договір купівлі-продажу спірного приміщення від 15 липня 2002 року визнано недійсним з моменту його укладення.
Натомість суд першої інстанції знехтував зазначеними обставинами, не застосувавши положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиціальності обставин, встановлених судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили.
Також посилається на вимоги ч. 1 ст. 145 ЦК Української РСР (який діяв на час посвідчення договору купівлі-продажу, що визнаний недійсним), згідно із чим якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник управі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно вибуло з володіння власника або володільця іншим шляхом поза їх волею. Аналогічні норми вказані в п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Вважає наявними правові підстави для витребування належного ЗАТ «ПОЛІССЯ-92» приміщення магазину в ОСОБА_1, а тому й відсутність підстав для звільнення приміщення.
Крім того, стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи.
Просить колегію суддів скасувати рішення, що оскаржується, а справу направити на новий судовий розгляд.
У судовому засіданні представники ЗАТ «ПОЛІССЯ-92», підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали колегії суддів пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалася на її безпідставність.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ЗАТ «ПОЛІССЯ-92», займаючи та використовуючи належне на праві власності позивачу нежиле приміщення, порушує права останнього як власника майна.
Між тим, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він суперечить нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2007 року було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 прийняв у власність від ОСОБА_4 нежиле приміщення, приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 7-8).
Постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2007 року касаційну скаргу ЗАТ «ПОЛІССЯ-92» задоволено, рішення господарського суду Рівненської області від 20 червня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року скасовано, а рішення господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2004 року залишено в силі (а.с.а.с. 47-49).
Зазначеним рішенням господарського суду встановлено обставину вибуття приміщення магазину по вулиці АДРЕСА_1 із власності відповідача поза його волею (а.с.а.с. 45-46).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Виходячи з наведеного, колегія суддів знаходить, що оскільки майно від ЗАТ «ПОЛІССЯ-92» вибуло помимо його волі, тому відповідач як власник був незаконно позбавлений своїх прав.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення, що оскаржується, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові за безпідставністю.
На підставі ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 321 ЦК України, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 7 грудня 2007 року - скасувати повністю.
У позові ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ПОЛІССЯ-92» про усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий:
Судді: