Справа № 2-13/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

12 червня 2008 року                                                                                                           м.Шостка

            Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Ніколаєнко В.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа приватне підприємство «Івушка-Шостка» про вселення в квартиру та визнання права користування квартирою,

В С Т А Н О В И В:

            Позивач звернувся до суду з даним позовом в якому зазначив, що він проживав в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яку отримав по ордеру.

            З 1991 року він став проживати однією сім'єю з відповідачкою ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в її квартирі АДРЕСА_2 і в тому ж 1991 році через Виконавчий комітет Шосткинської міської ради він зробив обмін з колишнім чоловіком відповідачки ОСОБА_6 своєї квартири АДРЕСА_1, на житлову кімнату площею 10,0 кв.м. в квартирі відповідачки.

            Після даного обміну, між ним та відповідачкою були поділені особові рахунку на спірну квартиру на кожного з них окремо.

            В 1999 році відповідачка запропонувала йому виписатись із спірної квартири АДРЕСА_2 для того щоб було менше платити за комунальні послуги. Він погодився на цю пропозицію і 23.11.1999 р. виписався із спірної квартири зареєструвавшись одразу ж в АДРЕСА_3, в будинку, який дістався йому від померлих батьків.

            Після виписки із спірної квартири він продовжував в ній проживати до серпня 2006 року.

            Після його виписки, відповідачка разом із своїм сином приватизували спірну квартиру на двох і йому про це було відомо.

12.08.2006 р. коли він повернувся до спірної квартири із с.Остроушки, то не зміг попасти в квартиру оскільки відповідачка замінила там замки.

            До теперішнього часу відповідачка не впускає його у спірну квартиру, що обумовило його звернутись до суду з даним позовом.

            У судовому засіданні позивач ОСОБА_1свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд вселити його у спірну квартиру і уточнивши свої вимоги у судовому засіданні, також просить визнати за ним право користування однією житлової кімнатою, площею 10,0 кв.м. і приміщеннями загального користування, а також стягнути на його користь судові витрати.

             Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і в судовому засіданні показала, що вона проживала разом із своїм колишнім чоловіком і сином у спірній квартирі АДРЕСА_2 з 1986 року. Після розірвання шлюбу вона і її чоловік ОСОБА_6 відкрили окремі особові рахунки кожен на себе. Чоловік відкрив особовий рахунок на житлову кімнату, площею 10,0 кв.м., а вона на дві інші кімнати.

            В 1991 році її чоловік ОСОБА_6 через виконком зробив обмін своєї кімнати площею 10,0 кв.м. на однокімнатну квартиру позивача АДРЕСА_1, після чого позивач переїхав проживати до неї у спірну квартиру, де став проживати в кімнаті, площею 10,0 кв.м. і позивач відкрив на себе окремий особовий рахунок на цю кімнату.

            Незважаючи на те, що особовий рахунок був відкритий на позивача, вона оплачувала комунальні послуги за його кімнату площею 10,0 кв.м. за свої власні кошти.

            В 1999 році позивач виписався добровільно із спірної квартири і зареєструвався в с.Остроушки, Шосткинського району в будинку своїх батьків, пояснивши, що йому у спадок дістався цей будинок і він буде проживати там, щоб не сплачувати комунальні послуги за спірну квартиру і з 1999 року позивач майже постійно проживав в селі.

            Після виписки позивача, вона перевела на себе його особовий рахунок на його кімнату площею 10,0 кв.м. і в 2000 році приватизувала всю спірну квартиру на себе і свого сина ОСОБА_7 в рівних частках.

            З 2004 року вона стала працювати в м.Києві і в Шостку приїжджала рідко. В серпні 2006 року, коли вона приїхала додому в м.Шостку, то побачила, що в замку її квартири знаходився зламаний ключ. Сусіди пояснили, що  приходив позивач і намагався відкрити двері. Щоб зайти в квартиру їй довелось розібрати замок і замінити його на новий.

            Дійсно вона заперечує проти того, щоб позивач повернувся у спірну квартиру, оскільки він не проживає там з 1999 року, крім того з 2000 року ця квартира знаходиться у власності її та її сина, а тому позивач на її думку не має ніяких прав на кімнату в її квартирі.

            Просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

            Співвідповідач по справі ОСОБА_7, який являється сином відповідачки і який на час розгляду справи по суті відбуває покарання в місцях позбавлення волі у своїй заяві адресованій до суду з приводу позову пояснив, що він також заперечує проти позову і не заперечує щоб справа розглядалась без його участі.

            Представник третьої особи приватного підприємства «Івушка-Шостка» директор цього підприємства ОСОБА_8 по суті позову показав, що АДРЕСА_2, в якому знаходиться спірна квартира, з 01.05.2007 року перебуває на обслуговуванні в ПП «Івушка-Шостка», до цього часу з 2001 року цей будинок обслуговувало ТОВ «ЖЕУ-2», директором якого був також він.

            По спірній квартирі збереглись тільки картки поквартирного обліку, а заяви, які писали позивач і відповідачка про зняття з реєстрації та переведення особливих рахунків, не збереглись. Але якщо позивач був знятий з реєстрації, то він обов'язково писав заяву про це.

            З приводу вирішення даного спору покладається на рішення суду.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

            У судовому засіданні було встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру АДРЕСА_2, разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 і сином ОСОБА_7 в 1986 році по обмінному ордеру за № 63 від   27.03.1986 р. /а.с.27/

            Особливий рахунок був відкритий на всю квартиру на відповідачку ОСОБА_3

            Позивач ОСОБА_1в цей час проживав в окремій однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

            Після того, як відповідачка розірвала шлюб із своїм чоловіком ОСОБА_6, у спірній квартирі було відкрито два особових рахунки, один на відповідачку ОСОБА_3 на дві кімнати, а один на її колишнього чоловіка ОСОБА_6 на одну житлову кімнату, площею 10,0 кв.м.

            В листопаді 1990 року позивач ОСОБА_1і чоловік відповідачки ОСОБА_6  звернулись до Виконкому Шосткинської міської ради із заявами про обмін квартири позивача АДРЕСА_1 на житлову кімнату площею 10,0 кв.м. в квартирі відповідачки. /а.с.39-41/

            Тобто позивач добровільно погодився обміняти свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на одну житлову кімнату площею 10,0 кв.м., яка розташована у спірній квартирі відповідачки.

            Рішенням Виконкому Шосткинської міської ради від 28.11.1990 р. № 373, було дозволено обмін жилої площі позивачу ОСОБА_1, проживавшому на той час в окремій однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 проживавшим в кімнаті площею 10,0 кв.м., розташованій у спірній трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2. /а.с.34-38/

            Вказане рішення Виконкому ніким не оспорювалось і ніким не скасовувалось.

            Після даного обміну, позивач добровільно вселився в житлову кімнату площею 10,0 кв.м., розташованій у спірній квартирі і став проживати в цій кімнаті, а з 11.01.1991 року зареєструвався в ній /а.с.5;27/    

            Після вселення у вказану кімнату, на позивача був відкритий окремий особовий рахунок на житлову кімнату площею 10,0 кв.м., що підтверджується розрахунковими книжками на цю кімнату по оплаті комунальних послуг, виписаними на ім'я позивача ОСОБА_1

            Із оглянутих і досліджених в судовому засіданні розрахункових книжок під № 5086 за 1991-1996 роки, вбачається, що хоча самі книжки виписані на ім'я позивача, але всі проплати за квартплату і комунальні послуги по всім книжкам за весь вказаний період часу зроблені відповідачкою ОСОБА_3, що підтверджується записами в цих книжках на її ім'я.

            Позивач з цього приводу пояснив, що він давав гроші відповідачці щоб вона оплачувала за нього комунальні послуги і що відповідачка заповнювала розрахункові книжки.

            Сама ж відповідачка спростовує ці доводи позивача і показала, що комунальні послуги за позивача сплачувала вона за власні кошти.

            Ніяких інших доказів того, що позивач сам оплачував свої комунальні послуги, окрім своїх пояснень, позивач суду не надав.

            23.11.1999 року позивач добровільно виписався із спірної квартири і одразу ж зареєструвався АДРЕСА_3, який дістався йому у спадок від його батьків.

            У судовому засіданні позивач підтвердив, що власноручно і добровільно підписував заяву на виписку із спірної квартири.

            Добровільність виписки позивача із спірної квартири сумнівів не викликає, оскільки після виписки, він одразу ж зареєструвався в с.Остроушки за вищевказаною адресою.

            Після виписки позивача, особливий рахунок на спірну кімнату площею 10,0 кв.м. був переведений на відповідачку ОСОБА_3, оскільки в цій квартирі залишились проживати вона і її неповнолітній син.       

У січні 2000 р., відповідачка ОСОБА_3 звернулась до органу приватизації із заявою про приватизацію спірної квартири на себе і свого неповнолітнього (на той час) сина ОСОБА_7 і після приватизації отримала свідоцтво про право власності на житло від 01.02.2000 року, згідно якого вся спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності їй та її сину ОСОБА_7 в рівних частках. /а.с.14/

Дане свідоцтво ніким не оспорюється і ніким не скасовувалось.

            У судовому засіданні позивач показав, що знав про те, що відповідачка приватизувала спірну квартиру, але в установленому законом порядку це не оскаржив.

            Позивач не позбавлений права в подальшому на оскарження свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

            На час розгляду справи, відповідачка ОСОБА_3 та її син ОСОБА_7 являються власниками спірної квартири, цього права власності їх ніхто не позбавляв, у зв'язку з чим позивач не може бути вселений у спірну квартиру, оскільки згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

            Відповідно до вимог ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

            А відповідачів ніхто в установленому законом порядку не позбавляв їх права власності на спірну квартиру.

            В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що він має право на вселення у спірну квартиру відповідно до ст.64 та 65 ЖК України.

            Однак такі посилання позивача є невірними, оскільки зазначені норми закону стосуються користування будинками (квартирами) державного житлового фонду, а в даному випадку спірна квартира перебуває у власності відповідачів з 2000 року.

            Крім цього, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач надав суду два повідомлення про надання субсидій № 2195 по оплаті комунальних послуг за кімнату 10,0 кв.м. у спірній квартирі за період часу з травня 1998 р. по квітень 1999 року, в якості підтвердження того, що він проживав у спірній квартирі, але факт проживання позивача у спірній квартирі до 23.11.1999 року ніким не оспорюється.

            Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Позивач ОСОБА_1не надав суду жодних доказів, які б підтверджували його право на вселення та користування спірною квартирою, а надані ним докази, які були досліджені в судовому засіданні навпаки підтверджують добровільність його обміну квартири на кімнату, добровільність його виписки із спірної квартири і переведення особового рахунку на всю квартиру на відповідачку, у зв'язку з чим його позов задоволенню не підлягає.

            Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача, оскільки його позов задоволенню не підлягає.

             Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, ст.ст.64, 65 ЖК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про вселення в квартиру АДРЕСА_2, Сумської області та визнання за ним права користування однією житловою кімнатою площею 10,0 кв.м., що розташована в цій квартирі і приміщеннями загального користування (коридором, кухнею, вбиральнею, ванною кімнатою),  а також стягнення на його користь   судових витрат - відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  

Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання цієї заяви. 

            Суддя                                                            О.І.Чернобай