ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 р. Справа № 36525/12

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2011 року по справі № 2-а-2056/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.07.2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01січня 2011 року по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської областівід 29.07.2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 01.01.2011 року по 27.01.2011 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачупідвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 28.01.2011 року по 15.08.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбаченихзаконами України, якими було затвердженоДержавний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків, а також на те, що законодавством не визначено з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832КАС України, судвідповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернулася до суду 28.07.2011 року та не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01.01.2011 року по 27.01.2011 року.

Позивач належить до числа осіб на яких поширюються державні соціальні гарантії встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 7 частини 1 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, до правовідносин щодо нарахування та виплати дітям війни підвищення до пенсії повинні застосовуватись положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем свого права на отримання підвищення до пенсії.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, також не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню за період з 28.01.2011 року по 22.07.2011 року, тобто до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», що в свою чергу свідчить про те, що суд першої інстанції припустився помилки задовольняючи позов по день постановлення рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 202,205, 207, 254, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області задовольнити частково.

Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2011 року по справі № 2-а-2056/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 28.01.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.