РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Шалаути Г.І.
суддів: Бойчука І.В., Горблянського Я.Д.
секретаря: Городецької У.С.
з участю апелянтів: представника прокуратури м.Івано-Франківська-Хомин М.В. та представника прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури м.Івано-Франківська, прокуратури Івано-Франківської області про стягнення з держави за рахунок коштів державного бюджету справедливої сатисфакції моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області, ухиленням від проведення повного, всебічного і неупередженого розслідування заяви по факту втрати виконавчого провадження, незаконним втручанням в діяльність суду при розгляді цивільної справи позивачів та в діяльність державної виконавчої служби та інших порушень вимог Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні ними своїх повноважень, за апеляційними скаргами прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2012 року, -
встановила:
У вересні 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до прокуратури м.Івано-Франківська заяву про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Державної виконавчої служби та Івано-Франківського міського управління юстиції за невиконання ними рішення Івано-Франківського міського суду та відсутність контролю за виконанням такого в цивільній справі про стягнення з ОСОБА_4 на їх користь
моральної шкоди в розмірі 2600 грн. Перевірку заяви проводила помічник прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5 За наслідками перевірки нею 30.01.2002 року була
________________________________________________________________________________
Справа №2/0907/43/2011 Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.
Провадження№22ц/0990/1058/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
Категорія 33
винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_13 на підставі ст.6 п.2 КПК за відсутністю в його діях складу злочину. В ході проведення перевірки обставин, зазначених у заяві, було втрачено виконавче провадження №2-6004/2000 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи причетною до втрати зазначеного виконавчого провадження ОСОБА_5., звернулися до Прокуратури Івано-Франківської області із заявою про порушення кримінальної справи відносно неї. Постановою начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області Вовка В.В. від 17.02.2005 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 відмовлено за відсутністю в її діях складу злочину на підставі ст.6 п.2 КПК України з посиланням в мотивувальній частині постанови на Постанову Івано-Франківського міського суду від 01.07.2004 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови від 30.01.2002 року , винесеної помічником прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця ОСОБА_13, а також про визнання не розглянутою в цілому заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25.09.2001 року, про порушення прокуратурою м.Івано-Франківська глави 8 КПК України, ст.ст.29, 30 Закону України "Про прокуратуру", про зобов»язання прокуратури провести належне розслідування та порушити кримінальну справу за їх заявою, а також про порушення кримінальної справи проти помічника прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5 та заступника прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_9 - відмовлено(а.с.25 т.1 ). В подальшому на протязі кількох років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися з новими скаргами та заявами до прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальних справ щодо інших посадових осіб прокуратури міста та області, що стосувалися одного і того ж предмету - неналежного виконання посадовими особами ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції вимог ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження", факту втрати виконавчого провадження що призвело до порушення їх прав на отримання присуджених судом коштів з ОСОБА_4 в їх користь за рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.08.2000 року, оскільки виконавчий лист постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського Міського управління юстиції від 12.04.2002 року був повернутий їм, як стягувачам за відсутністю майна боржника.
В подальшому у 2004 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Івано-Франківського міського суду з адміністративним позовом до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, Івано-Франківського міського управління юстиції, держави в особі Державного казначейства України, Головного управління юстиції Івано-Франківської області про визнання незаконним невиконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23.08.2000 року, визнання незаконною допущеної бездіяльності Івано-Франківського міського та обласного управління юстиції, відсутності з їх сторони контролю за діяльністю ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, стягнення спричинених збитків, заподіяних невиконанням судового рішення та стягнення моральної шкоди, спричиненої порушенням їх прав. Постановою Івано-Франківського міського суду від 19.09.2008 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо незабезпечення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23.08.2000 року по справі №2-6004/2000 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та стягнуто з Головного управління юстиції Івано-Франківської області за рахунок коштів , що виділяються на утримання відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2- 2000 грн. спричиненої моральної шкоди, на користь ОСОБА_3-2000 грн.моральної шкоди. В решті заявлених вимог відмовлено. Зазначена постанова набрала законної сили.
У квітні 2006 року під час знаходження в суді зазначеного вище адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали позовну заяву до держави в особі глави держави-Президента України - Ющенка В.А.., Прокуратури м.Івано-Франківськата прокуратури Івано-Франківської області та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів -Державного казначейства України про стягнення з держави за рахунок коштів державного бюджету сатисфакції моральної шкоди, завданої їм незаконними діями та рішеннями прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області при здійсненні ними своїх повноважень, що проявилися в незаконному ухиленні від проведення повного, всебічного, неупередженого розслідування їх заяв по факту втрати виконавчого провадження та інших заяв, незаконного втручання в діяльність суду та державної виконавчої служби та інших порушень вимог Закону України "Про прокуратуру" із зазначенням стягнення моральної шкоди в розмірі по 5000 грн. на користь кожного з позивачів.
24.02.2011 року позивачі подали заяву про відмову від позову в частині заявлених вимог до Президента Украни та Державного казначейства України(т.3а.с.56-57). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.02.2011 року зазначену відмову прийнято, провадження у справі в цій частині позову закрито.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з прокуратури м.Івано-Франківська на користь ОСОБА_2700 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_3- 700 грн. моральної шкоди та стягнуто в їх користь 14 грн. 28коп. судових витрат. з мотивів визнання доведеним факту втручання прокуратури м.Івано-Франківська в дільність державних органів, зокрема суду, при розгляді справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВДВС Івано-Франківського МУЮ, Головного управління юстиції про визнання дій неправомірними. В решті заявлених вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду прокуратура м.Івано-Франківська та прокуратура Івано-Франківської області подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі прокуратура м.Івано-Франківська зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, розгляд справи проведено поверхово, без повного та всестороннього дослідження обставин справи, без встановлення наявності такої шкоди, без дослідження доказів протиправності дій чи рішень відповідачів, без з'ясування причинного зв'язку між заподіяною шкодою та протиправним діянням заподіювачів та вини відповідачів в її заподіянні. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про втручання прокуратури м.Івано-Франківська в діяльність державних органів по відновленню втраченого виконавчого провадження, оскільки постановою суду визнано неправомірність дій не прокуратури, а державної виконавчої служби щодо відновлення відновлення виконавчого провадження. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Прокуратура Івано-Франківської області в апеляційній скарзі посилається на незаконність постановленого судом першої інстанції рішення, який при його постановленні допустив порушення норм процесуального права - не встановив обставини, що підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даної категорії спорів, не з'ясував, які дії чи рішення є неправомірними, в чому полягає моральна шкода, нанесена позивачам, якими доказами позивачі доводять наявність такої шкоди та вину відповідачів у спричиненні її спричиненні. Апелянт зазначив, що суд задоволивши частково позовні вимоги позивачів вважав доведеним факт втручання прокуратури м.Івано-Франківська в діяльність суду при розгляді справи за позовом позивачів, зіславшись на лист прокурора м.Івано-Франківська до судді Поповича С.С., який не може бути доказом будь-якого втручання, так як не є процесуальним документом, який би містив зобов'язання посадових осіб вчинити певні дії по відновленню виконавчого провадження. З наведених підстав апелянт просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2012 року та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
В судовому засіданні представник прокуратури м.Івано-Франківська доводи апеляційної скарги підтримала, пояснила, що згідно вимог Закону України "Про прокуратуру" прокуратура не здійснює нагляд за діяльністю державних виконавців щодо виконання ними судових рішень, щодо заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ДВС та міської прокуратури по факту втрати виконавчого провадження, то прийняті по них рішення, зокрема постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця ОСОБА_13 та відносно помічника прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5. оскаржувалися в судовому порядку, проте у іх скасуванні судом відмовлено. Крім того апелянт зазначила, що , незважаючи на втрату виконавчого провадження та невстановлення осіб, з вини яких таке відбулося, права позивачів не були порушені прокуратурою, оскільки виконавчий лист, який був повернутий позивачам як стягувачам державним виконавцем без виконання за відсутністю майна у боржника ОСОБА_4 і знаходився в ОСОБА_2та ОСОБА_3, останні вправі були пред"явити до виконання знову на протязі трьох років з часу повернення. Однак позивачі обрали інші способи захисту порушеного права. Апелянт ввважає, що Прокуратура м.Івано-Франківська, розглядаючи скарги та заяви позивачів, приймала правомірні рішення, доказів про їх неправомірність позивачі не представили, а тому суд безпідставно постановив рішення про часткове задоволення їх вимог, встановивши без належних доказів факт неправомірного втручання прокуратури в діяльність органу державної виконавчої служби. Просила апеляційну скаргу задовільнити.
Представник прокуратури Івано-Франківської області доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися повторно, хоча за вказаною ними поштовою адресою в матеріалах справи м.Івано-Франківська (а/с 24) належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не повідомили суд про зміну адреси проживання чи перебування, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка позивачів не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить апеляційні скарги підставними і приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного .
Відповідно до змісту ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим .Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом про стягнення сатисфакції моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області при здійсненні ними своїх повноважень, однак не встановив в чому проявилися такі незаконні дії та рішення, якими доказами підтверджується їх незаконність, чи були порушені права позивачів такими діями, за захистом яких вони звернулися до суду, а якщо були, то ким, чи позивачам завдана такими діями чи рішеннями моральна шкода, в чому вона проявилася та чи є причинний зв'язок між такими діями чи рішеннями та спричиненою шкодою. Задовільняючи частково вимоги позивачів, суд встановив, що суть порушеного права позивачів полягає у вчиненні відповідачами неправомірних дій по втручанню у діяльність державних органів під час розгляду їх справ в суді та при виконанні судових рішень, що спричинило їм моральну шкоду, а тому в цій частині вимоги знаходить обґрунтованими, зіславшись на лист прокуратури м.Івано-Франківська до Івано-Франківського міського суду від 17.03.2005 року(т.1а.с.27), яким з'ясовувалося питання можливості розгляду судом справи без виконавчого провадження та про можливість вжиття заходів ДВС по відновленню втраченого виконавчого провадження. Також суд зіслався на ту обставину, що таке виконавче провадження відділом ДВС в подальшому було поновлено, однак дії державного виконавця по відновленню втраченого провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постановою Івано-Франківського міського суду від 26.01.2006 року у справі №2а-118/2006 були визнані неправомірними.
Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки зазначений лист не є процесуальним рішенням відповідача - прокурора м.Івано-Франківська, не містить будь-яких розпоряджень чи вказівок суду чи іншим державним органам щодо розгляду справи чи спонукання до виконання ними певних дій,а тому не може розцінюватися як факт втручання у діяльність державних органів.
Пунктом.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року№4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди" зазначено, що при вирішенні спорів про відшкодування моральної(немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діянь її заподіювача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою та протиправним діянням її заподіювача, вина останнього в її заподіянні. Також підлягає з'ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями їх заподіяно, в якій грошовій сумі, позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду. Суд першої інстанції зазначених в постанові вимог не виконав, а тому постановлене судом рішення не може залишитися в силі та підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України. Слід постановити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідачів відмовити, виходячи з наступних обставин.
Колегією суддів з'ясовано, що предметом позову є вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області про стягнення з держави за рахунок коштів державного бюджету сатисфакції моральної шкоди, завданої їм незаконними діяннями та рішеннями прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області при здійсненні ними своїх повноважень, що проявилися в незаконному ухиленні від проведення повного, всебічного, неупередженого розслідування їх заяв по факту втрати виконавчого провадження та інших заяв, незаконного втручання в діяльність суду та державної виконавчої служби та інших порушень вимог Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні ними своїх повноважень із зазначенням стягнення моральної шкоди в розмірі по 5000грн. кожному з позивачів.
З мотивувальної частини постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 від 17.02.2006 року, винесеної начальником Прокуратури Івано-Франківської області Вовком В.В.(а.с.25т.1) слідує, що постановою Івано-Франківського міського суду від 01.07.2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови від 30.01.2002 року, винесеної помічником прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця ОСОБА_13, а також про визнання не розглянутою в цілому заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25.09.2001 року, про порушення прокуратурою м.Івано-Франківська глави 8 КПК України, ст.ст.29, 30 Закону України "Про прокуратуру", про зобов»язання прокуратури провести належне розслідування та порушення кримінальної справи за їх заявою, а також про порушення кримінальної справи проти помічника прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_5 та заступника прокурора м.Івано-Франківська ОСОБА_9 відмовлено. Будь-яких інших доказів неправомірності рішень чи дій відповідачів та вини їх у спричиненні моральної шкоди позивачами не було надано суду першої інстанції.
Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України, яку слід застосувати до спірних правовідносин, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в ч.1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового)слідства, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову чи моральну шкоду передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких, шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявністю її вини у спричиненні шкоди.
Відповідно до змісту ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін, що беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження неправомірності дій чи рішень відповідачів при виконанні ними своїх повноважень при розгляді заяв позивачів та доказів вини відповідачів у спричиненні їм моральної шкоди, слід постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідачів про стягнення моральної шкоди відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
На підставі ч.6 ст.1176, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області та на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2012 року задовільнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 квітня 2012 року скасувати.
Постановити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури м.Івано-Франківська, прокуратури Івано-Франківської області про стягнення з держави за рахунок коштів державного бюджету справедливої сатисфакції моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями прокуратури м.Івано-Франківська та прокуратури Івано-Франківської області, ухиленням від проведення повного, всебічного і неупередженого розслідування заяви по факту втрати виконавчого провадження, незаконним втручанням в діяльність суду при розгляді цивільної справи позивачів та в діяльність державної виконавчої служби та інших порушень вимог Закону України "Про прокуратуру" при розгляді ними заяв відповідачів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
І.В.Бойчук
Я.Д.Горблянський