РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Шалаути Г.І.,

суддів: Горейко М.Д., Меленко О.Є.,

секретаря: Балагури М.О.,

з участю сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Косівської районної державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 24 квітня 2012 року, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Косівської державної нотаріальної контори про визначення йому додаткового строку - два місяці для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позов мотивував відмовою Косівської державної нотаріальної контори прийняти його заяву як спадкоємця про прийняття спадщини у в зв'язку з пропущенням ним шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, так як не знав, що повинен був подати таку заяву.

Рішенням Косівського районного суду від 24 квітня 2012 року позов задоволено. Надано додатковий термін ОСОБА_2 для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер. ІНФОРМАЦІЯ_1- три місяці від дня вступу рішення в законну силу.

На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повного та не всестороннього дослідження обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначила, що позивач не прийняв спадщини після

________________________________________________________________________________

Справа №2/0910/911/2012 Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Провадження№22ц/0990/1070/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 37

смерті батька, так як в АДРЕСА_1, який на праві власності належав трьом співвласникам в рівних частках згідно свідоцтва про право власності: покійному батькові ОСОБА_3, матері ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - братові позивача та її чоловікові після смерті батька, продовжували проживати мама з її чоловіком та з нею. Оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, то все спадкове майно успадкував її чоловік-ОСОБА_6, який проживав з нею у спадковому будинку, хоча не оформляв свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі. Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, то тільки після смерті брата позивач звернувся з позовом до суду. Оскільки вона, будучи дружиною покійного, хоча розірвала з ним шлюб, але продувжувала проживати у фактичних подружніх відносинах, а тому має право на спадкове майно. Вважає, що оскільки її не було залучено до участі в розгляді справи, рішенням суду порушено її права, просить рішення суду скасувати як незаконне. Також апелянт зазначила, що суд порушив норму матеріального права, оскільки безпідставно застосував ст.1272 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, оскільки зазначена норма закону застосовується до спадкоємців, в яких право на спадщину виникло з набранням чинності ЦК України(тобто з 1 січня 2004 року).

Апелянт просила рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

В суді апеляційної інстанції апелянт підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовільнити.

Позивач ОСОБА_2. апеляційної скарги не визнав. заперечення мотивував тим, що апелянт немає права на спадкове майно після смерті брата ОСОБА_6, так як прожила з ним в шлюбі короткий час, жодного майна в шлюбі не набула, шлюб за позовом ОСОБА_1 рішенням Косівського районного суду від 14.09.2005 року було розірвано. Позивачка писала в заяві, що з липня 2005 року вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, додає копію рішення суду. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідача по справі, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Косівського районного суду від 24 квітня 2012 року не відповідає зазначеним вимогам.

Вказане рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, також судом порушено принцип диспозитивності - не залучено до участі в розгляді справи всіх зацікавлених осіб, зокрема апелянта - ОСОБА_1, яка претендує на спадкове майно, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановити нове рішення, яким в позові позивачу відмовити, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч.2 вказаної статті норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Як видно з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що і є датою відкриття спадщини. Отже, до даних правовідносин повинен був застосовуватись Цивільний кодекс Української РСР (ЦК УРСР) від 18.07.1963 р., який по іншому регулює вказані правовідносини. Судом неправильно застосовано статті 1268, 1270, 1272 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

До вказаних спадкових правовідносин суд першої інстанції повинен був застосувати ст.550 Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР) від 18.07.1963 р., чинного на час відкриття спадщини, якою передбачено продовження строку на прийняття спадщини і відповідно до якої строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 звернувся із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що непередбачено ст.550 Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР) від 18.07.1963 р., яка підлягає застосуванню до даних правовідносин.

На підставі ст.ст.549, 550 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Рішення Косівського районного суду від 24 квітня 2012 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Косівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

М.Д.Горейко

О.Є.Меленко