РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2012 р. м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Шалаути Г.І.,
суддів: Меленко О.Є., Горблянського Я.Д.
секретаря: Балагури М.О.,
з участю сторін: представника апелянта-позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2011 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсними дублікату договору купівлі-продажу квартири, довіреності на право розпорядження квартирою, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування квартири .
Позов мотивувала, тим що вона 22.10.2002 року придбала квартиру №1 в одноквартирному будинку №5 по вул.Поперечній в м.Івано-Франківську за договором купівлі-продажу від 22.10.2002 року, яка була зареєстрована за нею на праві власності в Івано- Франківському ОБТІ 05.11.2002 року, реєстровий номер 7846. В серпні 2003 року вона поїхала на роботу в Грецію, де постійно перебувала до лютого 2005 року, про що
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0907/3962/2011 Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Провадження 22ц/0990/685/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
Категорія 27
засвідчують відмітки в її закордонному паспорті. Приїхавши на Україну, в 2005 році дізналася про те, що без її відома, не маючи повноважень на розпорядження зазначеною квартирою її син ОСОБА_7, який з її згоди проживав у квартирі, без втрати нею оригіналу договору купівлі-продажу квартири, отримав незаконно дублікат договору купівлі-продажу квартири, незаконно отримав доручення від 20.11.2004 року, посвідчене приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 3901, таким чином діставши право розпорядження належним їй майном. Діючи від її імені на підставі незаконно виданого доручення, ОСОБА_7 уклав з відповідачкою ОСОБА_5 договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований за реєстровим номером 5698. В подальшому ОСОБА_5 подарувала квартиру згідно договору дарування від 30.12.2004 року своєму батькові ОСОБА_3 Зазначений договір дарування посвідчений цим же приватним нотаріусом, за реєстровим номером 6051.
Незаконному оформленню зазначених угод передував факт отримання ОСОБА_7 без відома позивачки нового паспорта громадянина України на її прізвище. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 року, яка набрала законної сили 22.09.2009 року, визнано незаконними дії ВГІРФО Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області по видачі 26.11.2004 року на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України серії МЕ НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася із заявою про видачу нового паспорта, так як в період з листопада 2003 року по лютий 2005 року перебувала за межами України, про що засвідчують відмітки в оглянутому судом її закордонному паспорті. Незаконність виданої довіреності від 29.11.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_9 на підставі незаконно виданого паспорта ОСОБА_1, підписаної іншою особою, а не позивачкою підтверджується висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області №1410 від 04.10.2005 року. Цим висновком встановлено, що рукописний запис "ОСОБА_1О." в наданій на дослідження довіреності від 29.11.2004 року, за реєстровим номером 3901 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Також неправомірно, без її заяви про втрату оригіналу документа, видано 28.08.2004 року дублікат договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу -ОСОБА_11, реєстровий номер №1647, перший примірник якого вона отримала після нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, не втрачала його, та ні ОСОБА_7, ні будь-яким іншим особам, його на зберігання не передавала та не уповноважувала нікого подавати заяву про видачу дубліката цього договору. Позивач просила задовільнити позов.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Визнано недійсним доручення, видане від імені ОСОБА_1 ОСОБА_7 29.11.2004 року на право розпорядження квартирою АДРЕСА_2 посвідчене приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №3901. В решті заявлених вимог позивачу відмовлено.
На вказане рішення представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 подала. апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, непідтвердженість висновків суду зібраними доказами, порушення судом норм матеріального права.
Представник апелянта зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні вимоги про видачу дублікату договору купівлі-продажу, не перевіривши правомірності підстав для видачі такої, та без-будь яких мотивів зіслався на те, що оскільки такий дублікат нотаріально-посвідчено та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій, значить він є законним. Також представник апелянта вважає немотивованою, необґрунтованою відмову суду у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири , вчиненого на підставі довіреності, яку суд визнав недійсною, однак, зіславшись на покази свідка ОСОБА_12, про те, що оскільки ОСОБА_7проживав зі згоди ОСОБА_1 у спірній кварирі, то мав право розпорядження квартирою. Також представник апелянта вважає необґрунтованим висновок суду про відмову позивачу у визнанні недійсним договору дарування квартири з мотивів добросовісності її набувача ОСОБА_3, від якого спірна квартира не може бути витребувана. Вважає такі висновки суду неправомірними, оскільки суд не врахував тієї обставини, що квартира вибула з володіння власника поза його волею.
Представник апелянта просить апеляційну скаргу задовільнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні заявлених вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала, просила врахувати те, що суд першої інстанції не врахував помилковості попереднього рішення щодо відмови у задоволенні вимог позивачки, яке скасовано, та в ухвалі Верховного Суду України від 04.03.2009 року(а.с.195-197 т.2) вказано, що суд при наявності порушеної кримінальної справи щодо незаконного заволодіння квартирою ОСОБА_7 не надав оцінки факту вибуття спірної квартири з володіння власника поза його волею чи з його волі чого вимагають норми п.3 ч.1 ст.388 ЦК України. Представник апелянта просила апеляційну скаргу задовільнити.
Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 доводів апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним .
Представник відповідачки ОСОБА_5- ОСОБА_6 апеляційної скарги не визнала, заперечення мотивувала тим, що оскільки ОСОБА_7 є сином позивачки, то нею не представлено доказів того, що гроші отримані за продану квартиру син їй не передав. Вона вважає, що оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартри, іншого житла немає, в цю квартиру вселився після знесення аварійного будинку, на місці якого побудовано новий багатоквартирний будинок, а за виплачену компенсацію його дочка ОСОБА_13 придбала спірну квартиру за оголошенням в газеті, вважала дії продавця ОСОБА_7 такими, що відповідають закону. Просила в позові відмовити та врахувати, що суд зробив правильний висновок, відмовивши в задоволенні вимог в частині вимог про визнання недійсними договору купівлі-квартири та договору дарування квартири, оскільки до спірних правовідносин не можна застосувати реституцію, так як учасниками зазначених угод є не одні і ті ж сторони.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачці в задоволенні вимог про визнання недісними дублікату договору купівлі-продажу квартири, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування квартири підлягає скасуванню з пстановленням нового рішення про задоволення цих вимог, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції повно, всесторонньо не з'ясував фактичні обставини справи, допустив порушення норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та зібраним доказам.
Суд не виконав вимоги ст.ст.213, 214 ЦПК України: не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції . Колегією суддів перевірено висновок суду першої інстанції в частині відмови позивачці в задоволенні вимог про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу квартири та встановлено, що такий висновок є необгрунтованим, зроблений судом без перевірки та оцінки доказів по справі, незважаючи на те, що позивачка заперечувала втрату оригіналу договору курівлі-продажу та надання нею повноважень на видачу дублікату цього договору іншим особам, а безпідставно зробив висновок, про його законність. Так, з відповіді заступника Директора Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України від 31.05.2012 року на запит Апеляційного суду Івано-Франківської області з»ясовано, що Посольством України в Грецькій Республіці було здійснено перевірку факту посвідчення Генеральним консулом України в м.Афінах С.В.Альошиним доручення від 03.08.2004 року за реєстровим номером 356 громадянки України ОСОБА_1 про надання повноважень ОСОБА_7 на отримання ним дублікату договору-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, по наслідках якої встановлено, що таке доручення від імені ОСОБА_1 Генеральним консулом України в м.Афінах не посвідчувалося. Цей факт міг бути перевірений приватним нотаріусом ОСОБА_11, однак нею не перевірявся, хоча зазначено на зворотній стороні дублікату «повноваження особи перевірено» та безпідставно було видано ОСОБА_7 дублікат договору купівлі-продажу, який він в подальшому використав для відчуження квартири. З цих доводів рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про визнання зазначеного дублікату договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 в частині вимог про визнання недійсними угод-договору купівлі-продажу квартири та договору дарування квартири, суд першої інстанції виходив з того, що договір-купівлі-продажу підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Відповідно до змісту ч.3 ст.203 ЦК України недійсними є правочини, в яких волевиявлення власника майна не було вільним і не відповідало його волі, які складені особою, яка не мала на це права. Незважаючи на те, що судом визнано недійсним доручення, яке надавало повноваження ОСОБА_7 вчиняти від імені ОСОБА_1 як власника квартири дії по розпорядженню квартирою, зокрема відчужувати її, суд зробив висновок, що правочин, вчинений на підставі такого доручення є дісним . Такий висновок суду зроблений з порушенням зазначеної вище норми матеріального права , не може залишатися в силі, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Не відповідає вимогам закону також висновок суду про відмову у визнанні недійсним договору дарування спірної квартири ОСОБА_5Т ОСОБА_3 з мотивів, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, від якого не може бути витребувана спірна квартира та до нього не може бути застосовано зобов»язань, що випливають з ч.1 ст.216 ЦК України по реституції-повернення сторін в попереднє становище. Однак такий висновок суду не відповідає позовним вимогам, оскільки позивачкою не ставилася вимога про застосування реституції, а згідно змісту п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, на яку зіслався суд пешої інстанції, однак дав неправильне тлумачення їй, від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3 в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом. Судом першої інстанції встановлено , що ОСОБА_7, проживаючи у спірній квартирі зі згоди позивача, про що підтвердив суду свідок ОСОБА_12, аж ніяк не мав права на розпорядження квартирою, а тому незаконним шляхом отримав дублікат договору купівлі-продажу квартири та доручення на право розпорядження квартирою від імені ОСОБА_1, яке визнано судом недійсним. Отже спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза її волею, так як повноважень на розпорядження ним вона ОСОБА_7 не давала, а тому таке майно може бути витребувано нею від добросовісного набувача, однак не шляхом застосування реституції, а шляхом подачі віндикаційного позову. Отже в цій частині відмовленої позивачу вимоги, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про визнання договору дарування квартири недійсним.
На підставі ч.3 ст.203, п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовільнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2011 року в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними дублікату договору купівлі-продажу квартири, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування квартири скасувати.
Постановити нове рішення. Визнати недійсними: дублікат договору купівлі-продажу квартири від 28.08.2004 року, виданого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий номер 1923, договір купівлі продажу квартири від 07.12.2004 року, укладений між ОСОБА_7, що діяв за дорученням ОСОБА_1, та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером 5698, та договір дарування цієї квартири від 30.12.2004 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером 6051.
В решті рішення Івано-Франківського міського суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді Г.І.Шалаута
О.Є.Меленко
Я.Д.Горблянський