ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.06р.

Справа № 34/161-06(14/130(11/156)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",53213, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310 

до  відповідача-1 Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп",                49600, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1а

до відповідача-2 Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", 86406, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Марата, 1 

про стягнення 12 068,83 грн.

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  Від позивача - Жарінова І.Ю.,предст., дов. №46-4016 від 30.05.06 р. Від відповідача 1. - не з'явився

 Від відповідача 2. - Гравова Н.В., предст., дов. №01-2871 від 16.10.03 р. 

СУТЬ СПОРУ:

            Рішенням   Господарського суду  Дніпропетровської  області   по  справі 11/156 від 18.07.2005р. було  стягнуто  з  відповідача-2  на  користь  позивача  12068 грн. 83 коп., державного  мита 120грн. 68 коп., 118 грн. 00 коп.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. рішення   Господарського  суду  Дніпропетровській  області  по  справі  11/156  від  18.07.2005р. було  скасовано  у позові  було  відмовлено  повністю.

Постановою  Вищого  Господарського  Суду  України   по справі  від  04.04.2006р. Постанову  Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду  від 02.11.2005р.  та  рішення  господарського суду Дніпропетровської  області  від 18.07.2005р. по справі  №11/156  було скасовано і справа  була  направлена  на  новий  розгляд  до  господарського  суду  Дніпропетровської  області.

Розпорядженням  в.о. голови  суду  від 27.04.2006р.  справа  №11/156  була  передана  на  новий розгляд  судді  Панні  С.П.

Розпорядженням   голови  суду  від  19.06.2006р.  справа №11/156  була  передана  на  розгляд  судді  Примаку С.А.

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, Дніпропетровська область, м. Нікополь (далі по тексту) позивач до Корпорації „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп”, м.Дніпропетровськ  (далі по тексту –Відповідач-1) та до Закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром”, Донецька  область, м. Єнакієве (далі по тексту –Відповідач-2) про стягнення  з належного  відповідача  на користь позивача  у кількості 25,85 тонни коксу доменного та коксового горішку (далі по тексту-продукції), з урахуванням норми природної втрати ваги, на загальну  суму 12068,83 грн.( з  ПДВ  та ж/д  тарифом) відповідно до акту приймання продукції по кількості № 447 від 02.07.2002 року, та підставі договору купівлі-продажу коксового горішку-далі по тексту-продукції № У 1926/2001/3346 від 29.12.2001 року  та  Специфікацій  до  договору.

Додатково позивач просить суд стягнути з  належного  відповідача на його користь 121,00 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач-1 відзив на позов та витребувані судом документи надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі, мотивуючи тим, що він не є відправником вантажу і його вина в нестачі продукції у 34 залізничних вагонах у кількості 25,85 тонни коксу доменного та коксового горішку з урахуванням норми природної втрати ваги, на загальну  суму 12068,83 грн. (з ПДВ та ж/д  тарифом)  відсутня на підставі того, що основною  умовою  відповідальності  за причинену  шкоду  по  договору  є  вина, відповідно  до  якої  застосовується  правила  ст.209 ЦК  України. Недостача,  на  погляд  відповідача-1, не  могла  відбутися  по  вині  його  так як  поставка  продукції  здійснювалась  транзитом  від  вантажовідправника до покупця, згідно зі ст.24 Статуту Залізниць України  вантажовідправники  несуть  відповідальність  за  всі  наслідки  неправильності, неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених  у  накладних. І в такому  разі,  на погляд  відповідача-1,   у  даному випадку   відсутні  правові  підстави  покладати  відповідальність  за  недостачу  на корпорацію  „НВІГ ”Інтерпайп”.

Також  відповідач-1 зазначив  у  відзиві  від 13.06.2006р., що  позивач порушив вимоги п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6  ( далі по тексту-Інструкція №П-6), а   саме   не  переважив  у другий  раз товар  шляхом  переваження  тари  вагону  для  визначення  ваги  нетто. Також  відповідач-2  зазначив, що  відповідно  до  вимог п.17 Інструкції П-6  у  випадку   виявлення  недостачі   у  прийнятті  вантажу   представник    відправник  вантажу  з  іншого  міста   викликається  у  випадках , передбачених  договором,  а відповідно до  договору № 1926/2001/3346  від 29.10.2001р.  у  випадку  виявлення   недостачі  товару  при  прийомці   його  виклик  представників  Продавця  та  вантажовідправника  обов’язковий. Однак,  як  заявляє  відповідач-1, в  його  адресу  позивачем  не  направлялися  повідомлення  у  вигляді  факсу  про  виклик   на  приймання  вантажу, що  є  на  погляд  відповідача-1  істотним  порушенням   умов договору. Відповідач-1  зазначив, що відповідно   до  умов  п.17  Інструкції  П-6  повідомлення  про  виклик  представника відправника вантажу повинно  бути направлено  йому  по  телеграфу(телефону), а  ні  в  якому  випадку  факсом, як  це  зробив  позивач.         

Відповідач-2 відзив на позов та витребувані судом документа надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі і просить суд в позові до Відповідача-2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- виявлена позивачем недостача зафіксована актами приймання продукції, які не можуть бути належними доказами, оскільки складені в порушення п.14 Інструкції №П-6;

-  відповідно  до  вимог  п.17 Інструкції  П-6  представник  відправника  з  другого   міста  викликається  у випадках  передбачених  у  договорі, відповідно  до  п.6.1  договору № 1926/2001/ 3346 від 29.12.2001р. у  випадку  знаходження   недостачі  товару при  прийомці   його  вантажоотримувача  виклик  представників  продавця  та  вантажовідправника  є  обов’язковим. Також  у  своєму  відзиві  відповідач-2  зазначив  , що  він   від  позивача  в  його   адресу   , а   саме  ЗАТ «Єнакіївській Коксохімпром» виклик   на  прийняття  вантажу  не  отримував  також  і   у  вигляді  факсу;

- розрахунок недостачі, а також акт приймання продукції  по кількості, наданий позивачем, складений  з порушенням вимог п. 4.3. ГСТУ 322-12-2-94.

Відповідно до вимог  ст. 69 ч.4  ГПК   України  був  продовжений  термін  розгляду  справи  до  10.09.2006р.

На  підставі  ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК  України у судовому засіданні  05.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2001 року між позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір  № У 1926/2001/3346 та Специфікацій до нього, відповідно до п.1.1 якого Відповідач-1 зобов’язався продати продукцію (далі-товар), а позивач прийняти і оплатити  товар   який  вказаний  в  специфікаціях   до  договору.

Пунктом 6.1 умов вищеназваного договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією № П-6 із змінами та доповненнями від 14.11.1974 р.

Сторонами згідно з п.6.1 договору узгоджено, що у випадку виявлення недостачі товару при прийманні його вантажоотримувачем (позивачем) виклик представників продавця (Відповідача-1) та вантажовідправника (Відповідача-2) є обов’язковим.

На виконання умов зазначеного договору 30.06.2002 р. на адресу позивача від вантажовідправника (Відповідача-2) надійшов вантаж –коксова продукція, що підтверджується залізничними накладними,  долученими до матеріалів справи.

Із представлених суду документів убачається, що вантаж у зазначених накладних у 34 залізничних вагонах  прибув на станцію призначення в справному стані, без ознак втрати, розкрадання і виданий залізницею в порядку ст.52 Статуту залізниць України без перевірки, що підтверджується  матеріалами справи.

При  прийманні  вантажу  за кількістю  позивачем  виявлена  нестача  продукції у 34 залізничних вагонах  у кількості 25,85 тони продукції з урахуванням  норми природної втрати ваги, на загальну  суму 12 068,83 грн. (з  ПДВ  та  ж/д  тарифом), що  підтверджується  матеріалами  справи.

При виявленні нестачі  продукції, під час приймання позивачем продукції по кількості у 34 залізничних вагонах у кількості  25,85 тонни продукції, з урахуванням норми природної втрати ваги, на загальну  суму 12068,83 грн.(з  ПДВ  та  ж/д  тарифу), комісією позивача за участю громадського  представника  Карнауха Я.М., діючого на підставі  посвідчення  №447/2 від 02.07.2002р., було складено акт № 447/2 від 02.07.2002 року, відповідно до якого при зважуванні на 100 тонних вагах виявлена нестача продукції у кількості 25,85 тони, з урахуванням норми природної втрати ваги, на суму 9429 грн.31 коп.( без ПДВ та Ж\Т), причиною недостачі якої було зазначено неправильне визначення маси вантажу відправником.

За даних обставин вимоги позивача щодо стягнення вартості недостачі з відповідача-1  (по справі постачальник) задоволенню не підлягають, оскільки суд вважає, що  документальні підстави для покладення на нього відповідальності за нестачу продукції  відсутні.

Учасником у спірних взаємовідносинах, які випливають з нестачі продукції –невідповідності даних, зазначених в супроводжувальних даних і фактичних даних, вказаних позивачем, Відповідач-1 не є, оскільки вина Відповідача-1 в нестачі продукції відсутня, у зв’язку з чим, відповідно до ст.209 Цивільного кодексу Української РСР Відповідач-1 не може бути належним відповідачем по даному спору.

Позовні вимоги позивача про стягнення з Відповідача-2 вартості нестачі продукції  у кількості 25,85 тонни, з урахуванням норми природної втрати ваги, на суму  12068,83 грн.( з ПДВ та  ж/д  тарифом), також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При досліджені поданих позивачем доказів, судом встановлено, що позивачем порушені правила приймання продукції  за кількістю, встановлені Інструкцією №П-6.

Так, в порушення п.14 Інструкції, позивачем не здійснено переваження тари вагону  для визначення ваги нетто. Зазначений пункт Інструкції №П-6 встановлює порядок перевірки ваги нетто, згідно з яким при неможливості переваження продукції без тари визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами.

Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари  не дозволяється.

Докази визначення позивачем ваги нетто вантажу відповідно до вимог Інструкції П-6 суду не надано. З акту приймання продукції  не вбачається, що позивач визначив вагу нетто вантажу зазначеним в Інструкції способом.

Крім того, питання щодо виклику представників Відповідача-1 та Відповідача-2 для приймання продукції за кількістю, обумовлений п.6.1 договору, внаслідок чого згідно з зазначеною Інструкцією визначається обов’язковим.

Як вбачається із матеріалів справи, всупереч вимог договору №  У 1926/2001/3346 від 29.12.2001 року, п.17 Інструкції №П-6, позивач не викликав належним чином представників відповідача-1 та відповідача-2 для участі у прийманні продукції за кількістю. На  розсуд  суду, 3 (три)  факси,  які  були  направлені  в адресу відповідачів,  не  можуть  бути  доказом, який би підтверджували  факт виклику їх представників, який є обов’язковим, крім  того  слід  зауважити  на  той  факт , що  факси,  які на  думку  позивача,  направлялися  в  адресу  відповідача-2  був  направлені  в  адресу  ВАТ «Єнакіївський КХЗ» тоді  як  назва  відповідача-2  є  Закрите Акціонерне Товариство «Єнакіївський  коксохімпром» і, на  розсуд  суду,  не  можуть  вважатися  доказом у  розумінні  до ст.ст. 32, 33 ГПК України, тому  що факси  від 01.07.2002р.  були  направлені  зовсім  іншій  юридичній  особі , а  не  як  в  адресу  відповідача-2.

Крім  цього, слід  зауважити, що відповідно  до  вимог п.17 Інструкції П-6  у  випадку   виявлення  недостачі   у  прийнятті  вантажу   представник  відправник  вантажу  з  іншого  міста   викликається  у  випадках , передбачених  договором ,  а відповідно до  договору №1926/2001/3346  від 29.10.2001р.  у  випадку  виявлення   недостачі  товару  при  прийомці   його  виклик  представників  Продавця та вантажовідправника обов’язковий, і повідомлення про  виклик  представника відправника  вантажу  відповідно  до  умов  п.17а  Інструкції  П-6     повинно  бути направлено  йому  по  телеграфу (телефону), а  ні  в  якому  випадку  факсом,  як  це  зробив  позивач.         

Внаслідок  чого  суд  вважає, що позивачем не було викликано для участі у  прийманні  продукції   представника (відповідача-2)  належним  чином.

         Дослідивши матеріали справи,  суд дійшов висновку, що позивачем документально не було  доведено ті  обставини, на які він посилається у своїх  позовних   вимогах   на  підставі  чого  суд  вважає  відмовити  в  позовних  вимогах  позивача  у  відношенні  відповідачів у повному обсязі.

Судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6, ст.ст.33,34,49,82-85,87  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У позові до Відповідача-1  відмовити у повному обсязі.

У позові до Відповідача-2  відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.А. Примак

Рішення підписано 08.09.06 р.