ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.06р.

Справа № 34/103

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",м.Нікополь Дніпропетровської області  

до  до відповідача 1. Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", м.Дніпропетровськ

до відповідача 2. Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 2 269, 85 грн.

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  від позивача - Жарінова І.Ю., предст., дов. №46-4016 від 30.05.2006р.  

від відповідача 1. - не з'явився   від відповідача 2. - Новицька В.Л., предст., дов. №730-20 від 06.06.2006р. 

СУТЬ СПОРУ:

 Відповідно  до  вимог  ст. 69 ч.3  ГПК  України  термін  розгляду  справи  був  продовжений  до  06.07.2006р.

          Позов заявлено про стягнення з належного відповідача 2269 грн. 85 коп. –вартості вагової недостачі продукції всупереч умов договору № У 1631/2002/881  від 27.12.2002р.

Відповідач 1. у відзиві на позов зазначає, що не згоден з позовними вимогами позивача, так  як  відповідач -1 являється  тільки  Постачальником, а  вантажовідправником  є  відповідач-2.Далі  відповідач-1  зазначив  що  на підставі   роз’яснень ВАС України  від 30.03.1995  року № 02-5/218  основною умовою  відповідальності  за причинену  шкоду  по  договору  є  вина, відповідно  до якої  застосовуються  правила ст. 209 ЦК  України і  у  такому  випадку  на  погляд  відповідача-1   недостача  продукції  не  могла  відбутися  по  вині  відповідача-1, так як поставка продукції  здійснювалась  транзитом  від  вантажовідправника до покупця, згідно з ст.24 Статуту Залізниць України  вантажовідправники  несуть  відповідальність  за  всі  наслідки  неправильності, неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених  у  накладній і на  підставі вищевикладеного  відповідач-1 вважає, що у даному  випадку відсутні правові підстави покладати  відповідальність  за  недостачу  на  відповідача-1.

Відповідач 2. у відзиві на позов зазначає, що не згоден з позовними вимогами позивача, оскільки між позивачем та відповідачем 2. не має договірних відносин на поставку продукції, тому вартість вантажу, якого не достає, не може бути визначена  виходячи з договірних відносин між позивачем  та   відповідачем-2 по договору № У 1631/2002/881  від 27.12.2002р..Також  відповідач - 2  зазначив, що вантаж приймався в порушення вимог Інструкції   П-6.  

           Господарський суд згідно  зі ст.75 ГПК  України  розглядає справу за наявними в ній   матеріалами.        

            В  судовому  засіданні  06.07.2006 року оголошено  вступну  та  резолютивну  частину судового  рішення згідно  ст.85 ГПК  України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши попередні пояснення представників сторін, господарський суд ,-

В С Т А Н О В И В:

27.12.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області (покупець - далі  позивач) та Корпорація „Науково-виробнича інвестиційна  група „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ (продавець - далі  відповідач-1) було укладено договір № У 1631/2002/881  поставки товару, відповідно до якого приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно з інструкціями  П-6, П-7.( п.6.1 договору)

Відповідно до п.3.1 договору    товар поставляється  на умовах СРТ станція Нікополь.

Відправником вантажу, передбаченого даним договором є Відкрите  акціонерне  товариство „Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ , що підтверджується залізничною накладною № 45651732.

На виконання умов даного договору відповідачем-1 було передано товар загальною вагою  53 150 кг (нетто) відправникові, тобто відповідачу - 2.

Покупцем при прийманні даного  товару  був виявлена вагова її недостача у  вагоні № 65326688  у  розмірі  3 ,46 тон на загальну суму  2 269 грн. 85 коп.( разом  з ПДВ  та  ж/т ), про що були складений акт № 3159/2  від  11.04.2003 р. про приймання   продукції по кількості.

Згідно з п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості (№П-6) про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які здійснили приймання продукції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” накладна –основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

У даному випадку накладна № 45651732, які були представлені позивачем господарському суду підтверджують укладення угоди на перевезення вантажу між відповідачем -2 та  Д П „Придніпровська залізниця”.  

Враховуючи те, що завантаження продукції здійснювалася відправником, то господарський суд вважає ,що відповідальність за недостачу продукції несе саме він, у зв’язку з чим 2 269 грн. 85 коп. слід стягувати саме з відповідача - 2.

Відповідач - 2 зазначає, що оскільки між позивачем та відповідачем - 2 не має договірних відносин на поставку товару, тому вартість вантажу, якого не достає, не може бути стягнута  з  відповідача-2.

На дане твердження відповідача - 2 слід зазначити, що відповідальність за збереження вантажу, своєчасність його поставки відправник несе відповідно до чинного законодавства України (постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України”, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості (№П-6) та ін..) Так, згідно з п.24 постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” вантажовідправники   несуть   відповідальність   за   всі наслідки  неправильності,  неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі ст. 209 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, особа,  яка  не  виконала  зобов'язання  або  виконала   його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини  (умислу  або  необережності),  крім  випадків,  передбачених законом або договором. Відсутність  вини  доводиться  особою,  яка порушила зобов'язання.

         При цьому слід зазначити, що згідно з п.52 постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” на станціях призначення залізниця зобов'язана  перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у  вагоні  (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі  або у  критих  вагонах  без  пломб,  якщо таке перевезення передбачене Правилами; та ін.. Оскільки, продукція прибула на станцію призначення у вагонах без пошкоджень пломб відправника та попутних станцій, без ознак недостачі, псування її та ін., то суд вважає, що це доказує непричетність ДП „Придніпровська залізниця” до недостачі продукції.

Що  стосується  заперечень  відповідача-2  щодо  приймання  вантажу  по  накладній  в  порушення   вимог  Інструкції  П-6  і  складення   акту   № 3159/2   від  11.04.2003 р. про  недостачу  товару  в  порушення  діючого  законодавства  ,  суд   вважає  дані  ствердження   не  обґрунтованими.

Таким чином, факт нестачі продукції   у  вагоні № 65326688  у кількості 3,46  тонн загальною вартістю  2269 грн. 85 коп.( разом  з  ПДВ  та  З/Д  тарифом) з вини відповідача-2 повністю підтверджується матеріалами справи в  наслідку  чого  суд  вважає  що  відповідач-2  є  належним  відповідачем, в   наслідку  чого  вважає  стягнути  з  відповідача-2  грошові  кошти  у  розмірі  2269,85 грн.  як  вартість  вагової  недостачі  коксової  продукції.

        У   відношенні  відповідача-1  у  позовних  вимогах  слід  відмовити.

       Згідно зі ст. 161 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, зобов’язання  повинні виконуватись належним чином в установлений  термін.    

Оскільки відносини за спірним договором виникли між позивачем та відповідачем до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року до спірних правовідносин повинен застосовуватися ЦК Української РСР від 18.06.1963 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 4, 161, 209 ЦК УРСР, п. 21 Інструкції П-6, постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України”, ст.ст. 49, 82-85, 87, 116 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові до відповідача-1 відмовити.

Позов до відповідача 2. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпрококс”, м.Дніпропетровськ (49068, м. Дніпропетровськ, пр. Коксохімічна, 1; р/р 2600030130016 у  Ленінському  відділені  ПІБ м.Дніпропетровська , МФО 305329, код ЄДРПОУ 05393091)  на користь Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області (53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310; р/р 2600930129101 в АБ „Кредит-Дніпро”, м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 00186520)  2269 грн. 85 коп. вартості вагової недостачі  коксової  продукції (разом  з  ПДВ та  З/Д  тарифом), держмито  у  сумі 102 грн.00 коп. і 118 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.   

Суддя

С.А. Примак

Рішення підписано 11.07.06