АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1071/2012
Головуючий по 1-й інстанції Загнійко А.В.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року м.Полтава
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Акопян В.І.
при секретарі Лутицькій Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2011 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді -доповідача Апеляційного суду
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 25 837 грн. 53 коп. фактичних витрат на навчання, мотивуючи заявлені вимоги тим, що відповідач звільнився з органів внутрішніх справ до закінчення передбаченого законом трирічного строку. У добровільному порядку відмовляється відшкодувати витрати на його навчання.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2011 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 22 069 грн. 13 коп. витрат, пов?язаних з навчанням. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути з нього 13 592 грн. 95 коп. витрат на навчання.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд неправильно оцінив показання свідків, якими підтверджений факт непроживання відповідача з 2008 по 2010 рік на території Харківського національного університету внутрішніх справ, а тому суд безпідставно стягнув з відповідача 12 244 грн. 58 коп. витрат за комунальні послуги та харчування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення в разі виявлення порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №274 о/с від 30 серпня 2006 року ОСОБА_2 прийнято на службу до органів внутрішніх справ і зараховано курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ. 01 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, ГУ УМВС України в Полтавській області і ОСОБА_2 укладений договір про підготовку вахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Наказом №294 о/с від 19 червня 2010 року Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 відраховано зі складу курсантів та відряджено для проходження служби до ГУ УМВС України в Полтавській області. Наказом № 202 о/с від 29 липня 2010 року ГУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 згідно закону і укладеного договору має відшкодувати позивачу витрати на його навчання за період з 2007 року по 2010 рік.
Разом з тим, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку наявним у справі доказам та помилково визнав доведеним факт перебування відповідача на повному матеріальному забезпеченні протягом всього періоду навчання, а саме з 2008 по 2010 рік.
Згідно принципу оцінки доказів, встановленого ст.212 ЦПК України, суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так в їх сукупності, у взаємозв'язку, єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін.
Відповідно до ст.179 ЦПК України для встановлення наявності чи відсутності фактів, якими обгрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення сторін, суд досліджує показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування заявлених вимог позивач надав довідку (а.с.56), у якій підтверджується факт проживання ОСОБА_2 поза межами Харківського національного університету внутрішніх справ протягом 2008 -2009 навчального року. Наведене узгоджується з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та поясненнями відповідача. Окрім довідок -розрахунків позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б спростовували наведене. Таким чином, слід вважати встановленим, що ОСОБА_2 впродовж 2008 -2009 навчального року не проживав у приміщеннях Харківського національного університету внутрішніх справ та, відповідно, не користувався комунальними послугами і не харчувався за державні кошти у цей період.
Пунктом 2.3.6. договору про підготовку вахівця у вищому навчальному закладі МВС України 01 вересня 2007 року передбачене відшкодування фактичних витрат на навчання. Згідно довідок -розрахунків (а.с.59,60) вартість комунальних послуг і харчування за 2008 -2009 навчальний рік становить 1 861 грн. 66 коп. + 1 983 грн. 94 коп. = 3 845 грн. 60 коп., отже ці кошти не підлягають стягненню з відповідача, оскільки не були фактично витрачені на нього.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід змінити, а саме зменшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 22 069 грн. 44 коп. до 18 223 грн. 84 коп. Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні також і розмір судових витрат: з відповідача підлягає стягненню 172 грн. 25 коп. державного мита і 120 витра на ІТЗ, а всього 292 грн. 25 коп.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність підстав, передбачених пунктом 3.2. договору від 01 вересня 2007 року, для відшкодування витрат на навчання, то колегія суддів виходить з того, що вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, внаслідок якого його звільнено з органів внутрішніх справ, слід розцінювати як відмову від подальшого проходження служби.
Керуючись ст.303, ч.1 п.3 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2011 року змінити, а саме зменшити суму фактичних витрат, пов?язаних з навчанням, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ з 22 069 грн. коп. до 18 223 грн. 84 коп., а розмір судових витрат -з 340 грн. 69 коп. до 292 грн. 25 коп.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.М. Петренко