АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/476/2012

Головуючий по 1-й інстанції Должко С.Р.

Суддя-доповідач: Винниченко Ю. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченко Ю.М.,

Суддів: Корнієнка В.І., Карпушина Г.Л.,

При секретарі: Колеснік Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності бувшого подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна спільної сумісної власності бувшого подружжя -відмовлено.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що судом першої інстанції не взято до уваги надані нею докази спільного проживання з відповідачем.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що 20 березня 1993 року між сторонами був укладений шлюб, який розірваний 13 березня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу 1-КЕ № 009445, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції 13 березня 2006 року.

Від шлюбу сторони мають двох дітей, дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 пропущено строк позовної давності.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.

Відповідно до ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Матеріалами справи підтверджується, що шлюб між сторонами був розірваний 13 березня 2006 року ( а.с. 7 ).

Проте, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що після розірвання любу і до 25 лютого 2011 року вони фактично проживали разом з відповідачем, вели спільне господарство.

У підтвердження цього ОСОБА_2 надано фотографії та покази свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з довідкою виконкому Проценківської сільської ради Зіньківського району № 751 вфд 19 липня 2011 року ОСОБА_2 з дітьми з весни 2006 року по лютий 2011 року проживала у господарстві ОСОБА_3 у АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, взявши до уваги надані позивачем докази, колегія суддів приходить до висновку, що після розірвання шлюбу вона з неповнолітніми дітьми дійсно продовжувала проживати в господарстві відповідача та до звільнення вказаного помешкання в лютому 2011 року могла вважати, що її права не порушуються, тому висновок суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_2 трирічного строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом є помилковим.

Далі, обгрнутовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказувала на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачем сторонами за спільні кошти та спільною працею було придбано наступне майно: Трактор ЮМЗ-6, марка ЄО-2621В-3, державний номер НОМЕР_1; заводський номер НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6, рік випуску 1989; Сівалку, без маркування; Картоплесаджалку, польського виробництва, двохрядну; Косарку роторну, польського виробництва, двохрядну; Косарку роторну, польського виробництва; Косарку сігментну, марки КС-2,1; Плуг кустарного виробництва, трьохкорпусний; Автомобіль марки ВАЗ-21014, державний номер НОМЕР_2, 2005 року випуску, чорного кольору; Скутер японського виробництва, модель «Сузукі», об'єм двигуна 49,9 куб. см., куплений 11 березня 2008 року; Велосипеди марок: «Салют», дитячий зеленого кольору, «Орльонок»жіночий, зеленого кольору, чоловічий чорного кольору; Телевізор «Панасонік», 2006 року куплений; Дівіді-плеєр «Еленберг», придбаний у 2006 році; Холодильник «Норд», білого кольору, придбаний у 2007 році; Пральну машину «Ел Джі», білого кольору, придбану в травні 2010 року; водонагрівач «Атлант» білого кольору, куплений в лютому місяці 2010 року; Газову плиту «Норд»білого кольору, куплену в 2009 році; Газовий котел «Маяк»білого кольору, куплену в 2009 році; Водяну насосну станцію синього кольору; супутникову антену з тюнером «Опенбокс»; Насіння соняшника загальною вагою 1500 кг; Картоплю загальною вагою 600 кг, які знаходяться у господарстві відповідача.

З наявних у справі доказів встановлено, що на ім'я відповідача було придбано слідуюче майно: плита газова відповідно до накладної № 396 від 15.03.2009 року ( а.с. 25), електронагрівач на підставі накладної № 745 від 03.02.2010 року ( а.с. 26 ), автомобіль ВАЗ 21114, легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2005 року випуску згідно з біржовою угодою від 28.04.2007 року( а.с. 38 ), свідоцтво про реєстрацію ВІС НОМЕР_8 на ім.'я ОСОБА_3, дата реєстрації 02.08.2007 ) ( а.с. 33), трактор колісний реєстр. Номер НОМЕР_1, рік випуску 1989 (Свідоцтво про реєстрацію Серія АС № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_3 ( а.с. 33 ), дата реєстрації -1.-6.2011 року.

Проте, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів її проживання з відповідачем після розірвання шлюбу 13 березня 2006 року однією сім'єю та ведення ними спільного господарства, а також належності вказаного у позовній заяві майна до спільного сумісного майна подружжя, оскільки наявні у матеріалах справи паспорти на побутову техніку не доводять належним чином позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2011 року підлягає зміні з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2011 року -змінити, відмовивши у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : ________ Ю.М. Винниченко

Судді: ________ В.І. Корнієнко ________ Г.Л. Карпушин

Головуючий: Ю. М. Винниченко

Судді: