ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02 листопада 2006 р. | № 2/242/6 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянувши |
касаційну скаргу | комунально підприємства “Ніжинтеплоенерго” (далі Підприємство) |
на ухвалу | Київського апеляційного господарського суду |
від | 03.05.06 |
у справі | № 2/242/6 |
господарського суду | Чернігівської області |
за позовом | закритого акціонерного товариства “Укрпромспілка” (далі Товариство) |
до | Підприємства |
про | стягнення 919 643,97 грн. |
ВСТАНОВИЛА:
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була Товариства надійшла до господарського суду Чернігівської області 13.09.05 (штамп канцелярії суду № 4240).
Ухвалою від 14.09.05 господарського суду Чернігівської області позовна заява Товариства була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 05.10.05.
Ухвалою від 05.10.05 господарського суду Чернігівської області у зв’язку з апеляційним оскарженням Підприємством ухвали суду від 14.09.05, провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 02.11.05 Київського апеляційного господарського суду Підприємству було відмовлено в прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 14.09.05 господарського суду Чернігівської області з тих підстав, що оскарження ухвали про порушення провадження у справі не передбачено процесуальним законом.
Ухвалою від 15.11.05 господарського суду Чернігівської області провадження у справі було поновлено.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги Підприємства на ухвалу від 15.11.05, ухвалою від 23.11.05 господарського суду Чернігівської області провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 08.12.05 Київського апеляційного господарського суду Підприємству було відмовлено у прийнятті вказаної апеляційної скарги до розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.06 Підприємству також було відмовлено у прийнятті до розгляду касаційної скарги на ухвалу від 15.11.05 господарського суду Чернігівської області.
Постановами Вищого господарського суду України від 02.02.06 було залишено без змін ухвали від 02.11.05 та від 08.12.05 Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 16.03.06 Підприємству було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали від 16.01.06 Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 13.04.06 господарського суду Чернігівської області провадження у справі було поновлено, та призначено її до розгляду.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги Підприємства на ухвалу суду від 13.04.06, ухвалою від 20.04.06 господарського суду Чернігівської області провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 03.05.06 Київського апеляційного господарського суду на підставі ст.ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України Підприємству було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від 13.04.06 господарського суду Чернігівської області.
Постановою від 30.05.06 Київського апеляційного господарського суду було залишено без змін ухвалу від 20.04.06 господарського суду Чернігівської області про зупинення провадження у справі, а апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення.
Ухвалою від 17.07.06 Вищого господарського суду України Підприємству було відмовлено у прийняті до розгляду касаційної скарги
на ухвалу від 13.04.06 господарського суду Чернігівської області про поновлення провадження у справі з тих підстав, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Іншою ухвалою від 17.07.06 Вищого господарського суду України прийнято до провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Підприємства № 05/06/06-01 від 05.06.06 на ухвалу від 03.05.06 Київського апеляційного господарського суду про відмову у прийняті апеляційної скарги до розгляду.
Ухвалою від 28.07.06 Вищого господарського суду України прийнято до провадження, приєднано до матеріалів справи № 2/242/6 та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства б/н від 10.07.06 на постанову від 30.05.06 Київського апеляційного господарського суду.
Оскільки 19.08.06 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Підприємства № 17-08/06 від 17.08.06 на ухвалу від 17.07.06 Вищого господарського суду України про відмову у прийняті до розгляду касаційної скарги Підприємства № 12-05/06 від 12.05.06 на ухвалу від 13.04.06 господарського суду Чернігівської області про поновлення провадження у справі, то з урахуванням вимог ст.ст. 79, 1115, 11122, ухвалою від 29.08.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф. провадження за касаційними скаргами Підприємства № 05/06/06-01 від 05.06.06 та Товариства б/н від 10.07.06 було зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги Підприємства № 17-08/06 від 17.08.06 на ухвалу від 17.07.06 Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 21.09.06 Верховного Суду України Підприємству було відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 17.07.06.
Постановою від 02.11.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Підприємства № 05-06/06-01 від 05.06.06 залишено без задоволення, а ухвалу від 03.05.06 Київського апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від 13.04.06 господарського суду Чернігівської області, як такої, оскарження якої не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України, залишено без змін.
Іншою постановою від 02.11.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства б/н від 10.07.06 залишено без задоволення, а постанову від 30.05.06 Київського апеляційного господарського суду про залишення без змін ухвали від 20.04.06 господарського суду Чернігівської області про зупинення провадження у справі у зв'язку з надходженням апеляційної скарги, залишено без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /діл Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала таку процедуру оскаржень судових рішень, що могла б здійснюватися на шкоду одній із сторін.
Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий (впродовж розумного строку) розгляд.
Отже, розумність строку вирішення спору є істотним елементом права на справедливий суд. Тому, якщо вбачати у ст. 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до принципів ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема, сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Водночас, встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст.ст. 21, 24 Конституції України вбачається, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі зупинялося 4 рази, оскільки Підприємством 5 раз подавалися касаційні скарги до Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України на процесуальні акти, оскарження яких законодавчо не передбачено (у 2-х випадках відповідні ухвали апеляційного суду були також оскаржені до Вищого господарського суду України та у 2-х випадках відповідні ухвали Вищого господарського суду України були оскаржені також до Верховного Суду України), з чого можна прийти до висновку про зловживання Підприємством своїми процесуальними правами з метою зумисного затягування розгляду справи по суті.
Наведені обставини свідчать про те, що керівництвом Підприємства, зокрема, директором Котіль П.І., всупереч вимогам ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України недобросовісно використовуються процесуальні права, неналежним чином захищаються в суді права та інтереси його довірителя –Підприємства.
Перешкоджаючи розгляду позовної заяви Товариства по суті протягом вже понад року, Підприємство проявило неповагу до суду та інших учасників судового процесу, перешкоджаючи останнім реалізувати свої процесуальні права. Таким діями Підприємство порушує основні засади судочинства, які закріплені в ст. 129 Конституції України та Господарському процесуальному кодексі України, щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, обов’язку добросовісно користуватися своїми правами.
Користуючись тим, що на даний час існують певні прогалині в процесуальному законодавстві, Підприємство з метою затягування вирішення спору по суті неодноразово оскаржувало у судових інстанціях процесуальні документи, які процесуальним законом визначені, як такі, що не можуть бути оскаржені, чим зловживають своїми процесуальними правами.
Викладені порушення Підприємства порушують права сторін, породжують тяганину і затягують розгляд справи та не можуть залишатися без відповідного реагування.
За змістом ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Статут або інші установчі документи Підприємства в матеріалах справи відсутні, а тому встановити власника, орган управління Підприємства та фактичні повноваження директора Підприємства не можливо.
Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених ч. 1 ст. 119 цього Кодексу.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийнят тя обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.
Керуючись статтями 86, 90, 1115 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Зобов’язати орган управління комунально підприємства “Ніжинтеплоенерго” розглянути дану окрему ухвалу Вищого господарського суду України, вжити заходи щодо недопущення у майбутньому зазначених в окремій ухвалі порушень процесуального законодавства з боку комунально підприємства “Ніжинтеплоенерго” як відповідача у справі № 2/242/6 господарського суду Чернігівської області.
Про вжиті заходи повідомити Вищий господарський суд України у місячний строк.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |