ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
про залишення без задоволення заяви
про роз'яснення судового рішення
06 листопада 2006 р. | № 12/238 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянувши |
заяву | державної виконавчої служби Чернівецької області (далі ДВС Чернівецької області) |
про роз'яснення постанови | Вищого господарського суду України |
від | 20.04.06 |
у справі | № 12/238 |
господарського суду | Чернівецької області |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю "Юрімпекс-2" (далі Товариство) |
до | відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області (далі Новоселицький ВДВС) |
про | стягнення 4 890,15 грн. боргу |
встановила:
Рішенням від 31.10.05 господарського суду Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.) у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.
Постановою від 20.01.06 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Дух Я.В., судді –Зданкевич З.І.,
Краєвська М.В.) рішення від 31.10.05 господарського суду Чернівецької області залишено без змін, а апеляційна скарга Товариства без задоволення.
Постановою від 20.04.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.
Рішення від 31.10.05 господарського суду Чернівецької області та постанову від 20.01.06 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 23.08.06 Верховного Суду України Новоселицькому ВДВС відмовлено у порушення касаційного провадження з перегляду постанови від 20.04.06 Вищого господарського суду України.
ДВС Чернівецької області в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України звернулась до Вищого господарського суду України з заявою № 3251 від 30.10.06 про роз'яснення змісту постанови від 20.04.06 Вищого господарського суду України в частині правонаступництва відповідача у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /діл Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р., 1997-II, р. 510, § 40).
Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99
№ 606-ХІV у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.
За змістом ст. 86 вказаного Закону стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.
За змістом положень ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як визначено п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.03 № 14 (далі Постанова Пленуму ВСУ) до юридичної особи не переходять зобов'язання боржника за виконавчим документом. Присуджені з неї на користь стягувача кошти мають компенсаційний характер.
Крім того, у п. 21 Постанови Пленуму ВСУ вказано, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР, ст. 86 Закону N 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 89 Господарського процесуального кодексу України та ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. У разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. Про роз'яснення рішення чи змісту документа або відмову у цьому суд постановляє ухвалу.
Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових положень роз’яснення ухвали чи рішення суду здійснюється у випадку, коли їх неясність перешкоджає їх виконанню в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.
Як зазначалося, постановою від 20.04.06 Вищого господарського суду України, про роз'яснення змісту якою звернулася ДВС Чернівецької області, справу № 12/238 господарського суду Чернівецької області було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ст.1119 Господарського процесуального кодексу України у випадку скасування рішень місцевих та апеляційних господарських судів Вищий господарський суд України не вправі визначати межі нового розгляду справи у суді першої інстанції.
Таким чином, оскільки в даному випадку Вищим господарським судом України нове рішення по суті спору не приймалось, в зв’язку з чим постанова, яку просить роз’яснити ДВС Чернівецької області, не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, а тому підстави для її роз’яснення відсутні.
Зважаючи на вказані обставини та керуючись ст.ст. 86, 89, 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
УХВАЛИЛА:
Заяву державної виконавчої служби Чернівецької області № 3251 від 30.10.06 про роз’яснення постанови від 20.04.06 Вищого господарського суду України у справі за № 12/238 господарського суду Чернівецької області залишити без задоволення.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |