справа № 2-2573/11

№ провадження 2/415/1534/12

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.

при секретарі Гаркуше В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» «Про визнання недійсним третейського застереження та визнання недійсним кредитного договору», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить визнати п.12 кредитного договору № 700007695 від 25.06.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» (далі - ПАТ «Альфа-банк») щодо третейського застереження - недійсним; визнати недійсним кредитний договір № 700007695 від 25.06.2008р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-банк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, 25.06.2008р. між нею та відповідачем укладено кредитний договір, за яким позивач отримала від відповідача суму кредиту у розмірі 18592,87 доларів США, зобов'язавшись при цьому повертати отриману суму кредиту щомісячно рівними частками згідно графіку платежів, відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору, а також виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії, неустойки. При цьому, п.1 Кредитного договору передбачено, що вказаний договір складається з двох розділів: Розділ № 1 «Базові умови кредитування» та Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб». Враховуючи, що фактично Розділ №2 при укладанні вказаного договору вона не отримувала, та, з викладеними в ньому умовами договору - ознайомлена не була, відповідно до чого жодних умов кредитування в установі відповідача до неї доведено не було, вважає, що, при укладанні спірного договору між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України. Крім того, п.12 спірного договору містить третейське застереження, невід'ємною частиною якого є регламент третейського суду, який має бути закріплений письмово. Проте, так як у спірному договорі регламент Третейського суду не закріплено письмово, і позивач не була з ним ознайомлена відповідачем, вважає, що, роблячи третейське застереження в кредитному договорі в односторонньому порядку, відповідач тим самим позбавив її можливості вибору та порушив принцип добровільності третейської угоди, відповідно до чого третейське застереження у споживчому кредитному договорі суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі чого, відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним.

В судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також суду зазначила, що часу на ознайомлення з текстом кредитного договору № 700007695, укладеного 25.06.2008р. між нею та ПАТ «Альфа-банк», в неї було дуже мало, так як договір було укладено дуже швидко. При цьому, при підписанні нею 25.06.2008р. кредитного договору № 700007695, укладеного між нею та ПАТ «Альфа-банк», відповідач не ознайомив її з Розділом № 2 до вказаного договору, і, коли вона підписувала вказаний договір, вона вважала, що Розділ № 2 - це графік погашення кредитного договору. Також, відповідач не роз'яснив їй при укладанні договору умови третейського застереження, зазначені у п.12 кредитного договору, та не закріпив письмово у договорі регламент третейського суду, на підставі чого вважає, що при укладанні кредитного договору не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, відповідно до чого вказаний договір просить визнати недійсним. При цьому, кредитні кошти нею були отримані й вона продовжує сплачувати кредит.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначив, що, дійсно, 25.06.2008р. між позивачем та ЗАТ «Альфа-банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк», було укладено кредитний договір № 700007695, у п.1 якого чітко зазначено, що вказаний договір складається з двох розділів, Розділу № 1 «Базові умови кредитування» та Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, та, використання в подальшому тексті терміну «Договір» означає Розділ № 1 та Розділ № 2 у сукупності. Посилання позивача на те, що вона не отримувала Розділ № 2 кредитного договору, спростовується п.8 кредитного договору, де чітко зазначено, що підпис Позичальника на оригіналі договору, що залишається в Банку є письмовим підтвердженням, у тому числі, й отримання Позичальником свого примірнику цього Договору, що складається з першого та другого Розділу в дату його укладання. Крім того, в даному пункті чітко зазначено, що підпис Позичальника на цьому договорі є письмовим підтвердженням того, що Позичальник в письмовій формі ознайомлений з загальними умовами кредитування фізичних осіб ЗАТ «Альфа-Банк», які йому роз'яснені та зрозумілі, та з якими він цілком згодний. Таким чином, про факт отримання позивачем Розділу № 2 та ознайомлення позивача з загальними умовами кредитування, свідчить підпис Позичальника на кредитному договорі. Даний підпис позивача свідчить також й про факт досягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору, що передбачено ст.638 ЦК України. Згідно п.12 кредитного договору, передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Згідно ст.12 ЗУ «Про третейській суди» N 1701-IV від 11.05.2004р., третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. На час укладання кредитного договору Позичальник не мала жодних заперечень та погодилась на передбачені п.12 умови договору, про що свідчить її особистий підпис на договорі. Згідно ст.215 ЦК України недійсним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Зміст кредитного договору, в тому числі п.12 договору, не суперечить чинному законодавству України, відповідно до чого законних підстав для визнання недійсним п.12 кредитного договору немає.

Вислухавши позивача, вивчивши письмові заперечення відповідача та матеріали справи, та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, при укладанні 25.06.2008р. кредитного договору № 700007695, між сторонами - нею і відповідачем по справі не було досягнуто згоди щодо основних істотних умов договору через відсутність підписаного нею Розділу № 2 Кредитного договору та відсутність в Кредитному договорі умови про дострокове погашення кредиту, відповідно до чого договір не відповідає вимогам ст.ст.638, 639 ЦК України, що, згідно п.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Крім того, також просить визнати п.12 кредитного договору недійсним, на підставі того, що третейське застереження в споживчому кредитному договорі суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», позбавляючи споживача права на судовий захист.

Згідно ст.215 ЦК України, на яку посилається позивач як на правову підставу своїх позовних вимог, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно роз'яснень, наданих у п.8. Постанови Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

З наведеного суд вбачає, що законодавець пов'язує дійсність правочину з дотриманням вимог ст.203 ЦК України, крім вимоги щодо форми правочину, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, в розумінні зазначеної норми ст.203 ЦК України, момент укладення договору визначається тими обставинами, які існували під час домовленості сторін щодо всіх істотних умов правочину та впливали на їх волю.

Як вбачається зі спірного договору, укладеного 25.06.2008р. між позивачем та відповідачем, п.1 вказаного Договору передбачено, що цей Договір складається з двох розділів, Розділу № 1 «Базові умови кредитування» та Розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ. Використання в подальшому тексті терміну «Договір» означає Розділ № 1 та Розділ № 2 у сукупності. Договір вважається укладеним за умови підписання Сторонами Розділу № 1 цього Договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього Договору).

Як вбачається зі змісту Договору, та не заперечується позивачем по справі, позивач, як Позичальник за договором, підписала Розділ № 1 спірного Договору, що свідчить про те, що саме на момент вчинення спірного правочину волевиявлення позивача, як сторони у спірному договорі, було вільним та відповідало внутрішній волі позивача.

Крім того, вказаний підпис позивача у Розділі № 1 спірного Договору свідчить також про те, що позивач, будучи ознайомлений з п.1 вказаного Договору, при укладанні вказаного договору також був ознайомлений та усвідомлював той факт, що вказаний Договір складається з двох розділів, Розділу № 1 «Базові умови кредитування» та Розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, відповідно до чого вказана обставина спростовує ствердження позивача про те, що позивач, при укладанні спірного Договору, не отримала та не була ознайомлена з умовами Договору, викладеними у Розділі № 2.

Враховуючи вищезазначене, суд також приходить до висновку, що ствердження позивача щодо відсутності в кредитному договорі умови про дострокове погашення кредиту та невідповідність вказаного договору вимогам ст.ст.638, 639 ЦК України, спростовується викладеними у п.7 Розділу № 2 вказаного Договору умовами, за якими позичальник має право здійснювати часткове дострокове повернення Кредиту та повернути Кредит повністю тільки у термін, у який повинен бути здійснений відповідний щомісячний платіж згідно Договору.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання п.12 Кредитного договору недійсним, який містить третейське застереження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.12 ЗУ «Про третейські суди» N 1701-IV від 11.05.2004р., третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

П.12 Розділу № 1 спірного Договору передбачено, що, судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту.

З наведеного суд вбачає, що, підписавши Розділ № 1 спірного Договору, позивач, ознайомившись із третейським застереженням у договорі, у вигляді якого може бути укладена третейська угода, саме на момент вчинення правочину надала, таким чином, згоду на судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту, який, згідно ст.12 ЗУ «Про третейські суди» N 1701-IV від 11.05.2004р., розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Згідно роз'яснень, наданих у п.7 Постанови Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи, що, на момент вчинення спірного правочину сторонами було додержано передбачені ст.203 ЦК України загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних правовідносин правової норми ч.1 ст.215 ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного правочину недійсним, та необґрунтованість позовних вимог позивача як в частині визнання спірного правочину недійсним, так і в частині визнання п.12 спірного Договору недійсним.

Враховуючи, також, що, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд, з урахуванням положення ст.88 ЦПК України, вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» «Про визнання недійсним третейського застереження, визнання недійсним кредитного договору» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.