Справа №1-30/2007 p.

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року       Калинівський районний суд  Вінницької області

в складі: головуючого        Копчинський В.І.

при секретарі                      Лисюк О.П.

з участю прокурора            Шиманської В.В.

та адвоката                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка справу про обвинувачення ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець та житель АДРЕСА_1, не працює, освіта середня, неодружений, раніше не судимого - в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2005 року біля 6 год 45 хв. ОСОБА_2, керуючи технічно справним вантажним автомобілем "MITSUBISHI-CANTER" д.н.НОМЕР_1, який належить підприємству "ААЗ Трейдінг Ко" м.Ки'їв, на автодорозі "Вінниця-Київ" в с.Корделівка, Калинівського району, рухаючись в напрямку м.Київ зі швидкістю 60-63 км/год, при виконанні лівостороннього повороту, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя, де передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішоходаОСОБА_3, яка рухалась по узбіччі в попутньому напрямку, внаслідок чого остання одержала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток мозкового черепу, крововиливу у мозок, розриву на печінці та селезінці, від яких померла на місці ДТП.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєному не визнав. Суду показав, що рухався в с.Корделівка автомобілем зі швидкістю 60-65 км/год, за 40-42 м побачив на середині дороги жінку, яка стояла лівою стороною до нього і раптово розвернулася на 180° і почала перебігати дорогу по діагоналі на праве узбіччя. Зустрічного транспорту не було, він став гальмувати і хотів об"їхати її з правої сторони, але здійснив зіткнення майже на обочині. Так як потерпіла переходила дорогу в невстановленому місці, в тій дорожній обстановці він міг тільки гальмувати, тому не мав можливості уникнути зіткнення. На місці ДТП бачив одну жінку та чоловіка, які для нього не знайомі. Він зупинився, підійшли охоронці з цукрозаводу, які викликали швидку допомогу та міліцію, протеОСОБА_3 була уже мертва. Позовних вимог потерпілих не визнає, так як вважає себе невинним.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому не визнає, його вина у скоєному повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця події (а.с.3-5); протоколами огляду транспортного засобу (а.с.6-7), (а.с.22-25), протоколами відтворення обстановки і обставин події (а.с.54-56; 57-60), висновком судово-медичної експертизи № 284 (а.с.43-44); висновком комісійної комплексної судово-медичної та  автотехнічної  експертизи  №  64К/149А  (а.с.353-357),  а також  показами  свідків  та

2

потерпілих, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 28 липня 2005 року в 6 год. 30 хв. його дружина пішла на роботу, на АЗС, де вона працювала оператором. Через годину по телефону повідомили, що її біля цукрозаводу збив автомобіль. Покази підсудного, що дружина переходила дорогу на ліву сторону, що вона "чогось" стояла посередині дороги, вважає неправдивими, оскільки вони проживають по правій стороні дороги, дружина йшла на роботу по правому узбіччі, так як АЗС знаходиться також з правої сторони, тому не було ніякої необхідності переходити дорогу. Витрати на похорони, на встановлення надгробного пам"ятника йому відшкодували, залишився малолітній син ОСОБА_5, 1994 р.н., тому просить відшкодувати шкоду в зв"язку зі смертю матері на користь сина, а також стягнути моральну шкоду в сумі 30 тис. грн. йому та синові.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як мати та батько померлої ОСОБА_3., суду показали, що дійсно підприємство відшкодувало матеріальну шкоду, проте вони перенесли глибокі моральні страждання в зв"язку зі смертю дочки, тому просять стягнути моральну шкоду в сумі по 30 тис. кожному.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що був прямим очевидцем ДТП. 28 липня 2005 року приблизно в 6 год. 45 хв. він йшов на роботу, на Калинівський цукровий завод. Він бачив, як по правому узбіччі в напрямку м.Київ йшла пішохід ОСОБА_3еля, його односельчанка, ззаді неї рухався невеликий вантажний автомобіль. На повороті автомобіль виїхав на праве узбіччя і збив ОСОБА_3., вона відлетіла в одну сторону на 15-20 м, а сумочка в іншу. Стверджує, що жінка рухалася по обочині за 2-2,5 м від дороги, вона дорогу не переходила, на середині дороги не стояла, зустрічного транспорту не було, т.я. збирався переходити дорогу, йдучи на прохідну. Він зайшов на прохідну, сказав, що збили людину, викликайте швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що працює охоронцем на прохідній Корделівського цукрового заводу. 28 липня 2005 року, ранком, була на прохідній, почула глухий удар, а потім різке гальмування автомобіля. Моменту наїзду вона не бачила, але автомобіль зупинився, а потім підійшов водій, робочий ОСОБА_8 і просили викликати по телефону швидку допомогу та міліцію. Вона потім підійшла до місця ДТП, побачила, що збилиОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що проживає приблизно за 100 м від місця ДТП. 28 липня 2005 p., ранком, знаходився на вулиці. Раптом почув удар, а потім різке гальмування автомобіля. Моменту наїзду на пішохода не бачив, підійшов до місця пригоди, бачив потерпілуОСОБА_3, яка була уже мертва. На дорозі були двоє водіїв, бачив також ОСОБА_8та ОСОБА_11, а чи вони підходили, точно не пам"ятає.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що дійсно 28 липня 2005 р. біля 7 год. йшла по правому узбіччі в напрямку м.Київ. Раптом почула удар, розвернулася, ззаді неї збили автомобілем людину. Назустріч її йшов ОСОБА_8, тому, мабуть, бачив момент наїзду.

Свідок ОСОБА_12 (а.с.38, 57-60,) на досудовому слідстві показала, 28 липня 2005 року біля 6 год. 40 хв. вона їхала велосипедом по правому узбіччі в напрямку м.Київ. Попереду себе, в попутному напрямку рухалася жінка на відстані приблизно 25 м. Повз неї в цей час проїзджав вантажний автомобіль і через деякий час почула глухий удар, гальмування автомобіля, бо піднявся стовп пилюки, думала, що в автомобілі лопнуло колесо. Коли під'їхала ближче, то побачила збиту жінку. Вона злякалася і поїхала на роботу. Стверджує, що жінка йшла по узбіччі, дороги не переходила.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 284 від 23.09.05 р. (а.с.43-44) уОСОБА_3 виявлено субарахноїдальний крововилив та крововилив у шлуночки головного мозку, перелом кісток мозкового черепа, розриви печінки та селезінки, які є тяжкими тілесними ушкодженнями і перебувають у причинному зв"язку зі смертю.

В момент зіткнення з транспортним засобомОСОБА_3 перебувала у вертикальному положенні тіла і первинний контакт відбувся з лівою задньо-зовнішньою поверхнею тіла з передньо-правою частиною кабіни автомобіля.

3

Судово-медичний експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив висновок експертизи, пояснивши, що дійсно первинний ударОСОБА_3 одержала саме в задню ліву поверхню голови, що свідчить про перебування її в момент руху лівою стороною по відношенню до дороги.

До аналогічного висновку дійшли судово-медичні експерти під час проведення комісійної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 64КУ149А (а.с.353-357).

Згідно вищезазначеної експертизи та висновку автотехнічної експертизи № 185А від 11.08.2005 р. (а.с.34-35) вбачається, що при умові, що пішоход рухається по узбіччю і не створює небезпеки для руху, то в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п.10.1, 13.3 Правил дорожнього руху, згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

З технічної точки зору водій ОСОБА_2, виконуючи вимоги п.10.1 ПДР, мав би технічну можливість попередити ДТП, так як пішоход до наїзду рухалася по правому узбіччю в попутньому напрямку.

Представник цивільного відповідача - підприємства "ААЗ Трейдінг Ко" ОСОБА_14позовні вимоги потерпілих не визнає, оскільки їх автомобіль застрахований, тому відповідальність несе страхова компанія.

Представник ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"ОСОБА_15 позовні вимоги потерпілих визнає частково, погоджуються виплатити 2550 грн. в відшкодування моральної шкоди лише на 1 потерпілого та у зв"язку зі смертю годувальника на користь неповнолітнього сина потерпілого в сумі 20018 грн.

Суд критично оцінює та визнає недостовірними показання підсудного ОСОБА_2 про те, що пішоходОСОБА_3 стояла по центрі проїздної дороги, потім розвернулася на 180° і почала рухатися до правого узбіччя, оскільки вони не відповідають дійсності і спростовуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, як очевидців події, що пішохідОСОБА_3 в момент наїзду рухалася по правому узбіччі на відстані 2-2,5 м від дороги, дорогу не переходила, а також висновками судово-медичних експертиз, з яких вбачається, що первинний контактОСОБА_3 з автомобілем відбувся з її лівою задньою зовнішньою поверхнею тіла з передньою правою частиною кабіни автомобіля.

Покази зазначених свідків узгоджуються між собою, не протирічать висновкам судово-медичних експертиз та показам судово-медичного експерта ОСОБА_13

На досудовому слідстві (а.с. 12-13) ОСОБА_2 пояснював, що пішохідОСОБА_3 переходила дорогу зліва на право, а, будучи допитаний пізніше (а.с.46) показував, що побачив пішохода на відстані 50-70 м, жінка стояла по центрі дороги, чекала, а потім розвернулася правою стороною до нього і почала переходити дорогу. Він гальмував, але відбулося зіткнення.

З протоколу огляду місця події (а.с.З) вбачається, що сліди гальмування починаються на правій обочині, відстань від місця зіткнення до трупа складає 16 м, що свідчить про значну силу руху і відсутність гальмування до моменту наїзду. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду також показали, що спочатку почули глухий удар, а потім звук гальмування автомобіля.

Покази підсудного ОСОБА_2 не послідовні, не логічні, протирічать зібраним по справі доказам, тому суд їх розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене, як спосіб захисту.

Суд не приймає до уваги і висновок автотехнічної експертизи № 244А від 26.10.2005 року, оскільки експерт робив висновок за версією водія ОСОБА_2, що пішохідОСОБА_3 знаходилася на проїздній частині дороги, на короткій відстані стала переходити дорогу, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а такі покази ОСОБА_2 суд визнав недостовірними, що спростовуються доказами по справі.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає дії підсудного ОСОБА_2 кваліфікувати по ст.286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього

4

руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Так, судом достовірно встановлено, що транспортний засіб, автомобіль "MITSUBISHI-CANTER", д.н.НОМЕР_1 належить підприємству "ААЗ-Трейдінг Ко" м.Ки'їв, тому було визнано цивільним відповідачем по справі як власника джерела підвищеної небезпеки. Водій ОСОБА_2 в момент ДТП перебував в трудових відносинах з даним підприємством.

Відповідно до ст.1170 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов"язків.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям. В даному випадку потерпілим по справі.

Відповідно до ст.1200 ЦК України неповнолітньому сину потерпілої ОСОБА_5 відшкодовується шкода в розмірі середньомісячного заробітку потерпілої з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, до досягнення ним 18-річного віку.

Факт заподіяння моральної шкоди потерпілим доведений дослідженими в судовому засіданні обставинами справи. Враховуючи глибину душевних страждань потерпілих, завданих смертю близької їм людини (дочки, дружини, матері), раптовість настання такої трагедії, неможливість відновлення таких немайнових втрат, тому розмір моральної шкоди кожному їз них окремо відповідно до положень ст.ст.13, 1167, 1168 ЦК України суд вважає визначити у сумі по 25 тис. грн., що буде відповідати розумності та соціальній справедливості.

Враховуючи розмір середньомісячного заробітку потерпілої ОСОБА_3. за 3 останні місяці роботи, то частина неотриманих доходів потерпілої, яка б належала при її житті утриманцю, тобто сину, складає - 440 грн. + 361,55 грн. + 176 + 419,05 = 1396,60 грн./3 міс.= 465,53 грн./2 чол. = 232,77 грн. (а.с.159, 167). Час втрати годувальника, 28.07.2005, до досягнення повноліття ОСОБА_5, 14.05.2012 p., складає 86 міс, що в загальній сумі буде складати 20018 грн., яка підлягає стягненню з ЗАТ АСК "ІНГО Україна", оскільки між власником транспортного засобу та страховою компанією укладено договір обов"язкового страхування.

При обранні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, злочин вчинений по необережності, тяжкі наслідки для потерпілих, тому вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в ізоляції від суспільства з обранням покарання у виді позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами і неможливим застосувати положення ст.75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним по ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Міру застережного заходу до вступу вирока в законну силу залишити ОСОБА_2 підписку про невиїзд.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу виконання вироку.

Позов задовольнити частково. Стягнути з підприємства "ААЗ-Трейдінг Ко" м.Київ на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 по 25000 грн. кожному в відшкодування завданої моральної шкоди, а всього в сумі 100 000 грн.

Стягнути з ЗАТ АСК "ШГО Україна" м.Київ на користьОСОБА_5

5

8379,72 грн. страхового відшкодування одноразово за період з 28.07.2005 по 28.07.2008 р. та по 232,77 грн. щомісячно, починаючи з 28.07.2007 р. до 14.05.2012 року до досягнення ним повноліття, а в разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб його проголошення.