ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 2-2/2807-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | “Харківського економіко-правового університету” у формі товариства з обмеженою відповідальністю |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. |
у справі | № 2-2/2807-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | “Харківського економіко-правового університету” у формі товариства з обмеженою відповідальністю |
до | Євпаторійської міської ради |
треті особи: | 1) Євпаторійське міське управління земельних ресурсів 2) Національний університет внутрішніх справ |
про | визнання дійсним договору |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Середенко Р.В., дов. № б/н від 18.10.2006 р.; |
відповідача: | — не з’явились; |
третьої особи 1: | — не з’явились; |
третьої особи 2: | Бортнік О.Г., дов. № б\н від 22.06.20006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 р. “Харківський економіко-правовий університет” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Університет) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив визнати дійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 18, загальною площею 1995,0 м2, укладений 06.10.2005 р. між ним та територіальною громадою м. Євпаторія (підписаний уповноваженою особою Євпаторійської міської ради (далі –Рада), далі –Договір від 06.10.2005 р.).
Позовні вимоги Інститут обґрунтовував тим, що в порушення ст. 132 ЗК України Рада не надала документу, який посвідчує право власності на земельну ділянку, яка є об’єктом Договору від 06.10.2005 р., тим самим ухилившись від нотаріального посвідчення вказаного договору, що є підставою для визнання його дійним на підставі ст. 220 ЦК України.
До участі у справі у якості третіх осіб господарським судом Автономної Республіки Крим залучено Євпаторійське міське управління земельних ресурсів та Національний університет внутрішніх справ.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–03.04.2006 р. (суддя Толпиго В.І.) у задоволенні позовних вимог Університету відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. (колегія суддів: Антонова І.В., Лисенко В.А., Видашенко Т.С.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–26.05.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 р. у справі № 2-21/2838-2006А, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р., було визнано недійсним рішення Ради № 4-32/153 від 30.06.2005 р., на підставі якого було укладено Договір від 06.10.2005 р., у зв’язку з чим в Університету не виникло право власності на земельну ділянку, яка є об’єктом вказаного договору.
Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–03.04.2006 р., в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Університет обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору мали застосувати частину другу ст. 220 ЦК України, яку вони не застосували всупереч ст. 4 ГПК України, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень.
Національний університет внутрішніх справ скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Університету, у якому просить залишити її без задоволення, а прийняті по справі рішення та постанову –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Національний університет внутрішніх справ обґрунтовує тим, що доводи, які містяться у касаційній скарзі Університету, є необґрунтованими, а рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій, які оскаржуються, є законними.
Рада та Євпаторійське міське управління земельних ресурсів не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Університету не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Університету та Національного університету внутрішніх справ матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі і відзиві на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Університету підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (далі –Інструкція) позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги (подання), відзиви, додаткові матеріали, а також інші документи, що стосуються судових справ, в порядку, передбаченому розділом 2 цієї Інструкції, передаються суддям (колегіям суддів) для розгляду.
Згідно з п. 3.2 Інструкції резолюція керівництва про передачу документів на розгляд судді (колегії суддів) накладається безпосередньо на документі. Судові документи (справи) передаються судді під розписку.
Ст. 61 ГПК України встановлює, що питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.
Частина перша ст. 64 ГПК України визначає, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
З наведених норм Інструкції та ГПК України випливає, що позовні заяви передаються суддям (колегія суддів) для розгляду за резолюцією керівництва господарського суду, і саме той суддя (колегія суддів), відносно якого (якої) накладено відповідну резолюцію, вирішує питання про прийняття позовної заяви та, у випадку її прийняття, виносить ухвалу про порушення провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, резолюція на позовній заяві Університету була накладена В. о. Голови господарського суду Автономної Республіки Крим Л.О. Ковтун на ім’я судді Толпиго В.І., проте, в порушення вказаних вище норм Інструкції та ГПК України, питання про прийняття зазначеної позовної заяви було вирішено суддею Чонговою С.І., і, відповідно, ухвала про порушення провадження по справі від 19.12.2005 р. також була винесена цим же суддею.
Будь-яких доказів (резолюція, розпорядження тощо) того, що керівництвом господарського суду Автономної Республіки Крим справу було передано для розгляду судді Чонговій С.І., матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що провадження по даній справі було порушено суддею Чонговою С.І. безпідставно, з порушенням вимог Інструкції та ГПК України.
Севастопольський апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–03.04.2006 р., на вказане процесуальне порушення уваги не звернув.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–03.04.2006 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу “Харківський економіко-правовий університет” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. у справі № 2-2/2807-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03–03.04.2006 р. у справі № 2-2/2807-2006 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало