УХВАЛА
Іменем України
2. 10. 2007 року 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Велидчука В.М.,
Шеніна П.О.
прокурора Селюченко І.І.
потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Андрушівського районного суду від 20.06. 2007р.
Цією постановою відносно ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження,
жителя АДРЕСА_1, несудимого, інваліда П групи
та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження , жительки АДРЕСА_2, непрацюючої, несудимої, має на утриманні неповнолітню дитину,-кримінальна справа за ч. 2 ст. 296 КК України в підготовчий частині судового засідання була закрита на підставі ст.ст. 1 п. „б" і „є", 6, 9 і 12 Закону України „ Про амністію" від 19.04. 2007 року.
За пред'явленим обвинуваченням, 26.08.2006 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прийшли до помешкання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 , вчинили хуліганські дії і бійку з потерпілими. ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Крім того, ОСОБА_3 наніс удари ОСОБА_1 і спричинив ій легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.
Справа №11-678 2007р. Головуючий у 1 інстанції Палазюк В.М.
Доповідач: Шенін П.О.
2
В апеляції потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати постанову суду, як незаконну. Вважають, що до суду повинна була направлятись кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ст. ст. 122 і 296 ч.2 КК України, а не лише за останнім законом. Крім того, суд 1-ої інстанції не розглянув їх цивільні позови до обвинувачених.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які апеляцію підтримали і пояснили, що під час досудового слідства та в суді 1-ої інстанції не заявляли будь-яких клопотань з приводу неправильності кваліфікації дій обвинувачених ( підсудних), думку прокурора про законність та обгрунтованість постанови суду, залишає апеляції без задоволення з наступних мотивів.
Відповідними особами ( потерпілими, прокурором, тощо) ні під час досудового слідства, ні при попередньому розгляді справи або під час судових засідань 1-ої інстанції не заявлялись будь- які клопотання з приводу неправильності кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як і про повернення справи з цього приводу на додаткове розслідування.
У власну чергу, суд розглядав справу у межах того обвинувачення, яке було пред'явлено ( ст.ст. 275-277 КПК України).
Обмежень прав потерпілиих ніхто не припускав.
Під дію закону про амністію підпадає як ч.2 ст. 296 КК , так і ст. 122 ч.1 КК України, про яку згадують апелянти.
Підстав для незастосування амністії до підсудних у суду не було.
Цивільні позови потерпілих в такому випадку розглядаються в порядку не кримінального, а цивільного судочинства. Причому в основних процесуальних документах є згадки про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_2 підчас подій 26.08.06р.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у хвалила:
Апеляції потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Андрушівського райсуду від 20.06.2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.