Справа № 33ц-386/07                                                     Головуючий у І інстанції    Мартиць О.І.

Категорія 2                                                                       Доповідач - Расевич С. І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року                                                                                            місто Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Завидовської - Марчук О.Г.,  Расевича С. І.,  Русинчука М. М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки і підприємницт­ва» м.  Тернополя про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час виму­шеного прогулу та моральної шкоди,  проведення перерахунку розміру заробітної плати і стягнення заборгованості по заробітній платі,  визнання права на здійснення наукової дія­льності в науково-педагогічному колективі інституту,  витребування майна з чужого неза­конного володіння за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ін­ститут економіки і підприємництва» м.  Тернополя на рішення апеляційного суду Терно­пільської області від 10 жовтня 2006 року.

встановила:

У травні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з зазначеним позовом.

Позивач зазначав,  що працював проректором з методичної роботи,  завідувачем кафе­дри загальноекономічних дисциплін товариства з обмеженою відповідальнісію «Інститут економіки і підприємництва» м.  Тернополя ( далі - ТзОВ «Інститут економіки і підприєм­ництва» і був звільнений з роботи 4 квітня 2005 року на підставі п. 4 ч. 1  ст.  40 КЗпП Укра­їни. Вважаючи своє звільнення незаконним,  просив поновити його на роботі на посадах проректора з методичної роботи і завідувача кафедрою загальноекономічних дисциплін ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва»,  стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Крім того,  просив провести перерахунок розміру заробітної плати і стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі,  визна­ти за ним право на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі ін­ституту та зобов'язати відповідача повернути йому особисті речі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  невиплаченої заробітної плати,  моральної шкоди,  визнання права проводити наукову діяльність в науково-педагогічному колективі ТзОВ «Інститут економі­ки і підприємництва»,  витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Постановлено стягнути з ТзОВ ««Інститут економіки і підприємництва» в користь ОСОБА_1 230, 43 грн. гарантійних виплат для працівників.

Не погоджуючись з даним рішення суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу,  яку в ході розгляду справи апеляційним судом підтримав частково,  а саме в частині поновлення його на роботі.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в частині відмови в поновле­ні ОСОБА_1 на роботі скасовано,  поновлено позивача на посаді проректора з методичної роботи,  завідувача кафедри загальноекономічних дисциплін ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва». Постановлено стягнути з ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва» в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва» просить скасувати рішення апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року і залишити без змін рішення суду першої інстанції,  посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні,  виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3  ст.  40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу,  зокрема на підставі п. 4 ч. 1  ст.  40 КЗпП України,  в період його тимчасової непрацездатності,  а також у період перебування працівника у відпустці. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповно­важеного ним органу не може бути визнано обгрунтованим,  якщо в день звільнення пра­цівнику видано листок непрацездатності (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі,  суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того,  що в день звільнення позивачу був виданий лікарняний листок,  що свідчить про його тимчасову не­працездатність,  а тому відповідач не вправі був звільнити ОСОБА_1 в цей період з за­йманої посади.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є непра­вильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 ст.  335 ЦПК України встановлено,  що суд касаційної інстанції не може встановлюва­ти або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи від­кинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу од­них доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи,  що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права Відсутні передбаче­ні ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для його обов'язкового скасування.

Керуючись  ст.   ст.  332,  336 ЦПК України,  колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області,  -

ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки і підприємництва» м.  Тернополя відхилити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.