Справа № 33ц-386/07 Головуючий у І інстанції Мартиць О.І.
Категорія 2 Доповідач - Расевич С. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року місто Луцьк
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Завидовської - Марчук О.Г., Расевича С. І., Русинчука М. М.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки і підприємництва» м. Тернополя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, проведення перерахунку розміру заробітної плати і стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання права на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі інституту, витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки і підприємництва» м. Тернополя на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року.
встановила:
У травні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з зазначеним позовом.
Позивач зазначав, що працював проректором з методичної роботи, завідувачем кафедри загальноекономічних дисциплін товариства з обмеженою відповідальнісію «Інститут економіки і підприємництва» м. Тернополя ( далі - ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва» і був звільнений з роботи 4 квітня 2005 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним, просив поновити його на роботі на посадах проректора з методичної роботи і завідувача кафедрою загальноекономічних дисциплін ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва», стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Крім того, просив провести перерахунок розміру заробітної плати і стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, визнати за ним право на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі інституту та зобов'язати відповідача повернути йому особисті речі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання права проводити наукову діяльність в науково-педагогічному колективі ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва», витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Постановлено стягнути з ТзОВ ««Інститут економіки і підприємництва» в користь ОСОБА_1 230, 43 грн. гарантійних виплат для працівників.
Не погоджуючись з даним рішення суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, яку в ході розгляду справи апеляційним судом підтримав частково, а саме в частині поновлення його на роботі.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в частині відмови в поновлені ОСОБА_1 на роботі скасовано, поновлено позивача на посаді проректора з методичної роботи, завідувача кафедри загальноекономічних дисциплін ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва». Постановлено стягнути з ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва» в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп.
У касаційній скарзі ТзОВ «Інститут економіки і підприємництва» просить скасувати рішення апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року і залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано листок непрацездатності (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що в день звільнення позивачу був виданий лікарняний листок, що свідчить про його тимчасову непрацездатність, а тому відповідач не вправі був звільнити ОСОБА_1 в цей період з займаної посади.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ст. 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для його обов'язкового скасування.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області, -
ухвалила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки і підприємництва» м. Тернополя відхилити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.