СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
05 червня 2008 року |
Справа № 2-8/1831-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Фенько Т.П.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, дов. № 2575 від 18.06.2007 р. (СПД ОСОБА_1);
відповідача: Таранцева С.М.. дов. № 02-23/1719 від 12.11.2007 (Міський голова Керчинської міської ради ОСОБА_3);
розглянувши апеляційну скаргу Міського голови Керчинської міської ради ОСОБА_3 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 25 березня 2008 року у справі № 2-8/1831-2008А
за позовом СПД ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Міського голови Керчинської міської ради ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
про визнання неправомірною бездіяльністю та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року у справі № 2-8/1831-2008А частково задоволено позов СПД ОСОБА_1д о Міського голови Керченської міської ради ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій.
Судом визнана неправомірною бездіяльність міського голови міста Керчі ОСОБА_3 щодо розгляду звернення СПД ОСОБА_1 з надання йому дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років.
Зобов'язано міського голову міста Керчі ОСОБА_3 розглянути звернення СПД ОСОБА_1 від 09.08.2007 р. щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років.
В частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. у позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим актом, Міський голова Керченської міської ради ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, котрою відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за дорученням міського голови начальником житлово-комунального господарства була розглянута заява № 3347/2 та відповідь направлена на адресу позивача листом від 10.09.2007 р. за вих. № С-770.
У судовому засіданні призначеному на 05 червня 2008 року представник СПД ОСОБА_1 надав судовій колегії заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду без змін, вважаючи її законною.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 05 червня 2008 року, у зв'язку з відпусткою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Фенько Т.П.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2007 року СПД ОСОБА_1 направив до міського голови міста Керчі ОСОБА_3 заяву за № 03/08/07 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років (а.с. 23).
Однак, міський голова міста Керчі ОСОБА_3 у строки встановленні діючим законодавством не надав належної відповіді на заяву СПД ОСОБА_1
Вказані обставини стали підставою для звернення СПД ОСОБА_1 до суду з даним позовом на підставі статей 19, 40 Конституції України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення Закону України „Про звернення громадян”, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” міський голова міста Керчі, ОСОБА_3 на даний час не прийняв рішення та не надав відповіді щодо звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років, у зв'язку з чим порушив права та законі інтереси позивача, а також спричинив моральний збиток в сумі 1000 грн.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно із частиною 1 та 3 статті 15 Закону України „Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною 1 статті 20 Закону України „Про звернення громадян” встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач прийняв рішення або надав відповіді на заяву № 03/08/07 СПД ОСОБА_1 до міського голови міста Керчі ОСОБА_3 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років.
Таким чином, відповідач порушив норми Закону України „Про звернення громадян”, а саме, не надав своєчасно відповідь на заяву СПД ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Горького - вул. Гайдара, шт. один потрійний, розміром 6*3 м., строком на п'ять років, тим самим порушив його права та охоронювані законом інтереси.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, так як вони обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. позов не підлягає задоволенню. Оскільки, відповідно до пункту 2 2. Постанови Верховного суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.01.1995 р. (із змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права");
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Аналогічне передбачено в Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” №02-5/95 від 29.02.1996 р. (із подальшими змінами).
Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди необхідна наявність наступних вимог: наявність самої моральної шкоди; противоправні дії особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між противоправною поведінкою особи, що заподіяла моральну шкоду та негативними наслідками; вини в заподіяні моральної шкоди.
Отже, сукупність перелічених умов складає загальні підстави для покладання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди. Вони є загальними, так як їх наявність необхідна у всіх випадках.
Позивачем не надано суду доказів про завдання йому відповідачем моральної шкоди.
Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. не вбачається.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що за дорученням міського голови, начальником житлово-комунального господарства була розглянута заява № 3347/2 та відповідь направлена на адресу позивача листом від 10.09.2007 р. за вих. № С-770, судовою колегією не приймаються, оскільки частиною 3 статті 15 Закону України „Про звернення громадян” передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова у справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги міського голови Керченської міської ради ОСОБА_3, які викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу міського голови Керченської міської ради ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року у справі № 2-8/1831-2008А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді Т.П. Фенько
І.В. Антонова