ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/1234/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

прокурора -Тодца М.Г. (посвідчення №53 від 06.02.2012р.)

першого позивача -не з'явився,

другого позивача -ОСОБА_1 (дов. №202/10 від 14.05.2012р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №157/1 від 29.02.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (вх. №1695 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.12р. у справі № 5023/1234/12

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ,

2) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м.Харків,

про стягнення 1 965 182,64 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2012р. (суддя Лавренюк Т.А.) в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовлено. Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду задоволено частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1714080,57 грн. основного боргу, 13748,12 грн. пені, 29254,25 грн. збитків від інфляції, 52921,53 грн. 3% річних. Відстрочено виконання рішення суду на вісім місяців до 27.12.12р. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 38674,75 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Другий позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшення нарахованої пені, часткового задоволення нарахованих інфляційних збитків та відстрочення виконання рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині нарахованої пені та інфляційних збитків задовольнити в повному обсязі, а в частині надання відстрочки відповідачу- відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, другий позивач вважає, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Як зазначає другий позивач, відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, в зв'язку з чим суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені.

Крім того, апелянт в скарзі посилається на те, що господарський суд порушив вимоги ст.121 ГПК України. Так відповідач є товариством з обмеженою відповідальністю, яке займається господарською діяльністю та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, на думку позивача, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні.

Представник другого позивача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині зменшення нарахованої пені, часткового задоволення нарахованих інфляційних збитків та відстрочення виконання рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині нарахованої пені та інфляційних збитків задовольнити в повному обсязі.

Перший позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 16.05.2012р.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №4717 від 06.06.12р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" просило відстрочення виконання рішення, посилаючись на необхідність отримання компенсації між тарифами та собівартістю від державного бюджету та тим, що цей процес практично займає час до кінця календарного року. Велика різниця між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення в 2011р. стала причиною затримки остаточного розрахунку за газ. Як зазначає відповідач, однією з причин неповного розрахунку з позивачем було не вирішення на державному рівні питання про відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення. До кінця 2012р. очікується відшкодування цієї різниці від бюджету згідно внесених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», а до її отримання фінансовий стан ТОВ «КЛК»не дозволяє сплатити залишок боргу за газ.

Крім того, відповідач посилається на те, що ТОВ «КЛК»працює в умовах, наближених до форс- мажорних, так як згідно до постанов уряду України, розпоряджень та рішень місцевих органів влади і самоврядування вимушено постачати теплову енергію бюджетним організаціям (дитячим садкам, школам, диспансерам, лікарням, військовим частинам та т.п.) та населенню в житлові будинки незалежно від оплати, всупереч своєму бажанню та фінансовому стану, так як є заборона на відключення таких споживачів, або немає технічної можливості для відключення.

Як зазначає відповідач, станом на 01.04.2012р. згідно довідки по даним бухгалтерського обліку, заборгованість перед ТОВ «КЛК»споживачі теплової енергії мають на загальну суму 25 156 604,86 грн., в т.ч. заборгованість бюджетних організацій- 17 475 204,99 грн., населення- 2 419 976,99 грн., комунальних та інших підприємств- 5 261 422,88 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників другого позивача, відповідача та прокурора, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2012р. перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь другого позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 1714080,57 грн., пені в сумі 141441,90 грн., збитків від інфляції в сумі 56738,64 грн., 3% річних в сумі 52921,53 грн. та в якості забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках.

Позов обґрунтовано тим, що 21.12.10р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, постачальником, та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", покупцем, укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 11/11-32 ТЕ-05, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, другий позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та здійснив протягом січня 2011 року - квітня 2011 року постачання природного газу в обсязі 2 360,871 тис.куб.м. на загальну суму 3 090 852,31 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих обсягів постачання та транспортування проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання передачі газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач порушуючи умови договору свої зобов'язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 1 376 771,74 грн., у зв'язку з чим станом на 13.02.12р. утворилась заборгованість в сумі 1714080,57 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь другого позивача суми основного боргу у розмірі 1 714 080,57 грн. підтверджена матеріалами справи, визнається відповідачем повністю, тому є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення до суду з позовом.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції позивач здійснив невірний розрахунок пені в сумі 141 441,90 грн. Так, згідно розрахунку, наданого до позовної заяви, нарахування пені здійснено за період з 13.08.11р. по 13.02.12р., тоді як позовна заява до господарського суду Харківської області була подана 07.03.12р. Таким чином, відповідно до умов договору та позовної заяви вірним періодом, за який другий позивач має право нараховувати пеню, є період із 07.09.2011р. по 13.02.2012р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив початок періоду нарахування пені з 07.09.2011р, однак у своєму рішенні вийшов за межі позовних вимог, а саме, прокурором надано розрахунок пені з 13.08.2011р. по 13.02.2012р., суд першої інстанції в рішенні стягнув пеню за період з 07.09.2011р. по 07.03.2012р., а тому колегія суддів зазначає, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 120094,97 грн. за період з 07.09.2011р. по 13.02.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012р. відповідач надав до суду клопотання про зменшення розміру пені на 90%, з тих підстав, що у складі його споживачів теплової енергії бюджетні організації складають 71,7%, населення складає 22%, а госпрозрахункові підприємства складають лише 6,4%. Також посилається на те, що ті штрафні санкції, які бажає отримати позивач, є його чистим прибутком, а для відповідача вони стануть фінансовою катастрофою та причиною погіршення його діяльності із- за відсутності коштів та погіршення теплопостачання у споживачів -населення та бюджетних організацій (лікарень, диспансерів та інших). Штрафні санкції, які позивач вимагає за прострочення оплати складають 251 102,07 грн., тобто збільшують розмір заборгованості на 15%. Як зазначає відповідач, у разі стягнення з підприємства не тільки основного боргу, а ще штрафних санкцій, ТОВ «Котельні лікарняного комплексу»буде на межі банкрутства. У такому випадку товариство не зможе підготувати котельні та теплові мережі до опалюваного сезону та забезпечити гаряче водопостачання лікарень та інтернатів. Це залишить підприємство без джерела доходів, а відповідно, будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є надмірно великим, а також враховуючи у всій сукупності доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з врахуванням обставин справи, щодо зменшення розміру пені на 90%, а тому задоволенню підлягає сума у розмірі 12009,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, оскільки нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, визнається відповідачем, тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції у розмірі 52 921,53 грн.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 56738,64 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданого до суду позивачем розрахунку збитків від інфляції, втрати від інфляції позивач починає розраховувати починаючі з того місяця, за який було поставлено відповідачу природний газ.

Однак, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції встановлюється саме за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, лише починаючи з місяця, наступного за рахунковим позивач має право розраховувати борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.1. договору сторони передбачили такий порядок проведення розрахунків. Перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання -передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.1.3 додатку № 1 до договору сторони передбачили порядок визначення планованих місячних обсягів постачання газу. Так, плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ ДК "Укртрансгаз" на відповідний місяць поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не надали суду доказів визначення запланованих місячних обсягів постачання газу від вартості яких відповідач повинен був розраховувати суми поточних платежів за газ.

Тому, прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача виникає з моменту настання строку остаточного розрахунку за фактично спожитий газ, тобто з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення збитків від інфляції в сумі 29254,25 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що перший заступник прокурора міста Харкова не має повноважень на звернення із відповідною позовною заявою до господарського суду в інтересах окремого господарюючого суб'єкта ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено в ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. При цьому, відповідно до ч.5 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Тобто, прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Необхідність захисту інтересів держави в особі Міністерства та Державної компанії покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органу місцевого самоврядування в суді відповідно до ч.2 ст.121 Конституції України.

Відповідно до Положення про міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України № 382/2011 від 06.04.11р. Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні та реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є підприємством державної форми власності, яке створене відповідно до Указу Президента України від 25.02.98р. № 151/98, постанови Кабінету міністрів України від 25.05.98р. № 747, спільного наказу Держнафтогазпрому та НАК "Нафтогаз України" від 06.11.98р. № 68/234 та інших нормативних актів.

Статутом ДК "Газ України" та зазначеним вище Указом Президента України передбачено, що ДК "Газ України" виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України.

Тому, прокурор правомірно звернувся до господарського суду із позовною заявою для захисту інтересів держави.

Щодо клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який правомірно відмовив у його задоволенні, оскільки прокурором не було надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012р. відповідачем до суду надано клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на десять місяців, з тих підстав, що в 2012р. КМУ України на виконання Закону України «Про державний бюджет на 2012р.»розпочнеться процес оформлення документів для виділення коштів із держбюджету (субвенції) для компенсації різниці в тарифах, що утворилась із- за значного підвищення ціни на газ. При отриманні субвенції всі борги за газ будуть сплачені, а до надходження цих коштів неможливо провести оплату із- за відсутності джерела фінансування. Як зазначає відповідач, майже завжди гроші із державного бюджету надходять в листопаді - грудні, наприкінці року. Тому, йому дуже важливо отримати відстрочку у виконанні рішення суду на десять місяців, щоб не допустити передчасного арешту рахунків в банку та призупинки діяльності підприємства до отримання компенсації різниці в тарифах та собівартістю.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, залежно від обставин справи, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами -виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Враховуючи обставини, що ускладнюють виконання рішення, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість відстрочення виконання рішення суду строком на вісім місяців.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Однак, рішення господарського суду Харківської області від 26.04.12р. у справі № 5023/1234/12 в частині стягнення пені слід змінити та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 12009,50 грн.

З урахуванням наведеного, відповідно до ч.1 п.10 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.12р. у справі № 5023/1234/12 змінити в частині стягнення пені та в цій частині прийняти нове рішення.

Викласти ч.4, 5, 6 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (код ЄДРПОУ 31555944, адреса: 61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, р/р 260383013582 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (код ЄДРПОУ 33886752, адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 в Філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) - 1 714 080,57 грн. основного боргу, 12 009,50 грн. пені, 29 254,25 грн. збитків від інфляції, 52 921,53 грн. 3% річних.

Відстрочити виконання рішення суду на вісім місяців -до 27.12.12р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (код ЄДРПОУ 31555944, адреса: 61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, р/р 260383013582 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 36 165,32 грн. судового збору.»

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.04.12р. у справі № 5023/1234/12 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 13.06.2012р.