АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 3530 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2- 2011/597 / 11 Головуючий 1 інстанції Омельченко К.О.

Категорія: стягнення заборгованості

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Підприємства об'єднання громадян «Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих»до ОСОБА_4, треті особи: Голова Центрального підприємства Українського товариства сліпих Більчич В.М., Орган місцевого самоврядування в особі Харківської міської ради про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку підприємства

по апеляційній скарзі ОСОБА_4

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 березня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року Підприємство об'єднання громадян «Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 УТОС»звернулося в суд до ОСОБА_4, треті особи: Голова Центрального підприємства УТОС Більчич В.М., Орган місцевого самоврядування в особі Харківської міської ради про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку підприємства у сумі 1325,73 грн. В обгрунтування позову Підприємство об'єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 УТОС зазначало, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, який згідно рішенню виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів м.Харкова від 20.05.1958 року зареєстрований як гуртожиток. Відповідач, ОСОБА_4, з 26.09.1990 року зареєстрований та мешкає у вищевказаному гуртожитку разом зі своєю сім'єю. 09 листопада 2009 року наказом директора підприємства №78 за погодженням з профспілковим комітетом підприємства та правління первинної організації Українського товариства сліпих встановлені розміри плати за проживання в гуртожитку. З листопада 2009 року ОСОБА_4 має заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку підприємства, яка складає 1325,73 грн. В лютому 2012 року позивач позовні вимоги збільшив та просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку підприємства станом на 31 січня 2012 року в сумі 3053,49 грн. ( а.с. 122)

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 березня 2012 року позовні вимоги

Підприємства об'єднання громадян «Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 3053,49 грн. оплати за проживання в гуртожитку.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування доводів зазначає, що наказ №78 від 09.11.2009 року «Про підвищення вартості проживання у гуртожитку підприємства»є незаконним, оскільки за його змістом витрати на утримання житлового приміщення поділяються на кількість осіб, що мешкають у гуртожитку, однак за законом розрахунковою одиницею при формуванні тарифу на житлово-комунальні послуги є один метр житлової площі , на який розраховуються витрати на утримання житлового приміщення. Застосований позивачем механізм нарахування оплати за проживання в гуртожитку є неправильним. Він повинен сплачуватися за проживання у гуртожитку виходячи із встановлених тарифів на утримання житла виходячи не з кількості осіб, а одного квадратного метра житлової площі, яку займає його сім'я. До того ж судом не з'ясовувалася кількість осіб, які з ним проживають. Він на підприємстві дійсно не працює, проте має право на проживання у гуртожитку і має право на пільгову оплату за користування гуртожитком. До того ж при формування оплати за проживання в гуртожитку позивачем не враховані суми фінансової підтримки з державного бюджету, спрямовані саме на оплату утримання гуртожитку.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_4 з 19 червня 1990 року по 15 серпня 2006 року працював у Харківському учбово-виробничому підприємстві №1 Українського товариства сліпих, якому належить гуртожиток по АДРЕСА_1, прийнятий в експлуатацію на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 239 від 20 травня 1958 року. В цьому гуртожитку відповідач займає кімнату НОМЕР_1 площею 19,6 кв.м , в якій мешкає постійно разом з сім'єю із чотирьох осіб .( а.с. 10, 15-16)

Згідно наказу №78 від 9 листопада 2009 року директора Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих «Про підвищення вартості проживання у гуртожитку підприємства»у зв'язку з відсутністю фінансової підтримки із державного бюджету на утримання гуртожитку та підвищенням тарифів на комунальні послуги визначено формування вартості за проживання у гуртожитку підприємства з 1 листопада 2009 року на одну особу виходячи із ділення розміру прямих витрат по утриманню гуртожитку на кількість мешканців гуртожитку. Також визначено коло осіб, а саме працівників підприємства та їх малолітніх дітей , які користуються пільговими знижками при оплаті за проживання у гуртожитку. ( а.с.13)

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку за період з листопада 2009 року по 31 січня 2012 року в сумі 3053,40 грн., суд першої інстанції вважав доведеним не сплату відповідачем у повному обсязі за користування кімнатою у гуртожитку виходячи із наданих позивачем розрахунків вартості фактичних витрат на одну особу , понесених власником гуртожитку на його утримання. ( а.с.123)

Проте з такими висновком суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Позов про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку позивачем заявлено за період з листопада 2009 року по січень 2012 року. ( а.с. 1-2, 123)

При цьому розрахунок заборгованості за увесь вказаний період позивачем здійснено на підставі тарифів, встановлених самим позивачем на підставі наказу №78 від 9 листопада 2009 року «Про підвищення вартості проживання у гуртожитку підприємства».

Відповідач з вказаними тарифами не погодився , зазначаючи, що при їх формуванні позивачем не врахована одержана з державного бюджету фінансова підтримка на утримання гуртожитку та розрахунок здійснено без врахування вимог закону про те, що розрахунковою одиницею при формуванні тарифу на житлово-комунальні послуги є один метр житлової площі , на який розраховуються витрати на утримання житлового приміщення, та які затверджуються органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно п/п 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення тарифів щодо оплат побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами, установами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань підприємствами, установами і організаціями, які не належать до комунальної власності.

Повноваження органів державного управління у галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за ними визначає Кабінет Міністрів України (ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року).

Встановлення плати за проживання у гуртожитках було виведено із державного рулювання тільки у період з 3 червня 2005 року до 4 квітня 2008 року.

Починаючи з 5 квітня 2008 року чинним законодавством не передбачено права власників гуртожитку встановлювати плату за проживання у гуртожитку виходячи із фактичних витрат по утриманню гуртожитку, оплаті комунальних послуг та їх собівартості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»також не передбачено право власникам гуртожитків формувати та встановлювати плату за проживання у гуртожитку. Вказаною постановою затверджений Порядок формування тарифу на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), вартість яких з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Твердження представника позивача про те , що застосований власником гуртожитку механізм визначення вартості оплати за проживання однієї особи в гуртожитку , не суперечить встановленому підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги , є безпідставним .

Матеріали справи свідчать, не заперечується сторонами, підтверджується матеріалами справи, що у відособленому користування відповідача та членів його сім'ї знаходиться житлова кімната гуртожитку площею 19,6 кв.м . Також не заперечується , що відповідач із сім'єю користується приміщеннями, які перебувають у загальному користуванні мешканців гуртожитку (кухня, коридор, санвузол, душова).

Нарахування відповідачеві плати за проживання у гуртожитку , починаючи з листопада 2009 року , позивачем проведено без урахуванням площі приміщення, в якому проживає відособлено відповідач із сім'єю , та площі приміщень, які перебувають у загальному користуванні сім'ї (кухня, коридор, санвузол, душова) , без врахування визначеного механізму оплати послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та встановлених тарифів на відповідну житлово-комунальну послугу з врахуванням її функціонального призначення .

Позивач не надав суду доказів того, що погоджував з Харківською міською радою житлово-комунальні тарифи за проживання у гуртожитку в період з листопада 2009 року по 2012 рік .

Твердження представника позивача, викладені у письмових заперечення на апеляційну скаргу, про наявність у власника гуртожитку права самостійного встановлення та затвердження плати за проживання у гуртожитку із застосування механізму , визначеного наказом №78 від 09.11.2009 року «Про підвищення вартості проживання у гуртожитку підприємства», починаючи з листопада 2009 року, не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів визнає, що нарахування оплати за проживання в гуртожитку відповідачеві здійснено із розрахунку фактичних витрат по утриманню гуртожитку, оплаті комунальних послуг та їх собівартості на одну особу, тоді як чинним законодавством не передбачено такий механізм встановлення плати за проживання у гуртожитку для осіб, що перебувають у сімейних відносинах і спільно користуються відособленим житловим приміщенням гуртожитку .

При розгляді справи судом першої інстанції залишені поза увагою заперечення відповідача проти позову, що призвело до неповного з'ясування обставин у справі, та вплинуло на визначення юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами виходячи із встановлених обставин , та не застосування правової норми, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Підприємства об'єднання громадян «Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих»до ОСОБА_4, треті особи: Голова Центрального підприємства Українського товариства сліпих Більчич В.М., Орган місцевого самоврядування в особі Харківської міської ради про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді