Провадження №2/532/688/2012р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2012 р. Ленінський районний суд м.Донецька у складі
головуючого судді Стародубцева О.К.,
при секретарі Даценко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ленінської райради м. Донецька про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно за надувальною давністю,-
Встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ленінської райради м. Донецька про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно за надувальною давністю.
В обґрунтування позову зазначила, що вона та відповідач звернулись до нотаріальної контори з метою належним чином оформити та посвідчити договір дарування. Але, нотаріус повідомила, що нотаріальна контора не має можливості посвідчити дану угоду, оскільки правовстановлюючий документ, зареєстрований на Донецькій Товарній Біржі з порушенням чинного законодавства.
Вона та ОСОБА_2, 21 листопада 1996 року уклали з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 1100 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав останньому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом р. № 1-2991 від 10.10.1996 року, виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»17.10.1996 року в реєстровій книзі № 116 під № 31441.
Вказаний договір був укладений між ними через представників, які у той час були членами Донецької товарної біржі та зроблено запис в журналі реєстрації біржових угод за № 1100, згідно діючого на той час законодавства і набрав чинності. Умови договору з іхнього боку були виконані повністю, шляхом передачі грошей в сумі 5 485 грн., за придбання вказаного житлового будинку, в який вони одразу ж вселилися.
На час укладання договору вона досягла повноліття та фактично будинок був придбаний нею та батьком саме для її проживання у ньому. Згідно до положень укладеного договору правочин не підлягає нотаріальному посвідченню та є укладеним з моменту його реєстрації на товарній біржі. Однак, під час оформлення та реєстрації права власності їй стало відомо, що правовстановлюючий документ, зареєстрований на Донецькій Товарній Біржі з порушенням чинного законодавства.
З 11.08.1998 року вона зареєстрована у вказаному домоволодінні, фактично мешкає за зазначеною адресою.
А починаючи з 2001 року вона вимушена була заволодіти будинком в цілому для підтримання його в належному стані і з того до теперішнього часу користується будинком та земельною ділянкою за цільовим призначенням в цілому, доглядає за ним, здійснює поточний ремонт домоволодіння для підтримання його в належному жилому стані, сплачує послуги за електроенергію та інші комунальні послуги. З того часу ОСОБА_2 не проживає в спірному домоволодінні, інтересу до нього не виявляє, не користується ним та не виконує покладені на нього обов'язки власника жилого будинку.
Просила визнати договір купівлі-продажу № 1100 від 21 листопада 1996 року, зареєстрований на Донецькій Товарній Біржі в "Журналі реєстрацій біржових угод" за № 1100 від 21 листопада 1996 року, дійсним. Визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Позивачка до судового засідання не з»явилася, надала заяву с проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_5 до судового засідання не з»явився, надав заяву с проханням розглянути справу у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги позивачки.
Представник Ленінської райради м.Донецька до судового засідання не з»явився, надав заяву с проханням розглянути справу у його відсутність, не заперечував проти задоволення позову.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до судового засідання не з»явилися, про час слухання справи повідомлялися шляхом надання оголошення в газеті. Суд ухвалює рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка та відповідач- ОСОБА_2., 21 листопада 1996 року уклали з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 1100 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав останньому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом р. № 1-2991 від 10.10.1996 року, виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»17.10.1996 року в реєстровій книзі № 116 під № 31441. (а.с.6)
Вказаний договір був укладений між ними через представників, які у той час були членами Донецької товарної біржі та зроблено запис в журналі реєстрації біржових угод за № 1100, згідно діючого на той час законодавства і набрав чинності. Умови договору з їхнього боку були виконані повністю, шляхом передачі грошей в сумі 5 485 грн., за придбання вказаного житлового будинку, в який вони одразу ж вселилися.
У відповідності зі ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З 11.08.1998 року позивачка зареєстрована у вказаному домоволодінні, фактично мешкає за зазначеною адресою. Починаючи з 2001 року позивачка заволоділа будинком в цілому для підтримання його в належному стані і з того до теперішнього часу користується будинком та земельною ділянкою за цільовим призначенням в цілому, доглядає за ним, здійснює поточний ремонт домоволодіння для підтримання його в належному жилому стані, сплачує послуги за електроенергію та інші комунальні послуги. З 2001р. ОСОБА_2 не проживає в спірному домоволодінні, інтересу до нього не виявляє, не користується ним та не виконує покладені на нього обов'язки власника жилого будинку.
Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном-протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Водночас відповідно до п. 8. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила ст. 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалось за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Крім того, відповідно до п. 10 Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, одним із правовстановлюючих документів, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів про визнання права.
На підставі ст. ст. 328, 344, 386, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215,224 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ленінської райради м. Донецька про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно за надувальною давністю- задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу № 1100 від 21 листопада 1996 року, зареєстрований на Донецькій Товарній Біржі в "Журналі реєстрацій біржових угод" за № 1100 від 21 листопада 1996 року, дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Надруковано у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ: