АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Каранфілової В.М.

суддів - Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі - Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи третя Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

встановила:

26.07.2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту ОСОБА_5, який вона склала на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним. Просив визнати за ним право власності на 2/5 частини будинку ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому він вказував, що проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_5, братом ОСОБА_2.

Влітку 1995 року стан здоров`я ОСОБА_5, як фізичний, так і психічний, значно погіршився, вона стала поводитись неадекватно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла та після її смерті йому стало відомо про те, що нею був складений заповіт на користь відповідачів. Вважав, що даний заповіт слід визнати недійсним, так як при його складанні ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

13.06.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на 13/40 частин будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.с. 326).

13.06.2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просив просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 3/40 частин спірного житлового будинку з надвірними спорудами, посилаючись при цьому на те, що після смерті батька він фактично прийняв спадщину у вигляді належних останньому 3/10 частин домоволодіння, а відповідач ОСОБА_1 - син померлої ОСОБА_5, не являється сином ОСОБА_6 та не може бути його спадкоємцем.

Рішенням суду від 17 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи третя Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом -відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду в частині відмови у позові про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на нерухоме майно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2010 року про призначення повторної комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи

Та ухвалу суду від 05.08.2011 року про відмову у задоволенні клопотання про призначені повторної комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів, заслухав суддю - доповідача, вивчив матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду- залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що немає підстав вважати ОСОБА_5 такою, що вона не могла керувати своїми діями та хворіла на психічні хвороби на час складання заповіту.

Такий висновок суду підтверджено доказами по справі: поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що пам`ять у ОСОБА_13 була гарною, вона була дуже контактною людиною, усіх впізнавала до самої смерті, а також що у неї були дуже погані стосунки з сином ОСОБА_1.

Свідки з боку апелянта ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 також підтвердили, що у ОСОБА_5 були погані стосунки з ОСОБА_1.

Крім того, усі учасники процесу підтвердили, що вона до самої смерті жила сама, тобто, будучи інвалідом першої групи, отримувала пенсію, купувала продукти, ліки, готувала їжу тощо. А те, що вона проживала в антисанітарних умовах, може бути пов`язано з інвалідністю першої групи та не бажанням синів допомогти матері з прибиранням та ремонтом.

Суд обґрунтовано прийняв до відома висновок судово психіатричної комісії Херсонської ОБП від 24.03.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_5 на момент складання заповіту могла розуміти значення своїх дій та керувати ними у зв'язку з відсутгністю психічних розладів, та відхилив висновок, який зробила судово-психіатрична комісія Одеської ОПБ № 1.

При цьому суд керувався вимогами закону \ст.212 ЦПК України про оцінку доказів по справі, надавши оцінку усім доказам по справі у сукупності.

Доводи апелянта, що суд необґрунтовано призначив по справі 17.11.2010 року повторну комплексну посмертну судово психолого-психіатричну експертизу та необгрунтовано відмовив 05.08.2011 року у призначені ще одної повторної психолого-психіатричної експертизи і не врахував висновок судово-психіатричної комісії Одеської ОПБ № 1, колегія не може взяти до уваги, оскільки суд може призначити повторну експертизу, якщо первинна експертиза буде визнана судом необґрунтованою або такою, що суперечить матеріалам справи та викликає сумніви в правильності її висновків.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про призначення повторної експертизи своєю ухвалою від 17.11.2010 року.

Також суд обґрунтовано відмовив у задоволені клопотання про призначення ще одної повторної експертизи своєю ухвалою від 05.08.2011 року.

Посилення апелянта на наказ МОЗ України від 05.07.1996 року із змінами від 11.01.2010 року та твердження, що Херсонська ОПБ не мала права проводити призначену експертизу, а тому суд не міг її досліджувати як доказ, колегія не можде взяти до уваги, оскільки відповідно до вказаного наказу Херсонстька ОБП значиться як орган, який може проводити вищевказані експертизи.

Крім того, висновок вказаної експертизи не суперечить матеріалам справи та дослідженим судом іншим доказам і не викликає сумніви в правильності висновків. Суд дав йому належну оцінку.

Доводи апелянта, що суд застосував норми цивільного кодексу України в редакції 2003 року, тоді як заповіт було складено у 2001 році, коли діяв цивільний кодекс 1963 року, колегія не може взяти до уваги, оскільки позов було заявлено з тих підстав, що ОСОБА_5 не здатна була розуміти значення своїх дії на момент підписання заповіту та керувати ними.

Норми ст. 55 ЦК України в редакції 1963 року та норми ст. 225 ЦК України містять умови визнання за цими підставами недісними угоди, які перевірені судом.

Колегія не вбачає підстав для скасування рішення за вказаними доводами.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п. 1, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2012 районного суду року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області В.М.Каранфілова

Л.Л.Троїцька

В.П.Фальчук