У К Р А Ї Н А
Справа № 22-6640/12 Головуючий у 1-й інстанції - Саламон О.Б.
Доповідач - Шахова О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
07 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі - Боярській І.І.
розглянула в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 17 лютого 2011 року у справі за скаргою ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17 лютого 2012 року у задоволенні скарги ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві - відмовлено.
Не погоджуюсь із зазначеною ухвалою суду представник ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, та постановити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції повністю проігнорував Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року, не проаналізував вимоги п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу грошових сум, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах та вимоги пункту 3 ст. 49 закону України "Про виконавче провадження" згідно з яким, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичною особи або арбітражному керуючому - у разі визнання боржника банкрутом. Закон про виконавче провадження виключає можливість примусового виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або виконавчого напису нотаріусу лише у разі визнання боржника (іпотекодавця) банкрутом. У такому випадку суд би прийшов до висновку, що задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок вартості предмета іпотеки повинно відбутися виключно в порядку передбачених Законом про банкрутство процедур, які застосовуються щодо боржника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавчу службу" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішенням, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 7 цього ж Закону держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльності були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободі заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні ВДВС Деснянського районного управління юстиції в м. Києві знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3599 від 19 серпня 2009 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерсте Банк" боргу у розмірі 750098, 97 грн.
Постановою Господарського суду Донецької області від 07 червня 2011 року боржника, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 07 грудня 2011 року.
Відповідно до вище зазначеної постанови, ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку підставою для закінчення виконавчого провадження є фізична особа - ОСОБА_1, а не СПД.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що ухвала відповідає вимогам закону, є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що майно банкруту, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно до першочергового задоволення вимог заставодержателя; законодавець не розмежує майно фізичної особи від її майна, як суб'єкта підприємницької діяльності; фізична особа-підприємець відповідає по своїм зобов'язанням всім своїм майном є безпідставними на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують виходячи з наступного.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження" обставиною що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу грошових сум, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчення виконавчого провадження передбачено в зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичною особи.
Проте, згідно виконавчого листа №2-3599 від 19 серпня 2009 року виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерест-Банк" боргу у розмірі 750098,37 грн. боржником є фізична особа.
Таким чином, бездіяльність держаного виконавця вчинена відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника при цьому не було порушено, тому у відповідності до ч.1 ст. 312 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді