Справа № 11-893 2006 p.                        Головуючий І інстанції Кафтанов В.В.

Категорія ст.. 121 ч. 1 КК України                               Доповідач Гайдай P.M.

Ухвала Іменеми України

20 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з  кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі: Головуючого - Орла А.І. суддів - Черкасова В.М., Гайдай P.M. з участю прокурора - Хомич С.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну

справу   за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_1   та   державного

обвинувача Гордієнка К.Г.

на вирок Ірпінського міського суду від 10 липня 2006 року,

яким                                       ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_1, судимого 13.02.1979 року Мінським райсудом м. Києва за ст.ст. 140 ч. 2, 81 ч. 2, 142 ч. 2, 141 ч. 2, 42 КК України на 5 років позбавлення волі; - 18.ХІ.1998 р. Ірпінським міським судом за ст. 17, ч. З ст. 8 КК України на З роки позбавлення волі. На підставі ст. 46 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, зі сплатою штрафу 700 грн.;

26.ХІ. 1999 р. Бородянським райсудом за ст.ст. 81 ч. З, 206 ч.2, 89 ч. 1, 208, 42, 43 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна та лікуванням від алкоголізму. Звільнений умовно - достроково 22.ХП.2003 р. на 2 роки 1 місяць 13 днів,

засудженого за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.

На  підставі  ст..  71   КК  України  за сукупністю  вироків  шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Бородянського райсуду від 26.ХІ. 1999 року остаточно призначено ОСОБА_1 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України ОСОБА_1 призначено примусове лікування від алкоголізму.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ МВС України в Київській області 79 грн. 81 коп., на користь НДЄКЦ ГУ МВС України в Київській області 141 грн. 23 коп.

Запобіжний захід - взяття під варту.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 12 жовтня 2005 року, близько 11 години 30 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із своєю дружиною ОСОБА_2 умисно спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до розладу здоров»я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину та непоправного знівечення обличчя останній.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, оскільки він умисно тяжкі тілесні ушкодження потерпілій не наносив, а почав її бити після того, як вона ударила його ножем в живіт та шию, такі показання давав, тому що пожалів потерпілу, щоб вона не сиділа в місцях позбавлення волі, а за домовленістю з нею вона повинна було розказати правду, але вона цього не зробила.

Державний обвинувач у своїй апеляції просить вирок в частині призначення покарання засудженому скасувати та постановити вирок, яким призначити покарання за ст. 71 КК України у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 ч. 2 КК України.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який свою апеляцію підтримав, а апеляцію прокурора не визнав, думку прокурора, яка вважає, що апеляції необхідно частково задоволити, вирок скасувати, але не з тих підстав, які викладені в апеляціях, а через процесуальні порушення норм закону при написанні вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до переконання, що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Проте, як видно із вироку суд цих вимог закону не дотримався.

В судовому засіданні визначаючи обсяг досліджених доказів, суд встановив допитати підсудного, потерпілу та дослідити матеріали справи, які характеризують особу підсудного, але досліджені бути всі письмові матеріали справи.

Постановляючи вирок в обґрунтування вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, суд не вказав жодного доказу, крім того, що підсудний вину свою у вчиненому злочині визнав повністю і підтвердив обставини вчинення ним злочину викладені в обвинувальному висновку.

В судовому засіданні були допитані підсудний, потерпіла і досліджені всі матеріали справи, проте ці докази у вироку не відображені, що є порушенням кримінально - процесуального законодавства, а саме ст.. 334 КПК України, з якої слідує, що у мотивувальній частині вироку наводяться докази на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного.

За таких обставин вирок суду залишатися в силі не може.

При новому розгляді справи необхідно усунути вказані недоліку, ретельно дослідити докази по справі і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та державного обвинувача задоволити частково.

Вирок Ірпінського міського суду від 10 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.