Справа № 11-320/2008 року головуючий: в 1-й інстанції: Тончук Р.І.
категорія: постанова доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» травня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Цугеля І.М., Бойко Л.В.,
з участю прокурора: Войтюка М.,
та захисника: ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Славутського міськрайонного суду від «20» березня 2008 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Довжки, Славутського р-ну, Хмельницької обл., жителя АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених за ст.ст. 191 ч. 5, 209 ч.1, 364 ч.2, 366 ч. 1 КК України повернуто Славутському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - залишено попередню - підписку про невиїзд.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується органами досудового слідства у привласненні майна спілки селян-співвласників с. Марачівка на суму 170 749 грн. 89 коп.
Так, згідно обвинувального висновку являючись головою приватного орендного підприємства ім. Михайлова у с. Марачівка, Славутського р-ну, згідно договору схову та акту приймання-передачі від 13.05.2001 року, отримавши на відповідальне збереження розпайоване майно спілки селян-співвласників с. Марачівка, не маючи права згідно умов договору користуватись та розпоряджатись цим майном, 30.12.2006 р. передав без дозволу уповноваженої особи та загальних зборів селян-співвласників приватному підприємцю ОСОБА_3 з метою погашення власного боргу перед ним залізобетонні конструкції, з яких складалось приміщення курятника на загальну суму 22 964 грн., а 12.01.2007 року з цією ж метою передав цій же особі 65 залізобетонних панелей вартістю 3 967 грн., чим заподіяв спілці селян-співвласників матеріальної шкоди на суму 26 931 грн.
Крім того, 13.05.2001 року ОСОБА_1 отримав згідно договорів оренди та позики, а також акту приймання-передачі у тимчасове користування розпайоване майно спілки селян-співвласників на загальну суму 526 519 грн. 35 коп. (трактори, худобу, насіння, корми, гній, тощо). Згідно умов договору ОСОБА_1 був зобов'язаний по закінченню терміну дії цих договорів у лютому 2007 року повернути співвласникам дане майно в такій же кількості. Однак, на протязі травня 2001 року - лютого 2007 року ОСОБА_1 з метою отримання грошових коштів готівкою для використання їх в своїй підприємницькій діяльності без дозволу уповноваженої особи та загальних зборів селян-співвласників реалізував юридичним та фізичним особам худобу на суму 96 000 грн. 42 коп., насіння на суму 22 963 грн. 79 коп., корм на суму 16 825 грн., трактори на суму 5 779 грн. 08 коп. та гній на суму 2 249 грн. 95 коп., а всього належного спілці розпайованого мана на суму 143 818 грн. 87 коп.
Після припинення господарської діяльності ПОП ім. Михайлова, ОСОБА_1 з метою відшкодування заподіяної спілці шкоди передав у її власність різне дрібне майно на загальну суму 213 843 грн. Однак, для придбання фактично розтраченого ним майна необхідні були кошти в сумі 333 144 грн. 29 коп., тобто різниця склала 119 301 грн. 29 коп.
Також ОСОБА_1 обвинувачується в легалізації здобутих злочинним шляхом коштів в сумі 170 749 грн. 87 коп. з використанням їх на погашення виробничих витрат власного господарства (виплату зарплати найманим працівникам, закупівлю паливно-мастильних матеріалів, тощо).
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується досудовим слідством в тому, що зловживаючи своїм службовим становищем, він 05.02.2007 року передав у власність спілки селян-співвласників тракторну майстерню, сінограбачку, сейф, тракторну буду загальною вартістю 65 133 грн. 53 коп., що перебували у податковій заставі.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд мотивував своє рішення тим, що досудове слідство по справі проведено неповно, зокрема, поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не витребувані та не досліджені важливі документи та речові докази; пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, а докази суперечливими.
Як вказано в ухвалі, суду не надано рішення зборів селян-співвласників з питань нестачі переданого ОСОБА_1 майна, а суперечливі покази голови спілки селян-співвласників ОСОБА_4. та деяких членів даної спілки не дозволяють визначити дійсний розмір нестачі. Крім того, як вказав суд, відсутнє і рішення загальних зборів селян-співвласників про врегулювання інвентаризаційних різниць, які б мали визначитись чи приймати майно надане ОСОБА_1. для заміщення нестачі, чи відмовитись від нього.
На думку суду, ОСОБА_1 пред'явлене неконкретне обвинувачення, оскільки органи досудового слідства не вказали яким саме юридичним і фізичним особам реалізував ОСОБА_1 майно спілки селян-співвласників на суму 143 818 грн. 87 коп.
Суд також вважає, що визнавши спілку селян-співвласників цивільним позивачем по справі, органи досудового слідства допустили порушення прав цивільного позивача, оскільки не роз'яснили йому прав, передбачених ст. 50 КПК України, не повідомили про закінчення слідства, не ознайомили представника цивільного позивача з матеріалами справи. Прокурор, в свою чергу, не ознайомив цивільного позивача з позовом в його інтересах.
Місцевий суд також вказує, що органи слідства не посилались в підтвердження обвинувачення за ст. 209 КК на докази, що підтверджують скоєння підсуднім цього злочину.
На думку суду, слідство повинно було встановити які особи отримали за рахунок присвоєних коштів заробітну плату, які саме матеріали були придбані за ці кошти, тощо. Для цього, на думку суду, слід було провести виїмку відповідних бухгалтерських документів, долучивши їх до матеріалів справи.
Суд також вказав, що необхідно додатково перевірити наявність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки, на думку суду, ОСОБА_1 звертався до ОДПІ перед реалізацією майна з заявою про звільнення майна з податкової застави, а в обвинуваченні за ст. 366 ч. 1 КК одні й ті ж залізобетонні плити числяться і проданими і переданими в борг.
Необхідно також, на думку суду підтвердити доказами факт отримання ОСОБА_1. 12 000 грн. в борг з каси підприємства.
На думку суду, названа неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, вважає, що місцевий суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, допустив істотне порушень норм кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим, він просить постанову скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
На думку апелянта, досудове слідство проведено повно, по справі здобуто достатньо доказів для встановлення об'єктивної істини та розгляду справи по суті, а ті питання, які не були досліджені в ході досудового слідства, на думку прокурора, можливо дослідити під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту свідків, в тому числі і нових, витребування документів, а також в порядку судового доручення.
Крім цього, як стверджує прокурор, суд порушив вимоги ст. 278 КПК, оскільки не наділений повноваженнями самостійно, за відсутності клопотань прокурора, потерпілого чи його представника, повертати справу на додаткове розслідування.
В запереченнях на апеляцію прокурора обвинувачений ОСОБА_1 просить постанову залишити без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою.
На думку ОСОБА_1. пред'явлене йому обвинувачення не підтверджується матеріалами справи та є надуманим, а саме досудове слідство проведено з грубими порушеннями КПК, з фальсифікацією доказів. Також він вважає, що було порушено його право на захист, і щодо нього застосовувались незаконні методи слідства.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляцію та просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, заперечення проти задоволення апеляції обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Ст. 281 КПК України встановлює, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою в нарадчій кімнаті.
В зв'язку з наведеним, безпідставним є посилання в апеляції прокурора про те, що суд не мав права з власної ініціативи направляти справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності.
Як видно з протоколу судового засідання, суд поставив на обговорення учасників судового розгляду питання про направлення справи на додаткове розслідування і прийняв таке рішення, не дивлячись на те, що всі учасники судового розгляду заперечували проти цього. Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд не вийшов за межі своєї компетенції, а тому не приймає до уваги вищенаведене твердження прокурора.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно прийшов до висновку про неможливість усунення наведених ним недоліків в судовому засіданні.
Так, згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).
Всупереч наведеному, суд не обговорив можливість отримання необхідних доказів шляхом давання судових доручень, в порядку ст. 315 ч. 1 КПК України, більш ретельного допиту свідків, виклику і допиту нових свідків, проведення додаткових і повторних експертиз, тощо.
Саме таким чином, на думку колегії суддів слід було усунути суперечливість в показах ОСОБА_4. та деяких інших свідків, на які посилається суд у постанові.
Таким же чином суд міг отримати і данні про те, яким фізичним та юридичним особам було реалізоване майно спілки селян і на які потреби витрачені кошти, отримані від його реалізації.
Суд також міг поновити порушені права спілки селян як цивільного позивача, роз'яснивши його представнику права і, за необхідністю, ознайомивши його та інших членів спілки з матеріалами справи.
Згідно ч. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.
В зв'язку з цим, помилковим, на думку колегії суддів є посилання суду першої інстанції на недостатність доказів за деякими епізодами обвинувачення, оскільки таке посилання суперечить ст. 16-1 КПК України, згідно якої суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм права.
Функція розгляду покладається на суд, а тому в даній справі суд зобов'язаний був виходячи з вимоги достатності, достовірності, допустимості і відносності доказів, дати всім зібраним по справі (в тому числі і в судовому засіданні за ініціативою суду) доказам належну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Названим вимогам Закону постанова суду від 19 березня 2008 року не відповідає, а тому, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора задоволити.
Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2008 року про направлення на додаткове розслідування Славутському міжрайонному прокурору кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст. 191 ч. 5, 209 ч.1, 364 ч.2, 366 ч. 1 КК України скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, в тому ж складі суддів..
Головуючий:
судді: