У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  “ 22 ” червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Токмакського районного суду Запорізької області від 31 березня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимого, у тому числі :

21.07.1999р. за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 25.10.2002р. за відбуттям покарання.

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі,

ОСОБА_2,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із накладенням на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 23 грудня 2004р. приблизно о 2год. ночі, з метою викрадення чужого майна, шляхом злому бокових дверей проникли в гараж розташований по АДРЕСА_1 і таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_3 на суму 240грн.

В апеляційному порідку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд не вказав у вироку про наявність кваліфікуючих ознак : попередньої змови щодо обох засуджених і вчинення злочину повторно щодо ОСОБА_1, в зв'язку з чим суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що підстав для призначення справи до розгляду в касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

У поданні не оспорюється вирок у частині доведеності вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Дії засуджених кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою - проникнення у приміщення. Інші кваліфікуючи ознаки на які посилається прокурор у поданні, не впливають на кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що викрадене майно повернуто потерпілому ОСОБА_3 і він у судовому засіданні просив не позбавляти засуджених волі.

У судовому засіданні з урахуванням обставин справи і даних, що характеризують особу засудженого прокурор просив призначити покарання засудженому ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі і звільнити його від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Апеляцію на вирок прокурор не подавав.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду постановити законне, обґрунтоване рішення, немає.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання заступника Генерального прокурора України щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

                                                                  С у д д і :

Макаренко М.М.                               Дороніна В.П.                      Мачужак Я.В.