Справа № 22-Ц-4589 2006 р.                                            Головуючий 1 -ї інст.М"ЯГКИЙ Є.В.

Категорія - стягнення                                                         Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.

заборгованості

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

05 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.

суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. ТАБАЧНОЇ Н.Г.

при секретарі - ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного поштово-пенсійного банку „ Аваль" на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року по справі за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку „ Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У квітні 2005 року Акціонерний поштово-пенсійний банк „ Аваль" в особі Харківської обласної дирекції (далі Банк) звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 07 листопада 2003 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якому відповідачу були надані грошові кошти в сумі 6370 доларів США для придбання транспортного засобу.

За умовами договору відповідач був зобов"язаний погашати суму кредиту щомісячно у розмірі 1/36 від суми кредиту відповідно до графіку, який є додатком до договору та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом до 15 числа поточного місяця у розмірі 13% річних.

П.п. 1.3,5.1 договору передбачено сплату пені у разу порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на те, що станом на 28.03.2005 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить за відсотками -2929,37 грн., виходячи з курсу НБУ України по відношенню до 554,69 доларів США ; 8511,07 грн. (1611,61 доларів США) - пеня за порушення строків повернення кредиту; 682,59 грн (129,25 доларів США) - пеня за порушення строків сплати відсотків, позивач просив стягнути на його користь з відповідача вказану заборгованість в загальній сумі 12123,03 грн., та державне мито, сплачене при поданні позову.

З метою забеспечення позову просив накласти арешт на все нерухоме і рухоме майно, яке належить відповідачу.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 червня 2005 року позов було задоволено, з ОСОБА_1 на користь Банку було стягнуто 12123, 03 грн. заборгованості за кредитним договором та 121,23 грн. державного мита.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2005 року за заявою ОСОБА_1зазначене рішення скасоване у порядку п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України.

При розгляді справи після скасування рішення від 15 червня 2005 року у зв"язку з нововиявленими обставинами позивач неодноразово змінював свої вимоги і станом на 28 квітня 2006 року просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 21043,10 грн., з яких 18831,40 грн. (3728,99 доларів США) - заборгованість за кредитом; 2211,71 грн. (437,96 доларів США) - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом. Просив також стягнути з відповідача на його користь 210,434 грн. державного мита.(а.с.132-134).

Окремою заявою від 28.04.2006 року позивач просив суд вирішити питання про повернення 121,22 грн. державного мита, як надмірно сплаченого.(а.с.143)

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку до ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі; відповідача, який заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, виходячи з наступного:

Судовим розглядом встановлено, що за кредитним договором від 07 листопада 2003 року ОСОБА_1 отримав у позивача кредит в сумі 6370 доларів США, який був зобов'язаний погашати відповідно графіку (додаток №1 до Договору) Крім того, відповідач був зобов'язаний щомісячсно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту та при остаточному погашенні кредиту сплачувати відсотки за користування кредитом, (а.с. 8,9)

П.9.1 Договору була передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

07 листопада 2003 року на забеспечення виконання позичальником зобов'язань перед Банком за вказаним кредитним договором був укладений договір застави транспрортного засобу - автомобіля ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1 на праві власності. ( а.с. 11,39).

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував наявності заборгованості перед Банком по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, однак вважає, що ця заборгованість може бути погашена за рахунок реалізації предмета застави.

Суд визнав позовні вимоги Банку необгрунтованими і відмовив у їх задоволенні, пославшись на те, що сума заборгованості та пені за порушення строків сплати відсотків можуть бути враховані у виконавчому напису нотаріуса, відповідно якому стягнення було зверненуто на предмет застави.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки під час розгляду справи суд мав дані про те, що при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1на користь Банку заборгованості за кредитним договором в сумі 36071,06 грн. за рахунок предмета застави позивачу була перерахована сума 21802 грн., яка останнім була звернута на погашення відсотків за користування кредитом і частково - на погашення кредиту.

Таким чином, повністю заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за рахунок предмета застави погашена не була, а часткове її погашення не звільняла відповідача від обов'язків за кредитним договором, оскільки відповідно до ч.4 ст.591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмету застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право одержати суму,якої не вистачає, за рахунок іншого майна боржника...

Виходячи з наведеного, висновок суду про необґрунтованість позовних вимог Банку не відповідає обставинам справи, в зв"язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Посилання ОСОБА_1 про реалізацію заставного майна за заниженою оцінкою судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки протокол проведення аукціону по реалізації цього майна від 20.02.2006 року він не оспорив.

Керуючись ст.ст.303,304.п.2ч.1 ст.307,ст.ст.309,313,314,316,319 ЦПК України, судова колегія , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 червня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного поштово-пенсійного банку „АВАЛЬ" в особі Харівської обласної дирекції задовольнити, стягнувши на його користь з ОСОБА_1 18831 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором; 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн.71 коп. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та 210(двісті десять) грн.43 коп. - судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.