ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2008 Справа № 4/490
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. -доповідач
суддів: Білецької Л.М., Лисенко О.М.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1фізична особа підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № 501385 від 16.12.96, фізична особа-підприємець;
Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд” від імені якого діє філія Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвіськбуд” „1080-УНР”, м. Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.03.2008 року у справі № 4/490
за позовом державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд” від імені якого діє філія Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвіськбуд” „1080-УНР”, м. Кіровоград
до: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про стягнення 13500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.08р. у справі № 4/490 (суддя Хилько Ю.І.) в позові відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено саме факт надання послуг відповідачу та не спростовано його заперечення про відсутність такого факту.
Не погодившись з рішенням господарського суду, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно досліджено матеріали справи та порушено норми процесуального права при винесенні рішення.
Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення без змін.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від імені якого діє філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-УНР", 25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського 5-а. ( позивачем по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 01.08.2006 року укладено договір про надання послуг ( в подальшому договір) предметом якого сторони в результаті вільного волевиявлення визначили зобов'язання виконавця за завданням замовника надавати послуги по забезпеченню місця для стоянки автотранспорту.. Відповідно до розділу 3 договору сторонами визначено вартість послуг сторонами по факту їх надання та погоджено розмір 1500 грн. за кожен місяць та зобов'язання замовника перерахувати зазначену суму наданих послуг протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунка. Даний договір підписано повноважними представниками сторін та їх підписи повірені прикладенням відтисків печаток підприємств.
Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.
За твердженням позивача відповідачу надавались послуги в період з 01.08.2006 року по 03.05.2007 року тобто протягом 9 місяців, коли відповідач не провів оплату за фактично отримані послуги. (1500 грн. Х 9=13500 грн.)
Судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами спору укладено договір про надання послуг. Умови визначені в договорі, зобов'язання сторін та способи виконання взятих на себе зобов'язань засвідчують про те, що це саме договір про надання послуг. а приписом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи спростування відповідачем в суді першої та апеляційної інстанцій вимог позивача про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, судова колегія вважає визначальним для вирішення спору доведеність позивачем факту надання за завданням відповідачу послуг, їх розміру та обґрунтованості заявленої до стягнення суми оплати.
При цьому колегія суддів вважає, що господарським судом правильно було враховано положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено саме факт надання послуг відповідачу та не спростовано його заперечення про відсутність такого факту.
Реєстр неоплачених рахунків відповідачем (а.с.51) складено в односторонньому порядку працівниками позивача та не надано доказів про його погодження з відповідачем.
Натомість, про неможливість відповідача отримувати послуги засвідчують матеріали проведеної прокуратурою Кіровоградського гарнізону перевірки (а.с.57-58, 60).
Крім того, згідно до листа №377 позивачем в односторонньому порядку 06.12.2006 року розірвано договір.
Про неможливість відповідача реалізувати своє право на користування наданими позивачем послугами засвідчує і запис в оперативному журналі позивача про заборону відповідачу перебування на території позивача (а.с.64 зворот).
Акт приймання- передачі виконаних робіт про надані послуги в серпні 2006 року на суму 1250 грн. не може бути належним доказом по справі, оскільки договором визначено суму 1500 грн. та не передбачено підстав для її зменшення. Крім того, вказаний акт не містить посилання на підстави надання послуг (договір) чи інші правочини.
Згідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.
Господарським судом правильно не прийняті в якості доказів наданих послуг рахунки- фактури за серпень- вересень 2006 року та січень, березень 2007 року, оскільки вказані рахунки не містять доказів про передачу їх відповідачу, складені в односторонньому порядку лише працівниками позивача. Натомість згідно до акту приймання- передачі основних засобів від 03.05.2007 року автомобіль КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_2відповідачем отримано від позивача лише 03.05.2007 року від позивача 1080 УНР як від особи у якої вказаний транспортний засіб перебував в оперативному віданні, тобто зберігання транспортного засобу до 03.05.2007 року повинно забезпечуватись саме позивачем, а не відповідачем.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.03.2008р. у справі № 4/490 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд” від імені якого діє філія Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвіськбуд” „1080-УНР”, м. Кіровоград -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.М. Лисенко