АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Справа №22-ц/2690/8381/2012
Головуючий у 1 інстанції - Сенін В.Ю.
Доповідач - Українець Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
30 травня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Дем'янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та виселення,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та виселення, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні кімнатою з балконом в квартирі АДРЕСА_1 та виселити відповідачів із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею особового рахунку вказаної вище квартири, яку отримала на підставі ордеру від 06.11.1980 № 68178 серія Б, виданого на сім'ю з трьох осіб: вона, син - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_7, згідно з рішенням виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва від 27.10.1980 року № 614. На даний час у квартирі зареєстровані вона, син - ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_6 та онуки - ОСОБА_8, ОСОБА_9.
У 2006 році без її згоди у квартиру вселилися дружина її сина ОСОБА_10 - ОСОБА_3 та їх син - ОСОБА_4, які не мають правових підстав для проживання.
Крім того, зазначила, що є інвалідом 2 групи, отримує мізерну пенсію, несе витрати по оплаті комунальних послуг та не має змоги користуватися великою кімнатою з балконом, яку самовільно зайняли відповідачі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вказує, що судом порушено норми матеріального права, оскільки застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини (ст.116 ЖК Української РСР) та не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст.ст.64,65 ЖК Української РСР).
Письмової та усної згоди на вселення відповідачів не давала. В свою чергу вони не надали доказів правомірності їх проживання у наданій їй квартирі. Крім того, відповідачі не ведуть спільного господарства з нею.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з ОСОБА_2 укладено договір найму квартири АДРЕСА_1, яку вона отримала на підставі ордеру від 06.11.1980 № 68178 серія Б, виданого на сім'ю з трьох осіб: вона, син - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_7, згідно з рішенням виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва від 27.10.1980 року № 614 (а.с.5-8).
Квартира не приватизована.
На даний час у квартирі зареєстровані позивач, її син - ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_6 та онуки - ОСОБА_8, ОСОБА_9. Окрім зазначених осіб в квартирі також проживають відповідачі -ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_5.) та їх син ОСОБА_4.(а.с.13).
У силу ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 (з подальшими змінами), «…вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі поселилися в квартиру за згодою позивача, а тому відсутні правові підстави для їх виселення.
З таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім»ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців)
Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів його сім», які проживають разом з ним, зобов»язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі вселилися в спірну квартиру в 2006 році та є тимчасовими мешканцями.
Про тимчасовість їх мешкання в квартирі свідчить те, що відповідачі є співвласниками квартири за іншою адресою та зареєстровані в тій квартирі, де за ними зберігається право на житло за законом.
В суді апеляційної інстанції підтвердили, що питання про реєстрацію в спірній квартирі не порушували, письмової згоди на вселення в квартиру від повнолітніх мешканців не отримували.
Представник позивача стверджує, що ОСОБА_2 не давала ні письмової, ні у усної згоди на постійне проживання невістки та внука в квартирі.
Такі доводи представника позивача заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 неодноразово, а саме : в серпні та вересні 2007 року зверталася до ЖЕК-107 із заявами для реагування (а.с.25,42). Дані заяви свідчать про відсутність усної згоди на вселення відповідачів..
Відповідачі не оспорюють той факт, що у них не склалися відносини з позивачем ОСОБА_2, виникають конфлікти і остання вимагає звільненнями ними квартири.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, поселявся в квартиру до батька, будучи неповнолітнім, проте на час розгляду справи досяг повноліття, має житло та зареєстрований за іншою адресою.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є помилковим і підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду про виселення відповідачів з квартири задовольняє вимоги ОСОБА_2 щодо усунення перешкод в користуванні приміщеннями в квартирі та не потребує ухвалення рішення в цій частині.
Керуючись статтями 65, 98, ч.1 ст.109 ЖК України, статтями 303, 307,309, 313, 314, 316, ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 19 грн. 25 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :