У К Р А Ї Н А
Справа № 22-6784 Головуючий у 1 інстанції - Коваль О.А.
2012 рік Доповідач - Шахова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Поливач Л.Д., Головачова Я.В.
при секретарі Охневській Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення зазначеного позову, посилаючись на те, що суд, не враховуючи дійсні обставини справи, ігноруючи загальні принципи справедливості та неупередженості під час здійснення судочинства, порушуючи основні правові засади, що регулюють сімейні правовідносини, зокрема, щодо рівності обов'язку батьків в утриманні своїх дітей, відмовив у задоволенні позовних вимог. Висновок суду, що витрати, вказані позивачем, не відносяться до додаткових в розумінні ст. 185 СК України, не відповідають дійсним обставинам справи та вказують на неправильне застосування судом даної правової норми. Понесені та передбачувані витрати на утримання ОСОБА_3 є такими, що необхідні саме для ОСОБА_3, при чому - у зв'язку із розвитком його здібностей та з метою подальшої реалізації таких здібностей (навчання, фізичні вправи, придбання розвиваючих іграшок, придбання речей, необхідних для вищевказаних занять та реалізації здібностей). Витрати, вказані ОСОБА_1, відносяться до додаткових в розумінні ст. 185 СК України, а тому вказаний висновок суду, на якому ґрунтується прийняте оскаржуване рішення, є неправомірним, таким, що не відповідає обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скарг, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони з 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Октябирського районного суду м. Полтави від 14.08.2009 року (а.с.15, 17).
Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народженця (а.с.16).
Рішенням Октябирського районного суду м. Полтави від 14.08.2009 року також стягнуто з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання сина у розмірі А частки від його заробітку (доходу)- (а.с. 18-20).
Згідно листа ВДВС Святошинського РУЮ в м.Києві станом на 30.06.2011 р. заборгованість по виплаті аліментів у відповідача відсутня (а.с. 108).
ОСОБА_2 працює в поліклініці №2 Святошинського району м. Києва на посаді лікаря-хірурга (а.с.76), інших дітей, непрацездатних дружини та батьків на утриманні у нього немає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачкою витрати не відносяться до додаткових в розумінні статті 185 СК України, оскільки останні не пов'язані з хворобою, каліцтвом, тощо дитини або розвитком її здібностей, а є побажанням позивачки щоб син відвідував - певні дошкільні заклади та тренувальні секції. Так само до таких витрат не відноситься купівля іграшок, одягу, взуття, канцелярських товарів для дитини, оскільки вказані потреби враховується при призначенні аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, що вже було зроблено Октябирським районним судом м. Полтави при прийнятті рішення від 14.08.2009 року про стягнення з відповідача аліментів.
Проте, погодитися з такими висновками в повній мірі суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд, ухвалюючи зазначене рішення, не дав належну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи убачається, що позивачем надано договір №7 від 29.06.2011 року про навчання ОСОБА_3, укладений між Полтавським приватним начально-виховним комплексом "Паросток" та ОСОБА_1 на загальну суму 1600 грн (а.с. 115-120); довідку фітнес клубу "Вітамін" від 17.02.2010 року на загальну суму 2200 грн та відповідні квитанції (а.с. 51, 52, 53); розписку від 20 грудня 2010 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 105 грн; копію розписки від 24 січня 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 135 грн; копію розписки від 22 лютого 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 170 грн; копію розписки від 26 лютого 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 35 грн; копію розписки від 01 квітня 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 60 грн; копію розписки від 20 вересня 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 50 грн; копію розписки від 22 вересня 2011 року за підписом голови батьківського комітету дитячого дошкільного навчального закладу №2 ОСОБА_4 на загальну суму 330 грн (а.с. 130-136). Зазначені документи не є фінансовим документами, які би підтверджував надходження коштів на рахунок відповідних закладів саме за навчання та розвиток здібностей ОСОБА_3.
Також позивачкою ОСОБА_1 надано квитанції за оплату канцелярських товарів на суму 545, 30 грн; одягу та взуття на суму 13924,85 грн; чеків на іграшки та одяг за вересень 2011 року на суму 1763, 55 грн (а.с. 65-74), в яких не зазначено належного одержувача, а тому ці чеки та квитанції не можуть бути доказом понесених позивачем додаткових витрат на дитину.
Разом з тим, суд враховує доведеність фактично понесених витрат на розвиток здібностей у дитини пов'язаних з її вихованням та навчанням, що підтверджується копією чеків оплати садочка "Паросток" за травень 2010 року на загальну суму 1200 грн; чеків оплати дитячого садочка за квітень, вересень 2010 року на загальну суму 278, 39 грн; чеків оплати позашкільної освіти за квітень, вересень 2010 року на загальну суму 330 грн, чеків оплати садочка за грудень 2010 -січень 2011 року на загальну суму 174 грн; чеків оплати дитячого садочка за лютий - березень 2011 року на загальну суму 180 грн; чеків оплати дитячого садочка за квітень-травень 2011 року на загальну суму 96 грн; чеків оплати дитячого садочка за вересень 2011 року на загальну суму 144 грн; чеків оплати на харчування в дитячому садочку "Паросток" за травень 2010 року на загальну суму 420 грн. з яких Ѕ частина підлягає стягненню з ОСОБА_2, а саме 1411, 20 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1,2 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судові витрати між сторонами суд розподіляє у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 1980 року народження на користь ОСОБА_1 1411 9одна тисяча чотириста одинадцять) грн 20 коп. додаткових витрат на дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 1980 року народження на користь ОСОБА_1 судовий збір у суму 214 (двісті чотирнадцять грн). 60 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий:
Суддя: