АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/6201/2012
Головуючий у 1 інстанції: Бортницька В.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника відповідача Верховної Ради України- Пилявського Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в розмірі 3865, 30 грн. заподіяною йому внаслідок прийняття Верховною Радою неконституційних положень законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки та просив зобов'язати Державне казначейство України списати з єдиного казначейського рахунку зазначену суму на відшкодування державою заподіяної йому матеріальної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником бойових дій та інвалідом другої групи. Відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Положеннями Закону України від 19 грудня 2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було зменшено розмір грошової допомоги, яку він отримував. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 положення Закону України « Про держаний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік та про винесення змін до деяких законодавчих актів» в частинах, якими були зменшені належні йому виплати, визнанні неконституційними.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Верховної Ради України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року позивачем ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання не з'явилися позивач та представники відповідачів Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби, які в установленому законом порядку були повідомлені про день та час розгляду справи.
Позивач в апеляційній скарзі просив розглядати справу без його участі, представник Міністерства праці та соціальної політики України надав суду свої заперечення і також просив розглядати справу без його участі, представник відповідача Державної казначейської служби України про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача Верховної Ради України, вивчивши матеріали справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення позивача з позовом до Верховної Ради України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним, згідно з приписом ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії, стали Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з такого.
Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, грантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що відносини, які виникли між позивачем та Державою врегульовані спеціальним законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до яких не можуть застосовуватись норми ЦК України, зокрема ст.. 1173-1175 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апелянта про те, що завдана шкода підлягає стягненню на підставі норм ст.ст.1173-1175 ЦК України за аналогією права, є безпідставним, оскільки ст. 1175 ЦК України підлягає застосуванню у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної органу влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування визнається неконституційним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнано Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, стаття 1175 ЦК України застосована бути не може.
Посилання позивача на норми ст. 56 Конституції України також є безпідставними, оскільки вказаною статтею передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правові приписи, визначені в ст. 56 Конституції України, конкретизовані в ст. 1173 ЦК України. Виходячи з цих норм права, обов'язковою умовою відшкодування за рахунок держави шкоди також є незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і їх посадових осіб.
Крім того, у Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України, треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, враховувати загальносуспільні потреби, необхідність; забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, статті 95 Конституції України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження апелянта, що сам факт визнання закону неконституційним свідчить про завдання шкоди позивачу і породжує обов'язок відповідача її відшкодувати.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/6201/2012
Головуючий у 1 інстанції: Бортницька В.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
7 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника відповідача Верховної Ради України- Пилявського Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
Керуючись ст. ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: