АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/5510/2012
Головуючий у 1 інстанції: Войтенко Т.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Зінюка А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Житній ринок» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Житній ринок» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він працював у відповідача на посаді старшого контролера. 28 грудня 2010 року за допомогою озброєних охоронців відбувся захват приміщення адміністрації ринку та заміна його керівника. При цьому керівництвом приватного профспілкової організації було заявлено, що всі працівники підприємства звільнені. У відповідності до Наказу по підприємству від 28.12.2010 року за вих.№43/ОД позивач написав заяву про залишення ринку.
З того часу на своє робоче місце потрапити не зміг, оскільки дверні замки було змінено, а невідомі особи та їх охоронці застосовуючи фізичну силу, чинили опір.
Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки він був позбавлений робочого місця та умов праці, що є порушенням ст.ст. 141, 249 КЗпП України.
Зазначав, що його звільнення відбулось без ознайомлення з наказом про звільнення, без видачі трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні, без згоди профспілкового органу на його звільнення як члена профспілки. Після уточнення позовних вимог остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року виходячи з розміру його посадового окладу 2000 грн. щомісячно, поновити позивача на посаді старшого контролера КП «Житній ринок» з 28.02.2011 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 102, 56 грн. за кожен день вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення рішення по справі, стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, заподіяної позивачу в зв'язку з незаконним звільненням.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 31 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Житній ринок» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Житній ринок» на користь ОСОБА_3 2076, 53 грн. заборгованість по заробітній платі за грудень 2010 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2 липня 2009 року наказом № 65/К-Т від 27 липня 2009 року ОСОБА_3, вантажника м»яса, було переведено на посаду старшого контролера.
Наказом від 17 листопада 2010 року було затверджено зміни до нового штатного розкладу КП «Житній ринок» та посадовий оклад старшого контролера встановлено у розмірі 2000 грн.
28 грудня 2010 року позивача не було допущено до робочого місця та не забезпечено необхідними умовами праці, йому довелося покинути приміщення ринку, що не заперечувалося сторонами.
28 грудня 2010 року наказом №43/-од КП «Житній ринок» всім правникам адміністрації ринку, яким припинено доступ до своїх службових приміщень та які не можуть виконувати свої функціональні обов'язки, наказано припинити роботу до надання офіційного Розпорядження про початок роботи або наказу про звільнення з роботи.
Такий наказ не було зареєстровано в Книзі реєстрації наказів відповідача, а директора КП «Житній ринок» ОСОБА_4 з 28 грудня 2010 року розпорядженням Київського міського голови звільнено з посади та з цієї дати призначено на посаду нового директора КП «Житній ринок» ОСОБА_5.
За твердженнями представників відповідача з 3 січня 2011 року ринок працював у звичайному режимі. Новий директор КП «Житній ринок» ОСОБА_5 зобов'язав всіх виходити на роботу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до Актів про відсутність на робочому місці протягом періоду з 16 січня 2011 року по 1 лютого 2011 року ОСОБА_3 на робочому місці був відсутній. Вхід на підприємство протягом всього робочого дня був вільний.
1 лютого 2011 року наказом №44/1-к ОСОБА_3 було звільнено з посади старшого контролера-касира відповідача з 1 лютого 2011 року у зв'язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку за 28 календарних днів.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розрізані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу / в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня / без поважних причин.
В Постанові № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Тобто прогулом без поважних причин, що є підставою для звільнення з роботи, є відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівниками регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.
Табель обліку використання робочого часу - це основний документ, що є підставою для нарахування заробітної плати працівникам з почасовою системою оплати праці. У ньому слід фіксувати фактично відпрацьований працівником час /у годинах/, і тому його має заповнювати наприкінці робочого дня відповідний працівник, якому доручено здійснювати контроль за виходом працівників на роботу та вести табель.
У разі відсутності працівника на роботі протягом робочого дня з невідомих причин цей день не табелюється і, відповідно, не оплачується. Якщо ж працівник відсутній на роботі без поважних причин, цей день не оплачується і до працівника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема і звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Якщо ж протягом робочого дня працівник полишить місце роботи без відповідного дозволу роботодавця, про це мають скласти відповідний акт, а до табеля обліку робочого часу занести кількість фактично відпрацьованих цим працівником годин.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивача було звільнено з роботи на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, а тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновленні на роботі.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач, будучи членом первинної профспілкової організації КП «Житній ринок», був звільнений з займаної посади за ініціативою роботодавця без отримання згоди на його звільнення , не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така згода була надана профспілковим комітетом КП «Житній ринок» 20 травня 2011 року. За правилами ст..43 КЗпП України час одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації - попередньо чи потім /до чи після звільнення/ є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне поновлення працівника на роботі.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заробітної плати на користь позивача за грудень 2010 року, оскільки відповідачем не надано належних доказів про її виплату, а факт роботи позивача в грудні 2010 року сторонами не заперечувався.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог стороною позивача щодо незаконного звільнення та в зв'язку з цим невиплатою відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, суду у встановленому ст. ст.10,60 ЦПК України порядку не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».