АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Невідомої Т.О., Гаврилової М.В.
при секретарі - Пазюку Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2010 року позивачка звернулася із позовом, уточнивши який зазначила, що 14 червня 2011 року на вул. Генерала Жмаченка в м. Києві , з вини водія ОСОБА_2, який керував належним йому автомобілем “Audi A6» р/н НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок пригоди автомобіль позивачки «Honda Civic» р/н НОМЕР_2 зазнав пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована укладенням договору із ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», остання сплатила позивачці 31428.28 грн. страхового відшкодування.
Ринкова вартість належного позивачці автомобіля на час пригоди складала 122 729 грн., проте, позивачка продала пошкоджений автомобіль іншій особі за 40 000 грн..
Враховуючи вищевикладене, просила стягнути із ОСОБА_2 51300 грн.(122729 грн. - 40 000 грн. - 31428.28 грн.) матеріальної шкоди, 10 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 59.80 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-12).
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що його відповідальність була застрахована та матеріальна шкода повністю відшкодована позивачці страховою компанією.(а.с. 23-50)
Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» проти позову заперечував, зазначив, що сума страхового відшкодування склала 31428.28 грн. і була виплачена на користь позивачки, інші вимоги вважав безпідставними(а.с. 60-94)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки 1000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 8.50 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в іншій частині вимог - відмовлено.(а.с. 101-104)
В апеляційній скарзі позивачка зазначила, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування скарги зазначила, що судом не досліджено всі обставини справи, на які посилалася позивач, не застосовано норми чинного законодавства, які підлягали застосуванню, що на думку апелянта призвело до винесення судом неправильного рішення по справі.(а.с. 111-122)
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 підтримав доводи скарги і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги і просила її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 126-129)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
За вимог ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, роз'яснень, що містяться в абзаці другому п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За вимог ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно із ст. 990 цього Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV( із змінами, далі - Закон N 1961-IV) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом ст. 22 Закону N 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й моральну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону N 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу.
Відповідно до ст. 36 Закону №1961-ІV, після розгляду наданих йому документів страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в такій виплаті. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Згідно до вимог ст. 22.3 вищевказаного Закону, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України, а саме моральна шкода, яка полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Винність ОСОБА_2 в тому, що він 14 червня 2011 року на вул.. Генерала Жмаченка в м. Києві, керуючи належним йому автомобілем “Audi A6» р/н НОМЕР_1 в порушення вимог п. 10.2 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, виїжджаючи з прилеглої дворової території не дотримав правил руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем позивачки «Honda Civic» р/н НОМЕР_2 підтверджується постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2011 року та постановою судді Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2011 року.(а.с. 27-28, 66)
Цих обставин сторони не заперечували і в судовому засіданні.
За вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Постанова у адміністративній справі, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок пригоди автомобіль позивачки «Honda Civic» р/н НОМЕР_2, зазнав ушкоджень за переліком, визначеним актом огляду транспортного засобу. За висновком товарознавчого дослідження належному позивачці автомобілю завдано матеріальної шкоди на суму 31678.28 грн. (а.с. 10, 29-47)
За полісом № ВЕ/8247173 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “Audi A6» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» остання сплатила позивачці 31428.28 грн. страхового відшкодування на погашення матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи. (а.с. 48, 67-93)
Позивачка не заперечувала, що пошкоджений автомобіль не відновлювала та продала пошкодженим іншій особі. Клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи сторони не заявляли і в суді апеляційної інстанції, тому, колегія суддів вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Визначення ТОВ «БК-Експерт» та виплата відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» позивачці суми страхового відшкодування в зазначеному розмірі відповідає положенням ст. 988 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР(із змінами), за якими сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків, визначених на час нарахування та виплати страхового платежу безпосередньо потерпілому.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_2 скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та його обов'язок на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодувати позивачці 250 грн.(31678.28 грн. - 31428.28 грн.) матеріальної шкоди, як різницю між фактичним розміром шкоди, визначеної за висновком товарознавця і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) яка виплачена позивачці страховою компанією.
Право позивачки продати пошкоджений та невідновлений автомобіль третій особі за визначеною нею ціною в 40 000 грн. не створює для відповідача обов'язку сплатити заявлені позивачкою 51 300 грн.
Судом встановлено, що внаслідок пошкодження автомобіля позивачка зазнала моральних переживань, необхідність звернення до відповідача і суду за захистом порушених прав примушувала її порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника автомобіля і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача ОСОБА_6 і наслідками, про які зазначала позивачка.
Тому, погоджується із розміром грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, визначеної районним судом з урахуванням і виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Страховим договором не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодувати моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна(п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Інші доводи скарги не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підтверджені квитанціями судові витрати: 59,80 грн. державного мита(51 грн. в частині майнових вимог і 8.50 грн. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди), 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки такий розмір був визначений Постановою КМ України від 21 грудня 2005 р. N 1258( в редакції від 14.04.2009р. чинній на час подання позову).(а.с. 1-3)
Керуючись ст. 88, ст. 303, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на її користь із ОСОБА_2 - 250(двісті п'ятдесят) грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року змінити в частині судових витрат, збільшивши їх розмір та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 59(п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. державного мита, в іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Т.О.Невідома
М.В.Гаврилова