У К Р А Ї Н А
Справа № 22-2690/1607 Головуючий у 1 інстанції -Роман О.А.
2012 рік Доповідач - Шахова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів - Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі - Охневської Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", треті особи - ОСОБА_3, ТОВ "Ресторан "Беркут" про визнання договору уступки недійсним та зустрічним позовом ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ОСОБА_2 до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", треті особи - ОСОБА_3, ТОВ ресторан "Беркут" про визнання договору уступки прав вимоги дійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 16 листопада 2011 року первинний позов ОСОБА_2 про визнання договору уступки недійсним - задоволено. Визнано договір уступки прав вимоги 315-06-07 від 15 червня 2007 року укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Міжнародний комерційний банк" - нікчемним. Стягнуто з ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 45, 50 коп. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про визнання договору уступки прав вимоги дійсним - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що сторонами в договорі уступки були узгоджені всі істотні умови, та станом на день ухвалення рішення відбулося повне виконання договору уступки, позивач ухилявся від явки до банку для нотаріального посвідчення договору, тому вважає що у відповідності до ст. 220 ч.2 договір уступки повинен бути визнаний дійсним. Протягом строку розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, проте суд не обґрунтував у рішення підстави відхилення заяви. Обраний позивачем спосіб захисту права не передбачений жодним нормативно-правовим актом та не може призвести до захисту або відновлення цивільного права позивача, оскільки оскаржувальний правочин не порушує права позивача.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України - правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Ч.1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно кредитного договору №К/04-09 від 25.08.2004 року (а.с.8-12); додаткової угоди №1 від 22.03.2005 року (а.с.13); додаткової угоди №2 від 16.05.2005 року (а.с.14); додаткової угод №3 від 23.08.2005 року (а.с. 15); додаткової угоди №4 від 23.02.2006 року (а.с.16); додаткової угоди №5 від 28.03.2006 року (а.с. 17-18); додаткової угоди №6 від 27.04.2006 року (а.с. 19) та додатку №1 до неї (а.с.20), ВАТ "Міжнародний комерційний банк" надав ОСОБА_3 грошові кошти.
Згдідно іпотечного Договору від 25.08.2004 року (а.с.23-26) та правочину про внесення змін до нього (а.с.27), у виконання умов вищезазначеного договору та Додаткових угод, ОСОБА_3 передав ВАТ "Міжнародний комерційний банк" в іпотеку нерухоме майно.
Як вбачається з договору уступки прав вимоги №15-07-07 від 15.06.2007 року (а.с.5-7), укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Міжнародний банк". який перейменовано у ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (а.с.49-50), який нотаріально не посвідчений, останній уступив право вимоги до ОСОБА_3, в тому числі по виконанню його умов згідно з Іпотечним Договром (а.с. 5-7).
Задовольняючи первинний позов суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір нотаріально не посвідчений, хоча у відповідності з вимогами ст. 513 ЦК України повинен був посвідчений таким чином. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що спірний Договір зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації його правочину, оскільки його складовою частиною є Іпотечний Договір, який підлягає обов'язковій держаній реєстрації у відповідності до вимог ст. 577 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення зустрічної позовної заяви з урахуванням вимог ст. 220 ЦК України, яка передбачає можливість, а не обов'язок суду визнати нікчемний договір дійсним.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції до виниклих правовідносин строків позовної давності колегія суддів не приймає до уваги оскільки позивачем подано позов до суду у межах строків позовної давності передбачених ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи є безпідставними на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, оскільки спірний договір у відповідності до вимог цивільного законодавства підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ст. 640 ЦК України). Угода про зміну або розірвання договору, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, вчиняється в такій самій формі, що й основний договір (ст. 654 ЦК України).
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий:
Судді: