АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

_________________________

Справа № 22-5156\12. Головуючий в 1 інстанції - Шереметьєва Л.А.

Доповідач - Усик Г. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усик Г.І.

суддів - Слободянюк С.В., Соколової В.В.

при секретарі - Бігус М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 р. у справі за позовом Національної академії оборони України до ОСОБА_1, що діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 про виселення,

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 р. Національний університет оборони України (правонаступником якого є Національна академія оборони України) звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виселення їх разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2004 р. ОСОБА_3 та членам його сім'ї на період його навчання була надана спірна кімната в гуртожитку. Наказом начальника Національної академії оборони України №125 від 26.2006 р. у зв'язку з закінченням навчання відповідача виключено зі списків особового складу академії. В добровільному порядку відповідачі займану жилу площу не звільняють та продовжують проживати у спірній кімнаті без законних підстав.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2012 р. позовні вимоги Національна академія оборони України в частині виселення з гуртожитку ОСОБА_3 за клопотанням представника позивача залишено без розгляду

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2012 р. позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1 з усіма залежними від неї особами з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, 2007 р. народження, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Свої доводи обґрунтовувала тим, що суд в порушення вимог ст. 45 ЦПК України розглянув справу без залучення Органу опіки та піклування, чим порушив права неповнолітньої дитини.

Суд не урахував положення ст. 47 Конституції України та ст. 12 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах, забезпечує їх службовим житлом, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Зазначала, що поза увагою суду залишилось те, що спірне житлове приміщення було отримано на законних підставах, а саме на підставі згоди керівництва НАО України на заяві ОСОБА_3 про надання житла в гуртожитку, яка фактично виконує функцію ордеру, та що протягом усього часу користування спірним житловим приміщенням, відповідачі сплачували комунальні платежі та витрати на утримання гуртожитку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав

Представник НАО України просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачки з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вони є законними та обґрунтованими, оскільки АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 (чоловіку відповідачки) тимчасово - на період його навчання в НАО України, а тому після закінчення навчання він та члени його сім'ї зобов'язані звільнити його.

З матеріалів справи убачається, що згідно наказу Національної академії оборони №189 від 02.09.2004 р. ОСОБА_3 був зарахований слухачем академії.

Наказом №125 від 26.06.2006 р. в зв'язку із закінченням навчання ОСОБА_3 був виключений зі списку академії.

Судом першої інстанції встановлено, що ордер ОСОБА_3 на зайняття вказаної кімнати в гуртожитку при зарахуванні на навчання в НАО України не видавався.

Доводи апеляційної скарги про те, що житлове приміщення було отримано на законних підставах, а саме на підставі завізованої керівництвом НАО України заяви ОСОБА_3, спростовується вимогами п.10 Примірного положення про гуртожитки.

За змістом ч.1 ст. 127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 та члени її сім'ї мають право на забезпечення житлом, є безпідставними. Зазначеним законом обов'язок надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей покладено на державу, а не на власників чи балансоутримувачів житлових приміщень.

Та обставина, що відповідачка сплачує витрати за проживання в спірному житловому приміщенні, не надає їй право користування цим жилим приміщенням по закінченні терміну навчання ОСОБА_3 в НАО України.

Твердження ОСОБА_1, про те що суд першої інстанції в порушення ст. 45 ЦПК України не залучив до участі у справі орган опіки та піклування, чим порушив права її дитини на захист її інтересів, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно ч.1 ст.39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість висновків суду не спростовують, а тому її слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 3 15 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: