АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Глиняного В.П.,

за участю прокурора Мацієвського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1, в якій він просить визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України по факту проведення Апеляційним Одеським обласним судом 05.07.2001 року виїзного засідання без його участі і не надання йому права на звернення до суду з останнім словом.

Не погоджуючись із постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року скасувати, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду. Крім того, зазначає, що доставка його військовослужбовцями ВВ МВС України в засідання виїзної сесії 05.07.2001 року не здійснювалася, що не було враховано судом при винесенні постанови.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду в м. Києві зі скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що Генеральній прокуратурі України відомо, що судді Апеляційного Одеського обласного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05.07.2001 року без його участі провели виїзне засідання в приміщенні Миколаївського районного суду Одеської області і не надали йому право на звернення до суду з останнім словом, однак жодних заходів реагування не вжито. Також, вказує на підробку матеріалів службового розслідування та приводу його в судове засідання головою Апеляційного суду Одеської обл. ОСОБА_2 і начальником управління цивільної безпеки ГУ МВС України в Одеській обл. ОСОБА_3

За результатами розгляду суд першої інстанції постановою від 28 березня 2012 року скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, мотивувавши прийняте рішення тим, що заяви скаржника про вчинення злочинів до Генеральної прокуратури України не направлялись, тому жодних заходів реагування Генеральною прокуратурою України вжито не було, а нормативними актами підстави та повноваження суду щодо визнання незаконними дій прокуратури в даному випадку не передбачені.

Таким чином, суддя місцевого суду, прийнявши до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, виконав вимоги ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд таких скарг. При цьому слід виходити з того, що згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таке рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Положеннями ст. 97 КПК України передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

При цьому, слід звернути увагу, що за змістом положень ст. 97 КПК України передбачена обов'язкова наявність заяви або повідомлення про злочин, яким, відповідно до ст. 11 КК України є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

В матеріалах справи відсутня така заява на адресу Генеральної прокуратури України або посилання на неї в скарзі чи апеляції, а тому зобов'язання прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України, як на цьому наполягає скаржник, в даному випадку є безпідставним.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що стали б підставою для скасування постанови суду, з наведених апелянтом мотивів, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія судді дійшла висновку, що апеляція скаржника, з наведених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1, в якій він просить визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України по факту проведення Апеляційним Одеським обласним судом 05.07.2001 року виїзного засідання без його участі і не надання йому права на звернення до суду з останнім словом, - без зміни.

Судді:

_______________ ______________ ______________

Сітайло О.М. Фрич Т.В. Глиняний В.П.