12.06.2012
Справа № 2-2058/11/0206
провадження№ 2/206/327/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2012 року Замостянський районний суд м.Вінниці
в складі: головуючого - судді Прокопчук А. В.,
при секретарі Гаврилюк А.М.,
за участю представників позивача -ОСОБА_1 ОСОБА_2,
ОСОБА_1 ОСОБА_2,
представників відповідача -ОСОБА_3,
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача -приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача -приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір'ю ОСОБА_7, який внаслідок тяжкої хвороби помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті сина позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де дізналась, що за місяць до смерті її син заповів все належне йому майно відповідачу ОСОБА_5, в тому числі і двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Заповіт на ім'я ОСОБА_5 посвідчений 12.11.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_6
Позивач вважає, що заповіт вчинений її сином на ім'я ОСОБА_5 слід визнати недійсним, оскільки на час його вчинення ОСОБА_7 тяжко хворів, страждав на поведінкові психічні розлади здоров'я внаслідок «раку печінкового кута ободової кишки 4 ступеня, «ракової інтоксикації», «атеросклеротичного кардіосклерозу», а тому не міг в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Також зазначила, що визнання заповіту недійним дасть їй право, як матері заповідача, на спадкування за законом. У зв'язку з чим просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_7, вчинений на користь ОСОБА_5, посвідчений 12 листопада 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_6
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Представники відповідача позов не визнали. Суду пояснили, що відповідач ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_7 Також зазначили, що дійсно ОСОБА_7 тяжко хворів, однак до самої смерті він розумів всі свої дії, був при пам'яті, а тому доводи позивача про те, що заповіт підлягає визнанню недійсним безпідставні.
Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача приватний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій зазначив, що заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в ї сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 22.12.2010 року Відділом ДАРЦ Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яку виявили бажання прийняти його матір ОСОБА_4, донька ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_1, про що свідчать матеріали спадкової справи (а.с. 85-119).
Згідно заповіту від 12 листопада 2010 року, посвідченого нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно ОСОБА_5. (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Вирішуючи питання про дійсність чи недійсність заповіту ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 від 12.11.2010 року, суд виходить з положень ст. 215 ЦК України, частина перша якої визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд прийшов до висновку, що вищевказаних вимог при вчиненні 12.11.2010 року ОСОБА_7 заповіту на користь ОСОБА_5 було дотримано.
Так, вказаний правочин не суперечить вимогам цивільного законодавства, адже заповіт -це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).
Про вільність волевиявлення та відповідність його внутрішній волі заповідача ОСОБА_7, а також про спрямованість його на реальне настання правових наслідків, а саме розпорядження майном на користь саме доньки ОСОБА_5, свідчить, зокрема, на думку суду, той факт, що ще в 1997 році ОСОБА_7 розпорядився належною йому квартирою АДРЕСА_1, на користь доньки ОСОБА_5, склавши заповіт від 11.04.1997 року. Вказаний заповіт міститься в матеріалах спадкової справи (а.с. 113).
В ході розгляду справи судом встановлено, що в момент вчинення правочину (заповіту від 12.11.2010 року) ОСОБА_7 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 важко хворів з діагнозом рак печінкового кута ободової кишки 4-го ступеня; ракова інтоксикація; ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз СН1, що вбачається з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31.08.2011 року (а.с. 6). З приводу вказаного захворювання ОСОБА_7Я перебував на обліку в міській поліклініці № 3 з 08.11.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (період, в який вчинено заповіт від 12.11.2010 року). При цьому, як вбачається з листа головного лікаря МП № 3 від 29.09.2011 року, адресованого на запит адвоката ОСОБА_3, під час лікування психотропні та наркотичні лікарські засоби ОСОБА_7 не призначались, він перебував у свідомості (а.с. 19).
З листа головного лікаря Вінницького обласного клінічного онкодиспансеру від 17.10.2011 року, адресованого адвокату ОСОБА_3, судом встановлено, що з 17.11.2010 року по 19.11.2010 року ОСОБА_7 знаходився в хіміотерапевтичному відділенні, де отримував симптоматичне лікування. Для лікування психотропні та наркотичні засоби не призначались. Хворий перебував у свідомості, лікування переносив задовільно, адекватно відповідав на поставлені лікарем питання, виконував його рекомендації. Під час перебування в стаціонарі свідомості не втрачав (а.с. 27).
Свідки ОСОБА_8 (сусід), ОСОБА_9 (сусідка, медсестра), ОСОБА_10 (служитель церкви), ОСОБА_11 (знайома), ОСОБА_12 (лікар-хірург) в судовому засіданні пояснили, що навіть за місяць до смерті ОСОБА_7 був адекватним у спілкуванні, свідомість його не порушувалась.
Відсутність будь-яких психічних захворювань у ОСОБА_7 на час вчинення ним заповіту від 12.11.2010 року свідчить також акт № 3 посмертної судово-психіатричної експертизи від 05.04.2012 року Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, у висновку якого вказано, що на час підписання заповіту від 12.11.2010 року ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; на час підписання заповіту ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 133-135).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд стягує на користь відповідача ОСОБА_7 з позивача ОСОБА_4 витрати на правову допомогу.
У відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України судом скасовуються заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали від 04.11.2011 року.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 10, 57-60, 88, 154, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 203, 215, 225, 1233, 1234 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача -приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений згідно ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 4 листопада 2011 року.
Виконання рішення в частині скасування арешту на квартиру покласти на Замостянський ВДВС Вінницького міського управління юстиції та Першу вінницьку державну нотаріальну контору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий: