Справа № 11-313/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Мазурок О.В.
категорія: ст. 187 ч.2 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«06» травня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Ващенка С.Є., Козачка С.В.,
з участю прокурора: Леськіва В.,
захисників: ОСОБА_2., ОСОБА_3.
потерпілого: ОСОБА_4
та представника потерпілого: ОСОБА_5.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «19» березня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 17.10.2005 р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької обл. за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, -
засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Хмельницького міськрайонного суду від 17.10.2007 р. та остаточно визначено засудженому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 02.02.2007 р.
Постановлено стягнути з засудженого на користь:
- НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій обл. 44 грн. 88 коп. за проведення експертизи;
- ОСОБА_4 2 994 грн. матеріальної та 5 000 грн. моральної шкоди.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено попередню - тримання під вартою.
Згідно вироку суду першої інстанції 14.12.2006 р. о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа в м. Хмельницькому по вул. П.Мирного, знаходячись неподалік нічного клубу «Шторм», із застосуванням фізичного насильства, що є небезпечним для здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесенні ударів кулаками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_4 та спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості, вчинили напад на нього, заволодівши його мобільним телефоном «Самсунг» С-100» вартістю 400 грн. зі стартовим пакетом «Джинс», брелоком від ключів та ключами від квартири, золотою печаткою вартістю 1000 грн., документами на автомобіль, гаманцем з грошима в сумі 200 грн., кредитними картками «Приватбанку» та банку «Аваль», заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на суму 2 019 грн. 50 коп.
Як видно з апеляцій засудженого та його захисників ОСОБА_2. та ОСОБА_3., вони просять вирок скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.
При цьому вони посилаються на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Апелянти вказують, що суд безпідставно поклав в основу вироку покази потерпілого, вважаючи їх непослідовними і суперечливим.
Вони також стверджують, що органи досудового слідства грубо порушили вимоги ст. 174 КПК України, оскільки провели впізнання засудженого потерпілим, який, на їх думку, бачив засудженого раніше, а тому вважають посилання суду на цей доказ незаконним.
Апелянти також вказують, що до ОСОБА_1 застосовувались незаконні методи слідства, оскільки в день затримання - 01.02.2007 р. йому не було роз'яснено його прав, і його було допитано та проведено очну ставку з потерпілим в якості свідка, і тільки після 24.00 год. його було допитано в якості підозрюваного і роз'яснено право на захист.
На думку засудженого та захисників суд дав неправильну оцінку показам свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., які не підтвердили покази потерпілого.
Безпідставною, на думку апелянтів, є і відмова суду першої інстанції у їх клопотанні про проведення повторної судово-медичної експертизи, оскільки висновок експерта, який є в справі, не відповідає Правилам судово-медичного визначення важкості тілесних ушкоджень, і він недостатньо вмотивований.
Апелянти також вважають, що ні слідством, ні судом не здобуто достатніх доказів про об'єм і час лікування потерпілого, а тому позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.
В запереченнях на апеляції потерпілий ОСОБА_4 вважає вирок законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3. на підтримку поданих ними апеляцій, потерпілого і його представника проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу, поєднаного за насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги показання ОСОБА_1 про причетність до інкримінованого йому злочину і зробив обґрунтований висновок про намагання ОСОБА_1 таким чином ухилитись від відповідальності.
При цьому колегія суддів враховує, що як в ході досудового слідства, так і в суді ОСОБА_1 визнавав свою присутність на місці скоєння злочину і той факт, що наніс потерпілому один удар в ході сварки з ним. Однак, заперечував напад на потерпілого разом з ОСОБА_10. з метою заволодіти майном.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_4, який послідовно, на слідстві, і в суді пояснював, що коли він вийшов з нічного клубу «Шторм», його наздогнали двоє чоловіків - ОСОБА_1 та ОСОБА_10., які стали бити його рукам і ногами, збили з ніг і заволоділи мобільним телефоном «Самсунг-100 С», брелком з ключами від квартири, гаманцем з грішми в сумі 200 грн., золотою печаткою вартістю 1 000 грн., а всього на суму 2 019 грн.
Свої покази потерпілий підтвердив в ході очних ставок з ОСОБА_1, ОСОБА_10. та ОСОБА_12. Деякі неточності, які є в показах потерпілого судова колегія розцінює як особливості людської пам'яті, наслідки впливу на людську психіку стресової ситуації, в якій опинився потерпілий, що свідчить про його правдивість та відсутність в його показах елементів надуманості, - а тому не приймає до уваги твердження апелянтів про непослідовність і суперечливість показів потерпілого.
Не знайшли свої підтверджень і твердження захисників і самого засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства.
Сам засуджений стверджує, що з'явився в міліцію добровільно, разом з батьком. Захистом він був забезпечений з моменту затримання і на протязі всього слідства. При цьому ні він, ні його захисник не ставили питання про застосування до нього незаконних методів слідства. Більше того, його покази з моменту допуску до справи захисника ніяк не змінювались. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає твердження апелянтів про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства надуманими і нічим не обґрунтованими.
Що ж стосується посилання апелянтів на порушення вимог кримінально-процесуального закону при впізнанні потерпілим засудженого, то вони не є істотними, та не перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, оскільки сам засуджений не заперечував ні на слідстві, ні в суді факту конфлікту між ним та ОСОБА_10. з одного боку та потерпілим ОСОБА_4 - з іншого. За таких обставин, впізнання стає формальним і не впливає істотно на результати справи.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_10., ОСОБА_11., - і відхилив їх, як такі, що суперечать показам потерпілого й іншим об'єктивним доказам по справі. При цьому судом враховано також достатньо близькі стосунки між засудженим і названими свідками, а тому суд прийшов до правильного висновку про зацікавленість зазначених свідків в результатах розгляду справи.
Факт продажу викраденого у потерпілого телефону «Самсунг-100С» підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Що ж стосується змін цими свідками показів в суді щодо обставин продажу, то суд першої інстанції відреагував на такі покази і виніс окрему ухвалу на адресу прокурора м. Хмельницького про факт дачі цими свідками завідомо неправдивих свідчень. Ця окрема ухвала ніким не оскаржена і вступила в законну силу.
Як видно з висновків судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4. виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забитої рани надбрівної ділянки справа, крововиливу лівого очного яблука, саден носа, струсу головного мозку, забою м'яких тканин грудної клітки, перелому зовнішньої стійки лобної пазухи справа, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею.
Свої висновки експерт підтвердив в ході допиту в суді.
Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції в призначенні повторної експертизи, оскільки дана експертиза проведена у відповідності з Правилами судово-медичного визначення важкості тілесних ушкоджень, а факт відмови потерпілого від стаціонарного лікування не свідчить про наявність у нього менш тяжких тілесних ушкоджень.
Давши всім зібраним по справі доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності і відносності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 2 КК України, оскільки він, за попередньою змовою групою осіб, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, вчинив розбійний напад з метою заволодіння чужим майном з застосуванням насильства небезпечного для здоров'я потерпілого.
Призначаючи засудженому покарання, місцевий суд дотримався вимог ст. 65 КК України - врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому судом правильно враховано як обставину, що обтяжує покарання засудженого вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, судом фактично враховано молодий вік засудженого, його позитивні характеристики, призначивши йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 187 ч. 2 КК України, а тому підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не знаходить.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону, зокрема ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральних страждань від негативних наслідків, яких зазнав потерпілий, даним про матеріальний стан засудженого, і ґрунтується на засадах розумності та справедливості.
Твердження апелянтів про недоведеність розміру цивільного позову, - не може бути прийнято до уваги, оскільки суд першої інстанції задоволив позов частково, в межах суми, витрат яких доведено здобутими по справі доказами.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що стягуючи з засудженого 2 994 грн. матеріальних збитків та 5 000 грн. моральної шкоди, суд допустив явну арифметичну помилку, вказавши, що всього стягненню підлягає сума в розмірі 8 394 грн., хоча насправді стягненню підлягає 7 994 грн.
Дану помилку колегія суддів вважає за необхідне виправити в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого і його захисників - без задоволення.
В порядку ч. 2 ст. 365 КК України змінити в резолютивній частині вироку загальну суму моральної та матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4, - з 8 394 грн. на 7 994 грн.
Головуючий:
судді: