ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 03/5026/1715/2011

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Костенко Т.Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від15.02.12

у справі№ 03/5026/1715/2011

господарського судуЧеркаської області

за позовомПідприємця

доспоживчого товариства "Будгарант-2000" (далі -Товариство),

комунального підприємства "Черкасиводоканал" (далі -Підприємство),

центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі -Виконавча служба),

провиключення з акту опису майна та звільнення його з-під арешту.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_4 (особисто);

- відповідачів:Товариства: ОСОБА_5 (керівник Товариства; довідка Черкаського обласного управління статистики № 23-3017 від 29.08.00);

Підприємства: не з'явились;

Виконавчої служби: не з'явились.

Ухвалою від 24.05.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П., касаційну скаргу Підприємця було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.06.12.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 07.06.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 07.06.12 представники Підприємства та Виконавчої служби не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 07.06.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю Підприємця та представника Товариства.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 06.06.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини присутнього представника повідомлено на початку судового засідання 07.06.12. Відводів складі колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.06.12 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 04.10.11 господарського суду Черкаської області (суддя Єфіменко В.В.) позов задоволено.

Виконавчу служба зобов'язано виключити зі складеного державним виконавцем акту опису й арешту майна від 02.08.11 та звільнити з-під арешту належне Підприємцю майно, а саме:

- стілець чорний (4 шт.) за ціною 80,00 грн.,

- стіл письмовий (1 шт.) за ціною 50,00 грн.,

- стіл комп'ютерний (1 шт.) за ціною 60,00 грн.,

- картини із зображенням пейзажу та корабля на суму 60,00 грн.,

- картину із зображенням церкви на суму 150,00 грн.,

- ксерокс Konika Minolta ціною 300,00 грн.,

- вазон для квітів за ціною 80,00 грн.,

- стінку за ціною 500,00 грн.,

- меч сувенірний за ціною 150,00 грн.

- вазон у коричневому горщику за ціною 30,00 грн.,

- стіл з трьома шухлядами за ціною 100,00 грн.,

- стіл з чотирма шухлядами (2 шт.) за ціною 240,00 грн.,

- стілець офісний (3 штуки) за ціною 150,00 грн.,

- сейф сірого кольору (1 шт.) за ціною 100,00 грн.,

- тумбу офісну з шафою (1 шт.) за ціною 120,00 грн.,

- комп'ютер з системним блоком, клавіатурою та монітором вартістю 500,00 грн.,

- принтер Canon BP 1120 (1 шт.) за ціною 200,00 грн.,

- корзину для сміття офісна (1 шт.) за ціною 10,00 грн.

З Виконавчої служба на користь Підприємця стягнуто 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що з матеріалів виконавчого провадження та акту опису й арешту майна вбачається, що державний виконавець, складаючи 02.08.11 акт опису й арешту майна у приміщенні Товариства не виконав вимог Інструкції про проведення виконавчих дій (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5) щодо внесення у зазначений Акт відмінних ознак кожного описаного предмета, а доказів того, що державний виконавець опечатував описані предмети Виконавчою службою не подано.

У зв'язку з зазначеним місцевий суд прийшов до висновку, що внаслідок наведених упущень державного виконавця на час розгляду справи неможливо спростувати доводи Підприємця щодо опису майна, яке є його власністю, а не власністю Товариства.

З огляду на викладене, суд зазначив, що Виконавчою службою протиправно було позбавлено Підприємця права власності на належне йому майно.

Постановою від 15.02.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Смірнової Л.Г., суддів -Тищенко О.В., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу Виконавчої служби задоволено.

Рішення від 04.10.11 господарського суду Черкаської області скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовлено.

З Підприємця на користь Виконавчої служби стягнуто 51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Підприємця про виключення зі складеного державним виконавцем Виконавчої служби акту опису й арешту майна від 02.08.11 та звільнення відповідного майна з-під арешту, оскільки Підприємцем не доведено власне факту належності йому такого майна на праві власності та, відповідно, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, оскільки в акті опису й арешту майна від 02.08.11 державним виконавцем були зазначені відмінні ознаки кожного предмета.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 15.02.12 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 04.10.11 господарського суду Черкаської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженої постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 42, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 15.02.11 господарським судом Черкаської області видано наказ

№ 06/1611 про стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у сумі 9 938,09 грн. Зазначений наказ був пред'явлений Підприємством до Виконавчої служби для проведення примусового виконання судового рішення та стягнення коштів.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що 02.08.11 державним виконавцем було проведено опис та арешт майна в приміщенні офісу № 1 на другому поверсі будинку 34 по вул.О.Дашкевича в м.Черкаси. В акті державного виконавця від 02.08.11 за результатами опису вказано 25 одиниць арештованого рухомого майна, а саме:

- стілець чорний (4 шт.) за ціною 80 грн.,

- стіл письмовий (1 шт.) за ціною 50 грн.,

- стіл комп'ютерний (1 шт.) за ціною 60 грн.,

- ксерокс Konika Minolta ціною 300 грн.

- картини із зображенням пейзажу та корабля на суму 60 грн.,

- картина із зображенням церкви на суму 150 грн.

- вазон для квітів за рою 80 грн.,

- стінка за ціною 500 грн.,

- меч сувенірний за ціною 150 грн.,

- вазон у коричневому горщику за ціною 30 грн.,

- стіл з трьома шухлядами за рою 100 грн.,

- стіл з чотирма шухлядами (2 шт.) за ціною 240 грн.,

- стілець офісний (3 штуки) за ціною 150 грн.,

- сейф сірого кольору (1 шт.) за ціною 100 грн.,

- тумба офісна з шафою (1 шт.) за ціною 120 грн.,

- комп'ютер з системним блоком, клавіатурою та монітором вартістю

500 грн.,

- принтер Сanon BP 1120 (1 шт.) за ціною 200 грн.,

- корзина для сміття офісна (1 шт.) за ціною 10 грн.

При цьому, судами встановлено, що зазначений Акт опису й арешту майна складався в присутності посадових осіб Товариства та Підприємства та за участю свідків.

Підприємець посилаючись на те, що зазначене майно належить йому на праві власності звернувся до суду з позовом у даній справі.

Свої вимоги Підприємець обґрунтовує тим, що 10.03.05 між ним та Товариством було укладено договір на участь у частковому будівництві офісу № 1 загальною площею 95 м.кв. в осях 1-6, С-Х на другому поверсі будинку за адресою: м.Черкаси, вул.Дашкевича, 34, в якому в проводився опис зазначеного майна. Актом державної приймальної комісії від 04.12.07 прийнято в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт - багатоповерховий будинок по вул.Дашкевича, 34. 15.12.2007 за актом прийому-передачі Товариством передано Підприємцю офісне приміщення № 1 на другому поверсі будинку по вул.Дашкевича, 34. Підприємець стверджує, що ним в зазначене офісне приміщення були ввезені особисті речі -сувенірний меч, картина та необхідний інвентар, включаючи стільці, офісні столи, комп'ютер, принтер, вазони для квітів і т.д., які були в подальшому описані державним виконавцем згідно оскарженого акту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Cуду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.03 № 14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Разом з тим, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Водночас, як встановлено апеляційним судом на підставі матеріалів справи, твердження Підприємця про те, що спірне майно, описане державним виконавцем, належить йому на праві власності, не підтверджене належними та допустимими доказами.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду звертаються, зокрема, фізичні особи-підприємці за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд при розгляді справи з'ясовує наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та у випадку встановлення факту порушення або оспорювання наявного у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, ухвалює відповідне рішення про їх захист.

Однак, в даному випадку з урахуванням встановлених судами обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів Підприємця з боку відповідачів у справі не вбачається.

Щодо висновку суду першої інстанції, що державний виконавець, складаючи 02.08.11 у приміщенні Товариства акт опису й арешту майна не виконав вимог Інструкції про проведення виконавчих дій щодо внесення в Акт відмінних ознак кожного описаного предмета, то пунктом 5.6 наказу Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" (далі -Інструкція) передбачено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

В акті опису і арешту повинні бути вказані: час і місце складання акта; назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувача та боржника; назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби; оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна; якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації; назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса; відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Як встановлено апеляційним судом з акту опису й арешту майна від 02.08.11 вбачається, що державним виконавцем були зазначені відмінні ознаки кожного предмета.

Отже, є правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Підприємця про виключення зі складеного державним виконавцем Виконавчої служби акту опису й арешту майна від 02.08.11 та звільнення відповідного майна з-під арешту, оскільки Підприємцем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємцем в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 15.02.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 03/5026/1715/2011 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Костенко

І.Ходаківська