Апеляційний суд Київської області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Апеляційний суд Київської області в складі:
Головуючого судді Беха М.О.
суддів Романець Л.А., Черкасова В.М.
за участю прокурора Чупринської Є.М.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2006 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року, вироком засуджені :
ОСОБА_4, громадянин України, уродженець м. Біла Церква, Київської області, раніше судимий: 21.10.2004 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, 6 місяців - за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст.71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2004 року і остаточно ОСОБА_4 призначено 8 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, громадянин України, уродженець м. Біла Церква, Київської області, раніше судимий: 21.10.2004 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України
Справа № 11-а-716-2006 Категорія: ст.190ч.2,186ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції Лопатинська С.П.
Доповідач Романець Л.А.
звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, 6 місяців - за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст.71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2004 року і остаточно ОСОБА_3 призначено 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно в доход Білоцерківської міської лікарні №2 (р/р 25423421 код01994586 МФО 321121 в АППБ "Аваль") 348 гривень 78 копійок у відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням ОСОБА_5; та в доход науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 265 гривень 64 копійки судових витрат.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року кримінальна справа за обвинуваченням
ОСОБА_4, громадянина України, уродженця м. Біла
Церква, Київської області, раніше судимого: 21.10.2004
року вироком Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки
позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України
звільнений від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком на 1 рік, 6 місяців
- за ст.121ч.1, 296 ч.4 КК України виділена в окреме провадження і
направлена прокурору м. Біла Церква Київської області для
проведення додаткового розслідування.
За вироком суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. визнані винними в тому, що 28 березня 2005 року за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, прийшли до будинку АДРЕСА_1, де на сходах чекали потерпілого ОСОБА_5
О 14 годині 25 хвилин ОСОБА_5 вийшов з квартири НОМЕР_1 вказаного будинку та спустився ліфтом з 8 на 1 поверх. Після того, як двері ліфта відчинилися, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна напали на потерпілого. Під час нападу на ОСОБА_5, ОСОБА_4 декілька разів вистрілив з принесеного з собою пістолета, а ОСОБА_3. завдав потерпілому декілька ударів дерев'яним кийком по голові. Однак, заволодіти грошима їм не вдалося за незалежних від них причин. Діями засуджених потерпілому ОСОБА_5 заподіяні рана в лівій висковій області та в області зовнішнього кута лівого ока, травма лівого очного яблука зі зменшенням зору до 0,2, які віднесені до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто засуджені за попередньою змовою між собою, скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Згідно з постановою суду, органами досудового слідства ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 18 грудня 2004 року о 0 годин 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою вчинення хуліганства штовхнув ОСОБА_6, після чого ОСОБА_7 зробив йому зауваження. ОСОБА_4 запропонував потерпілому вийти з приміщення кафе для з'ясування стосунків. Біля входу в кафе ОСОБА_4 на ґрунті випадково виниклих неприязних стосунків наніс ОСОБА_7 удар ножем, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що обвинувачення ОСОБА_4 базується лише на показах потерпілого ОСОБА_7 та його дружини, які неодноразово змінювалися. Свідки, які були допитані на досудовому слідстві, і заявляли, що можуть впізнати особу, яка вийшла разом з потерпілим на вулицю, судом не були допитані, оскільки згідно з наданою суду інформацією встановити їх місце знаходження не можливо.
Під час дізнання та досудового слідства в порушення вимог ст.22 КПК України не були вжиті всі заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, не виявлені обставини, що викривають або виправдовують ОСОБА_4.
Оскільки вказана неповнота досудового слідства не може бути усунута під час судового слідства, тому справа виділена в окреме провадження і повернута прокурору для проведення додаткового розслідування.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3, просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки суд не використав процесуальних дій, передбачених ст.303,"309-315-1 КПК України, спрямованих на дослідження всіх обставин справи.
Крім того, апелянт вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів, передбачених ст. 121 ч.1,296 ч.4 КК України.
Захисник ОСОБА_1 в своїй апеляції, не оскаржуючи постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року щодо ОСОБА_4, просить вирок відносно ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. При цьому захисник зазначає, що докази, на які посилається суд у вироку є сумнівні, вони не вказують на причетність ОСОБА_4 до розбійного нападу.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки розбою на ОСОБА_5 він не вчиняв, в цей день він знаходився в іншому місці, на досудовому слідстві був вимушений написати явку з повинною, оскільки до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з підстав однобічності і неповноти слідства, невідповідності висновків суду обставинам справи, істотного порушення кримінально - процесуального закону. При цьому апелянт зазначає, що суд послався на суперечливі покази потерпілого, не взяв до уваги покази свідків, які стверджували що ОСОБА_3 під час нападу на ОСОБА_5 знаходився в іншому місті. Також, в апеляції вказано, що покази, дані ОСОБА_3 під тиском процесуально недопустимої процедури судом до уваги прийматись не можуть.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти апеляцій захисників та засудженого ОСОБА_3, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та апеляції захисників, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_1 та заперечував проти апеляції прокурора, пояснення захисників, які підтримали свої апеляції та апеляцію засудженого ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3 та захисників залишити без задоволення, а вирок та постанову суду залишити без змін.
Так, як вбачається з матеріалів справи, та з постанови суду, якою справа відносно ОСОБА_4виділена в окреме провадження і повернута прокурору для проведення додаткового розслідування, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які працювали в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 18 грудня 2004 року, коли стався напад на потерпілого ОСОБА_7, на досудовому слідстві заявили, що можуть впізнати особу, яка виходила з кафе разом з потерпілим. Однак, судом допитати їх не було можливості, оскільки, незважаючи на численні постанови суду про привід, та надання судом доручень слідчому на підставі ст.315-1 КПК України, місце знаходження їх не встановлено. Допитані в суді свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявили, що впізнати особу, яка разом з потерпілим виходила з кафе, не можуть.
Сам потерпілий під час впізнання, спочатку вказав на іншого чоловіка, як особу, що вчинила злочин.
При таких обставинах, суд обґрунтовано направив справу на додаткове розслідування, вказавши, що під час якого необхідно встановити місця перебування вказаних свідків.
Судом обґрунтовано зазначено, що під час додаткового розслідування також необхідно з'ясувати, чи має ОСОБА_4 дублянку помаранчевого кольору, оскільки свідки, що працювали та відпочивали в кафе, посилаються на те, що особа, яка разом з потерпілим виходила з кафе, була одягнута в дублянку помаранчевого або абрикосового кольору. Крім того, судом зазначено, що слід перевірити алібі ОСОБА_4 на день події та провести інші слідчі дії, викривають або виправдовують ОСОБА_4
Оскільки вказана неповнота досудового слідства не може бути усунута під час судового слідства, тому справа відносно ОСОБА_4 обґрунтовано виділена в окреме провадження і повернута прокурору для проведення додаткового розслідування.
Також, винність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб повністю доведена як на досудовому слідстві, так і в суді.
Так, потерпілий ОСОБА_5 показав, що 28 березня 2005 року о 14 годині в ліфті на нього напали двоє чоловіків, які були з пов'язками на обличчі. Один з них вистрілив з пістолета, а другий вдарив кілька разів кийком по голові і почав видирати з його рук сумку з грошима. В цей час другий чоловік продовжував стріляти і вистрілив в нього біля 6 раз. У того чоловіка, який бив його кийком по голові, з обличчя злізла пов'язка і він впізнав ОСОБА_3, якого наглядно знав. Вирвати з рук у нього сумку злочинці не змогли.
Під час проведення впізнання 30.03.2005 року потерпілий ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як на осіб, що скоїли розбійний напад на нього (т.1 а.с.39-42).
На досудовому слідстві засуджений ОСОБА_3. повністю визнав себе винним і детально розказав, а під час відтворення обстановки і обставин події показав, як і при яких обставинах він разом з ОСОБА_4 винив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5 (т.1 а.с.27,49-51). Вказані показання засудженого ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються іншими доказами, які є в справі, а саме данні, які містяться в протоколі огляду місця події, в даниї, що містяться в акті судово-медичної експертизи та інші докази по справі, яким суд дав належну оцінку.
Посилання апелянтів на те, що на досудовому слідстві до засудженого ОСОБА_3 застосовувалися недозволені методи ведення слідства не знайшли свого підтвердження, оскільки органами прокуратури була проведена перевірка і була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, на яких вказував ОСОБА_3 на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Також, посилання апелянтів на те, що засуджені в час скоєння злочину перебували в іншому місті, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, з яких вбачається, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4 знаходилися АДРЕСА_2 на протязі дня 27 березня 2005 року, а не 28 березня 2005 року коли був вчинений розбійний напад на ОСОБА_5.
При таких обставинах суд обгрунтовано прийшов до висновку про винність засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і правильно кваліфікував їх дії за ст. 187 ч.2 КК України.
Призначена засудженим міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Підстав для задоволення апеляцій прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2006 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 121 ч.1, 296 ч.4 КК України направлена прокурору м. Біла Церква Київської області для проведення додаткового розслідування залишені без змін.