Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг

Справа 22ц-11567                                  Головуючий у першій

Категорія    21                                      Інстанції Середня Н.Г.

Доповідач Соколан Н.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Неклеси В.І.

Суддів - Соколан Н.О.,Ляховської І.Є..

при секретарі - Юровській О.Ю. за участю   позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мороз Нінель Юріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 5 квітня 2006 року за позовом,ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я

Встановила:

В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі Відділення Фонду) про відшкодування шкоди,спричиненої пошкодженням здоров'я і просив стягнути з відповідача за період з 22 січня 2004 року до 1 лютого 2005 року щомісячні страхові виплаті в сумі 2400 грн 98 коп та починаючи з 1 лютого 2005 року по 198 грн 10 коп щомісячно до перерахунку платежу.

Рішенням Довгінцівського районного суду м. Кривого Рогу від 5 квітня 2006 року позовні вимоги задоволені повністю.

В апеляційні скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення і направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції в зв'язку з тим, що при ухвалені рішення судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення справи по суті та порушено норми матеріального права.

Право позивача на отримання сум відшкодування шкоди настало в 1994 році в зв'язку з перенесеною ним травмою голови 16.11 1993 року та встановленням йому 50 відсотків втрати професійної працездатності. Підприємство на якому працював позивач особову справу позивача не передало .Прийом документів на продовження виплат безпосередньо від потерпілих провадиться тільки в разі ліквідації підприємства.Крім того, розрахунок щомісячних страхових виплат не вірний, оскільки судом не враховано, що середньомісячний заробіток для обчислення страхових виплат необхідно брати за розрахунковий період серпень, вересень, жовтень 1993 року, але в довідці з місця роботи позивача вказано тільки заробіток за 2 місяця і розрахунок суми проведено судом саме з цього.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню та постановленню нового рішення на підставі ч 3 ч 1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та сторонами не оспорюється,що позивач ОСОБА_1 з липня 1993 року по 25 квітня 1994 року працював в Управлінні «Спецмонтажсантехбуд» AT «Славутич».

16 листопада 1993 року від час роботи з ним стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав закриту черепно-мозкову травму і забій головного мозку, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.

При огляді МСЕК 22.03. 1994 року у позивача була визначена втрати професійної працездатності 50 відсотків з повторним оглядом 1 квітня 1995 року.

Однак позивач пройшов повторний огляд МСЕК лише 22 січня 2004 року, за результатом якого йому було встановлена втрата 10 відсотків професійної працездатності з 22 січня 2004 року до 1 лютого 2005 року і звернувся до відповідача за призначенням йому страхових виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надані усі необхідні докази для призначення йому страхових виплат, проте з таким висновком суду погодитись не можливо, так як вони не відповідають обставинам справи.

На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідне рішення.

Однак , як вбачається із матеріалів, позивачем при звернені з заявою про виплату страхових платежів, не надано відповідачу належних документів для розгляду справи про страхові виплати, які передбачені ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», крім копії акту Ф-1 про нещасний випадок на виробництві та копії довідки про заробітну плату.

Необхідних документів в повному об'ємі для розгляду справи про страхові виплати позивачем не надані як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення відповідно до п 3 ч 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст..ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 5 квітня 2006 року задовольнити частково.

Рішення Довгицівського районного суду м. Кривого Рогу від 5 квітня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набранням ним законної сили.