Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг
Справа 22ц-11566 Головуючий у першій
Категорія 21 Інстанції Грищенко Н.І.
Доповідач Соколан Н.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Неклеси В.І.
Суддів - Соколан Н.О.,Ляховської І.Є. при секретарі - Кобзєвій К.І. за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ВАТ «КЗРК» Артеменко Світлани Миколаївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу
за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Криворізький
залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від
4 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного
товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди
Встановила:
19 січня 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ВАТ «КЗРК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі Відділення фонду) про відшкодування шкоди. Представник позивача змінивши позовні вимоги, зменшивши їх, просив суд на користь позивача стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячним виплатам за період з 1 січня 1996 року по 1 квітня 2001 року в розмірі 7808 грн.59 коп., у рахунок відшкодування шкоди, у зв'язку з незастосуванням або неправильним застосуванням ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів, та стягнути з Відділення фонду заборгованість по щомісячним страховим платежам за період з 1 квітня 2004 року по 1 люте 2006 року в сумі 7927 грн 88 коп, та стягувати щомісячно по 479 грн.71 коп., починаючи з 1 лютого 2006 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, або припинення виплат .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 4 квітня 2006 року позов задоволено . З ВАТ «КЗРК» на користь позивача, стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування шкоди за період з 1.01.1996 року по 01.04.2001 року в сумі 7808 грн.59 коп., а також на користь держави держмито в сумі 78 грн.08 коп., з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто заборгованість по страховим виплатам за період з 1.04.2001 року по 1.02.2006 року в сумі 7927 грн 88 коп та щомісячно, починаючи з 1 лютого 2006 року по страхові виплати в сумі 479 грн.71 коп. до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд в той самий суд в іншому складі в зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції не обгрунтоване та не відповідає матеріалам справи .
При ухвалені рішення судом першої інстанції не було досліджене питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів по ВАТ «КЗРК» за період з 1.07.1994 року по 1.05. 2000 року на підставі СПАП, наказів по комбінату та Галузевих угод між Міністерством промисловості та ЦК профспілок трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України . Суд не взяв до уваги, що на підприємстві ВАТ «КЗРК» відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду споживання та стягнув суми за термін, що перевищує термін позовної давності.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і направленням справи на новий розгляд в той самий суд в іншому складі, оскільки суд порушені норми матеріального .Зокрема на думку скаржника, суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок, окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, не давши належної оцінки економічному обґрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Не прийняті судом першої інстанції до уваги Галузеві угоди між Міністерством промисловості і ЦК профспілок трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України на 1996-2000 роки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та задоволення вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції за таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не застосовувались коефіцієнти підвищення ставок, посадових окладів по ВАТ «КЗРК», у зв'язку з чим виникла заборгованість по щомісячним відшкодуванням шкоди. Однак з таким висновком погодитись неможливо, так як він зроблений на неповно досліджених обставинах по справі.
Згідно пункту 41 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі Правила) якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у пункті 22 Постанови Пленуму від 27.03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначено, що виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період з 1.01.1996року.
Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.
В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рога від 4 квітня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.