Справа № 1-21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року        колегія суддів апеляційного суду Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Навозенко Л. С

судді Антипець В. М.

народних засідателів Тонік В. П., Донець В. В., Білова С. К.

при секретарі Олійник О. М.

з участю прокурора Щербака О. В.

захисника ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, з середньою освітою, жонатого, не працюючого, інваліда 2 групи загального захворювання, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

в скоєні злочину передбаченого ст. 115 ч. 2 п. п. 1,4 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Підсудний ОСОБА_4 в ніч з 11 на 12 листопада 2001 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязнен их стосунків скоїв умисне вбивство потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з особливою жорстокістю.

Даний злочин був скоєний підсудним ОСОБА_4 при слідуючих обставинах.

 

11 листопада 2001 року близько 19 години потерпілі ОСОБА_3 таОСОБА_2., будучи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли до помешкання, що розташоване по АДРЕСА_2, та належить підсудному ОСОБА_4, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, та почали вимагати від підсудного повернення куртки, яка на їх думку була перед цим викрадена дочкою підсудного ОСОБА_5, або вимагали віддати гроші за куртку. На ґрунті даних обставин між потерпілими та підсудним виникла сварка, яка потім переросла в бійку. Через деякий час бійка закінчилась, потерпілий ОСОБА_3 вийшов з будинку, а потерпілий ОСОБА_2 та підсудний ОСОБА_4, сидячи в будинку, продовжували розмову. В цей час додому повернувся син підсудного - ОСОБА_4. Підсудний, побачивши сина, наніс удар потерпілому Опанасенку і той впав, син підсудного почав допомагати батьку і тримати потерпілого. Підсудний вийшов з будинку та приніс мотузку, якою скрутив спочатку руки, а потім ноги потерпілого ОСОБА_2 та відтягнув його в іншу кімнату. Через деякий час до будинку підсудного зайшов потерпілий ОСОБА_3, підсудний, стоячи біля входу в будинок, вдарив його два рази „товкачкою" від чого потерпілий ОСОБА_3 впав і підсудний разом з сином скрутили йому руки та зв'язали їх, а потім зв'язали ноги. Після цього підсудний вставив в рот потерпілих кляпи, приніс два мішки, які разом з сином надів на голови потерпілим та зв'язав ці мішки. Потім потерпших винесли у двір, поклали на воза, син підсудного підвів до воза коня та тримав його, а підсудний поклав потерпілих на коня. Після цього, підсудний взяв лопату, ножа та повів коня з потерпілими з двору свого господарства, син підсудного залишився дома. Підсудний з метою умисного вбивства двох потерпілих, розуміючи, що завдає їм особливих страждань, вивіз їх за АДРЕСА_3на поле, де викопав яму, після чого стягнув потерпілих з коня, зняв з них мішки, живими скинув у яму та закопав. При цьому підсудний розумів, що завдає їм особливих страждань і позбавляє їх життя та бажав настання саме таких наслідків.

Викладені обставини умисного вбивства потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю підтверджуються протоколами огляду місця події і відтворення обстановки та обставин події, речовими доказами, свідченнями в судовому засіданні потерпілих, свідків, самого підсудного ОСОБА_4, висновками судово-медичних експертиз.

Оцінюючи добуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе визнав частково і показав, що потерпілі прийшли до нього з вимогою повернути курточку та гроші або віддати коней і мотоцикл. Підсудний також пояснив, що потерпілі приходили

2

 

до нього неодноразово. ОСОБА_4 показав, що потерпілі його побили, а потім потерпілий ОСОБА_3 вийшов з будинку і приніс мотузку та пообіцяв, що якщо він не віддасть їм ключі від сараю та гаражу, то вони його повісять. Потім потерпілий ОСОБА_3 кудись пішов, а вони з потерпілим ОСОБА_2 сіли на стільці та почали розмовляти. Через деякий час додому прийшов його син Олександр та спитав що сталося, підсудний нічого не пояснюючи вдарив потерпілого той упав, після цього разом з сином вони зв'язали руки та ноги потерпілого ОСОБА_2, він відтягнув потерпілого в іншу кімнату, взяв з чугунка „товкачку" та почав чекати повернення потерпілого ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 увійшов у кімнату, він вдарив його два рази „товкачкою", а потім разом з сином повалили його та зв'язали йому руки та ноги мотузкою. Після цього він пішов до комори взяв два великих мішки та за допомогою сина натягнув ці мішки на потерпілих, перед цим з ганчірки зробив кляпи та засунув їх в рот потерпілих. Разом з сином витягли потерпілих на подвір'я та поклали на підводу. Потім він привів коня, якого біля возу тримав син, а він поклав потерпілих на коня, сину сказав щоб залишався вдома та топив грубу, а сам, взявши ножа та лопату, пішов з двору. Коня з потерпілими городами він вивів в поле за село. Там зупинив коня та почав копати яму. Викопавши яму, він стягнув потерпілих та поклав їх біля ями, зняв з них мішки. Коли витягнув кляпи, потерпілі почали йому погрожувати, він по черзі скинув їх в яму та яму засипав землею. Підсудний пояснив, що він розумів, що скоює вбивство потерпілих і закопує їх живими, але він вважає, що іншого виходу у нього не було. Підсудний також пояснив, що додому він повернувся близько 4 години ранку 12 листопада 2001 року.

Крім часткового визнання вини засудженим його вина в умисному вбивстві двох осіб з особливою жорстокістю повністю підтверджується і іншими доказами по справі.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона з сином проживала в АДРЕСА_4 вони приїздили щоб домогти її престарілій матері. Восени 2001 року вони купили сину нову кожану курточку і він в ній поїхав в село до бабусі. Повернувся в Київ без курточки. З його слів вона дізналась, що курточку в нього викрали, але хто він не знав. На наступні вихідні вони з сином поїхали до її матері в АДРЕСА_4, щоб допомогти їй по господарству. Вона поверталась додому 11 листопада і звала з собою сина, але він сказав, що поїде наступного дня разом з дядьком. При цьому ОСОБА_4 сказав, що йому стало відомо, що курточку в нього викрала дочка підсудного то він вирішив піти до них додому та забрати курточку або гроші за курточку. 12 листопада 2001 року їй зателефонував брат і сказав, що її син ОСОБА_4 не ночував дома і де він знаходиться вони не знають. Вона зразу ж приїхала в село, але ніхто нічого сказати не міг. Тоді вона звернулась в органи міліції. Але на протязі майже 5 років сина не змогли знайти. її мати та батьки ОСОБА_3 Олега ходили до підсудного і питали, де він дів їх дітей, оскільки все село говорило про те, що їх дітей вбив саме підсудний, але підсудний категорично заперечував свою вину у причетності   до   зникнення      потерпілих.   Тільки   після   того   як   змінилось

з

 

керівництво в райвідділі міліції останки їх дітей були знайдені. Вважає, що підсудний заслуговує самої суворої кари оскільки злочин який він скоїв не можна нічим виправдати і вся поведінка підсудного свідчить про те, що він не розкаюється в скоєному.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що ввечері 11 листопада 2001 року вони почали шукати сина Олега, так як він обіцяв допомогти їм по господарству але не прийшов. Знайти його не змогли, тоді наступного дня вони пішли у райвідділ міліції та написали заяву. Працівники міліції не займались розшуком пропавших дітей, тільки один раз за весь цей час працівники міліції приїжджали в село але так нічого не з'ясували. В селі весь цей час говорили, що їх дітей вбив підсудний. Років за два після зникнення дітей вона з чоловіком та бабусею потерпілого ОСОБА_2 ходили до підсудного і питали де він дів їх дітей, але підсудний відмовлявся та казав, що такого він скоїти не міг. Вважає що у підсудного не було ніяких підстав так жорстоко вбивати їх дітей, просить підсудного суворо покарати і також врахувати, що підсудний в скоєному не розкаюється веде себе цинічно по відношенню до них.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що коли приїхав ввечері 11 листопада 2001 року додому батьки йому сказали, про те що брата не має дома і вони вдвох з батьком пішли його шукати, але його ніде не було. Односельці їм казали, що брат з ОСОБА_2 пішли у кінець села, але про те, що вони могли зайти до підсудного ніхто не здогадувався і їх там не шукав. Його батьки ходили до підсудного років через два після зникнення брата і питали чи він не причетний до зникнення потерпілих, але підсудний категорично відмовлявся і казав що ніколи такого б зробити не зміг. Свідок також пояснив, що після того як були знайдені залишки його брата, то в морзі йому пред'явили одяг який він впізнав як саме той, що був вдягнутий на братові в день його вбивства.

Свідок ОСОБА_4., син підсудного, в судовому засіданні пояснив, що коли він 11 листопада 2001 року прийшов до батька, то побачив, що потерпілий ОСОБА_2 та батько сиділи та розмовляли, ОСОБА_4 вимагав від батька повернути або курточку або гроші. Батько вдарив Володю і той впав. Свідок пояснив, що він тримав потерпілого, поки батько вийшов з будинку та приніс мотузку, якою зв'язали руки та ноги потерпілого. Потім потерпілого відтягли в іншу кімнату. Батько взяв „товкачку" та став біля дверей. Через деякий час в будинок увійшов потерпілий ОСОБА_3, батько двічі вдарив його „товкачкою", потім вони його звалили на підлогу та вдвох з батьком зв'язали руки та ноги. Після цього, як показав свідок, батько приніс два великі мішки, які натягли на потерпілих, витягли потерпілих у двір, поклали на воза, батько вивів коня і свідок тримав коня поки батько поклав потерпілих на коня. Свідок пояснив, що він не знав куди батько збирався відвезти потерпілих та що з ними збирався зробити. Свідок також пояснив, що він залишився дома і коли повернувся батько додому він не знає. Через декілька днів він спитав у батька де хлопці, на що батько йому сказав, що вже не має. З цього він зрозумів що батько їх убив.

4

 

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , дружина підсудного, пояснила, що разом з підсудним проживають майже ЗО років, мають 9 дітей. Підсудний вживав спиртні напої, за дві неділі до 11 листопада 2001 року підсудний її побив та вигнав з дому. 11 листопада вона повернулась додому щоб подивитись як там господарство. Коли підійшла до будинку, де проживав підсудний, то почула голосну розмову свого чоловіка з потерпілим ОСОБА_3, який вимагав гроші та коней, крім того чула ще голос свого сина та ще якийсь незнайомий голос. Вона злякалась та сховалась за колодязь. Потім вона побачила, що з будинку вийшов її чоловік та син і під руки вели начебто потерпілого ОСОБА_3, але було темно і вона знаходилась на певній відстані тому точно сказати кого вели вона не може. Про те що підсудний скоїв вбивство потерпілих вона дізналась через декілька днів.

Колегія суддів критично ставиться до показів свідка ОСОБА_4 , вважає, що свідок змінила свої свідчення в зв'язку з тим щоб допомогти підсудному, який є її чоловіком, уникнути справедливого покарання. Так, в ході досудового слідства свідок стверджувала, що її чоловік є дуже агресивним, коли перебуває в стані алкогольного сп'яніння, після того що сталось в ніч з 11 на 12 листопада 2001 року він їй неодноразово погрожував, щоб вона мовчала бо і їй буде те саме що хлопцям.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що як в ході досудового так і судового слідства було встановлено, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 листопада 2001 року прийшли до господарства підсудного ОСОБА_4  з метою повернення курточки потерпшого ОСОБА_2, яка у нього була викрадена за декілька днів до цього.

Факт викрадення у потерпшого курточки підтвердили в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, мати ОСОБА_2, з досліджених в судовому засіданні свідчень потерпшого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 також вбачається, що у потерпілого була викрадена курточка, крім того потерпілі і свідок підтвердили, що цього дня 11 листопада 2001 рокуОСОБА_2. збирався піти до підсудного з тим, щоб йому повернули або курточку або гроші.

Дані обставини, про те, що потерпшіОСОБА_2. та ОСОБА_3 прийшли до підсудного з метою повернення курточки або грошей за курточку підтверджується фактично і показами підсудного та свідка ОСОБА_4 . При цьому колегія суддів не може погодитись з свідченнями підсудного про те, що потерпілі у нього вимагали коня, мотоцикл та 3500 доларів США. Як було встановлено, потерпшийОСОБА_2. ніколи у підсудного дома не був, оскільки він житель м. Києва і приїжджав в АДРЕСА_5 до своєї бабусі. Тому не можна погодитись що у нього та підсудного були якісь відносини. Колегія суддів не може погодитись з показами підсудного про те, що потерпілі його неодноразово били. За весь цей час підсудний ніколи не звертався ні за медичною

5

 

допомогою, ні в правоохоронні органи на неправомірні дії потерпілих. Крім того колегія суддів вважає за необхідне констатувати, що потерпілі такого віку як і діти підсудного і навіть молодше, тому як показали їх матері у них не було і не могло бути ніяких відносин з підсудним. Навіть, як вбачається зі свідчень свідка ОСОБА_3 та досліджених показів потерпілого ОСОБА_3 ., шукаючи 11 листопада 2001 року потерпілого ОСОБА_6 і зі слів односельців знаючи, що він пішов на кінець села, де мешкав підсудний, у них і на думку не спало шукати його в господарстві підсудного ОСОБА_4

Виходячи з цього колегія суддів вважає доведеним той факт, що між потерпілими та підсудним сталася сварка саме в зв'язку з тим, що останні вимагали від підсудного щоб він повернув куртку, яку на їх думку викрала дочка підсудного ОСОБА_5, або відшкодував її вартість. Ця сварка перейшла в бійку. Але як вбачається зі свідчень як самого підсудного так і його сина - свідка ОСОБА_4 ., через деякий час все закінчилось і потерпілий ОСОБА_3 . пішов з будинку підсудного.

За таких обставин доводи підсудного про те, що він боявся потерпілих та те, що вони могли позбавити його життя є надуманими з метою уникнути відповідальності.

Як було встановлено, потерпілийОСОБА_2. та підсудний, після того як потерпілий ОСОБА_3 пішов з будинку, сиділи на стільцях та розмовляли. Саме так їх застав свідок ОСОБА_4. коли повернувся додому. І коли він спитав у батька що сталося, підсудний вдарив потерпілого ОСОБА_2 і той, не чекаючи удару, впав. Саме після цього підсудний та його син зв'язали руки та ноги потерпшого. Колегія суддів вважає що в той момент ніякої загрози потерпілі для підсудного не являли. Таким же чином, в той час коли тільки зайшов до будинку потерпілий ОСОБА_3 на нього напав підсудний та разом з сином та зв'язали його.

Колегія суддів вважає, що така неадекватна поведінка підсудного на претензії потерпілого щодо повернення викраденої у нього курточки, викликана саме його агресивними рисами характеру, що відображено у висновку судово -психіатричної експертизи.

Крім того колегія суддів не може погодитись з показами підсудного про те, що потерпілі у нього вимагали коня, мотоцикл та 3500 доларів США. Крім показів підсудного, до яких колегія суддів ставиться критично, ніякими іншими доказами дані обставини не підтверджуються.

Не може колегія суддів погодитись з доводами підсудного в тій частині, що саме потерпілий ОСОБА_3 приніс в хату мотузку, яку хотів використати для вбивства підсудного. Зі свідчень свідка ОСОБА_4., сина підсудного, за мотузкою, щоб

6

 

зв'язати   потерпілих,   ходив   в   сарай   його   батько   і   мотузка   яка   ними використовувалась для зв'язування рук і ніг потерпілих була з їх господарства.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що умисел на вбивство потерпілих у підсудного виник ще у домі. Саме з метою вбивства він надів на них мішки, попередньо закрив роти кляпами, вивіз їх за село та виривши серед поля яму закопав потерпілих живими.

Підсудний пояснив, що зі свого господарства він вивів коня десь близько 23 години, додому повернувся близько 4 години ранку 12 листопада. До того місця де він вирив яму він городами добирався хвилин 20. За таких обставин на протязі майже 5 годин пізньої осені, як було встановлено зі слів свідків було холодно та дув сильний вітер, а зранку ще й були приморозки, підсудний у повній свідомості при живих потерпілих рив яму з метою їх поховання живими.

Колегія суддів не може погодитись, що підсудний не розумів яких особливих страждань він завдає потерпілим самою підготовкою до їх вбивства та тим, що засипав їх землею та таким чином вбив, розуміючи що зі зв'язаними руками та ногами, засипаними товстим шаром землі смерть їх настане неминуче, але перед цим вони повинні були відчувати особливі страждання.

Згідно протоколу огляду міста події (а. с 22-27) за АДРЕСА_4 на полі були виявлені залишки - кістки двох тіл та частини одягу.

При пред'явлені ОСОБА_3. та ОСОБА_8. (а. с. 37,38) знайденого при огляді місця події одягу вони впізнали частину речей як таку що була в день зникнення на потерпілому ОСОБА_3 При пред'явлення для впізнання ОСОБА_7. (а. с. 39) речей знайдених при огляді місця події він впізнав частину речей що були вдягнуті на потерпілому ОСОБА_2. в день його зникнення.

Згідно висновків судово-медичної експертизи залишків трупу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, датою його смерті може бути час з 11 на 12 листопада 2001 року. Встановити безпосередню причину смерті не можливо в зв'язку з тим що був виявлений скелетований труп (а. с 86-89 ).

Згідно висновків судово-медичної експертизи залишків трупу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, датою його смерті може бути час з 11 на 12 листопада 2001 року. Встановити безпосередню причину смерті не можливо в зв'язку з тим, що був виявлений скелетований труп (а. с 94-97).

Викладені вище висновки експертиз суд визнає як докази оскільки вони науково обґрунтовані і будь-яких сумнівів у правильності таких висновків суд не має.

7

 

В ході відтворення обстановки та обставин події (а. с. 122-124) підсудний ОСОБА_4 розповів як він разом з сином зв'язував потерпілих, як клав їх на воза, а потім на коня та вказав куди вивів коня та вказав де закопав потерпілих живими.

Сукупність наведених доказів, разом з показами самого підсудного привели колегію суддів до висновку, що мотивом дій підсудного була неприязнь до потерпілих, що стала розвиватися після конфлікту який стався о 19 годині 11 листопада 2001 року.

Вирішуючи питання щодо змісту умислу підсудного ОСОБА_4 ., колегія суддів прийшла до висновку, що в ніч з 11 на 12 листопада 2001 року він діяв з раніше поміркованим наміром на заподіяння смерті потерпілим.

Враховуючи всю сукупність дій ОСОБА_4 до злочину 11- 12 листопада та після нього, колегія суддів вважає, що судово-психіатрична експертиза прийшла до правильного висновку щодо осудності ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 4 КК України як умисне вбивство двох осіб вчинене з особливою жорстокістю.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 відповідності зі ст. 65 КК України колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпечності здійсненого злочину, його тяжкість, дані про особу підсудного, те що він посередньо характеризується, раніше не судимий, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів не може визнати як обставину, що пом'якшує покарання щире каяття. Оскільки в ході судового засідання підсудний вину свою визнав частково, вказав що діяв в стані необхідної оборони та захищався від потерпілих, всі ці обставини свідчать про те, підсудний щиро не розкаявся у скоєному злочині.

Колегія суддів вважає що при призначенні покарання підсудному необхідно врахувати, що підсудним скоєний особливо тяжкий злочин, наслідком якого сталося позбавлення життя двох молодих людей, особливо тяжким способом з особливою жорстокістю. Крім того колегія суддів враховує що приводом для вбивства двох молодих людей був нікчемний привід, який можна було вирішити іншим шляхом. В ході всього судового засідання підсудний не виказав свого каяття у скоєні злочину. Всі ці обставини на думку колегії суддів свідчать про особливу небезпечність підсудного як людини і свідчать про необхідність обрання йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Крім того колегія суддів не може погодитись, що таке покарання буде помстою за скоєний злочин,

8

 

таке покарання на думку колегії суддів, враховуючи особу підсудного, його агресивність, буде достатнім та справедливим для його виправлення.

Речові докази, що приєднані до справи, як такі що не мають цінності підлягають знищенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 323 - 324 КГЖ України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_4  визнати винним у здійсненні злочинів передбачених ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 4 КК України і призначити йому покарання за ст. 115 ч. 2 п. п. 1,4 КК України у вигляді довічного позбавлення волі.

Зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_4 строк відбуття покарання відраховувати з 7 червня 2006 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4залишити попередню - взяття під варту.

Речові докази - дерев'яну палицю, що зберігається в камері речових доказів прокуратури Чернігівської області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_4 на протязі також терміну з моменту вручення копії вироку.