Справа № 11а-2875

Головуючий у 1 інстанції Андрюшина Л. А.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

З жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Дем'яносова О.В.

з участю

прокурораІльченка С.В.

адвоката ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями засудженого і адвоката ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського суду м. Макіївки від 07.07. 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-н України, з середньою освітою, не працюючий, судимий. 13.11. 2001 року Центрально-Міським судом м. Макіївки за ст.ст. 141 ч.2, 206 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 5.04. 2004 року умовно-достроково на Ірік 2 місяці і сім днів, жителя м. Макіївки засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки і 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду засудженого визнано винним в тому, що він 10.09. 2005 року о 21 годині перебуваючи на дискотеці "ІНФОРМАЦІЯ_2" на території ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою відкритої крадіжки чужого майна, підійшов до столику за якому сиділа раніше незнайома ОСОБА_3  з подругами і почав з ними конфліктувати. Потів ногою вибив стілець на якому сиділа ОСОБА_3, від чого остання упала. Коли ОСОБА_3 піднялась у неї задзвонив мобільний телефон "Мотрола С-350" . Засуджений вирвав у неї названий телефон і на прохання ОСОБА_3   і її подруг повернути телефон не реагував і вийшов з дискотеки, тим самим повторно, відкрито заволодів телефоном "Моторола С-350" вартістю 400 грн. і абонентською карткою оператора "Лайф" вартістю 50 грн.,   причинивши потерпілій шкоду на 450 грн.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що засуджений мав реальну можливість зникнути і звернути телефон на свою користь, але не зробив цього , оскільки не мав умислу на заволодіння телефоном, на що вказували потерпіла і свідки.

Із змісту апеляції засудженого вбачається, що вирок він вважає незаконним, через недоведеність його вини у вчиненні злочину .

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, адвоката і засудженого, які підтримали доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів визнала апеляції такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначеного злочину за обставин встановлених вироком суду знаходить своє підтвердження досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених доказах і є обгрунтованим.

Так, потерпіла послідовно показувала, що засуджений вихватив у неї з рук телефон і на її прохання повернути телефон не реагував і вийшов з приміщення дискотеки. На допомогу вона позвала адміністратора дискотеки ОСОБА_4. Але і ОСОБА_4  він телефон не віддав і казав, що в нього телефону уже нема. Засуджений погрожував їй неприємностями в тому разі, якщо вона звернеться до працівників міліції. Тільки після того як з засудженим поговорив дільничний інспектор міліції засуджений повернув їй телефон.

Факт протиправного заволодіння засудженим телефоном потерпілої за обставин наведених в вироку суду і відмову його повернути на прохання потерпілої підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6  ОСОБА_7, ОСОБА_8, і цими показаннями спростовуються доводи засудженого, що потерпіла добровільно передала йому телефон.

Свідок ОСОБА_4 показав , що до нього звернулась потерпіла з проханням помогти забрати телефон у засудженого. На його вимоги повернути телефон потерпілій засуджений телефон не віддав. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_11  дільничний інспектор міліції показав, що до нього звернувся ОСОБА_10  з проханням надання допомоги в поверненні телефону потерпілій. На його вимоги повернути телефон засуджений стверджував, що потерпіла сама дала йому телефон і намагався спровокувати бійку з ОСОБА_4, а потім утік.

Таким чином наведеними доказами судом було безперечно встановлено, що засуджений проти волі потерпілої відкрито заволодів її телефоном і на протязі тривалого часу, не зважаючи на прохання потерпілої і других осіб телефон не повертав, стверджував, що в нього його уже не має. За цей час він мав реальну можливість розпорядитися ним. Повернув телефон він тільки після втручання працівника міліції, що можна розцінювати лише як дійове каяття.

Доводи апеляції, що заволодіння телефоном було своєрідним приводом з боку засудженого для знайомства з потерпілою, носять характер припущення і ні чим, зокрема показаннями самого засудженого, не підтверджуються.

Суд, аналізуючи приведені обставини і докази обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого і правильно кваліфікував його дії за ст. 186 ч. 2 КК України.

Міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідною і достатньою для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не знаходить.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Вирок Центрально-Міського суду м. Макіївки від 7 липня 2006 року щодо ОСОБА_2  залишити без зміни, а апеляції засудженого і адвоката  ОСОБА_1 без задоволення.