РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/971/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"06" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Іщенка В.І.,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Керченської міжрайонної природоохоронної прокуратури про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з під-арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 7 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, у якому просила визнати права власності на рухоме майно - автомобіль CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер № НОМЕР_1 та звільнити вказане майно з-під арешту.
Вимоги позову мотивовані тим, що 12 липня 2010 року між нею та ОСОБА_7 була укладена угода, згідно якої ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_7 вищезазначений автомобіль за 54500 грн., про що були складені розписки. У зв'язку із складною та довгостроковою процедурою переоформлення автомобіля в ОРЕР відповідачем була видана довіреність №1382, засвідчена приватним нотаріусом Феодосійського міського округу АР Крим - ОСОБА_8, якою уповноважив учиняти різноманітні правочини, пов'язані з продажем, позичкою, користуванням зазначеного автомобіля. 03 січня 2012 року постановою Керченської міжрайонної природоохоронної прокуратури було накладено арешт на майно ОСОБА_7 у тому числі на спірний автомобіль. З даною постановою позивач не згодна, оскільки даною постановою зачіпаються її права власності на даний автомобіль. Позивач вважає, що несвоєчасна реєстрація автомобіля не може позбавити її права власності на спірній автомобіль, тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав на підставі положень ст.ст.328, 329, 334 ЦК України.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 7 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову порушив вимогу ч. 4 ст. 174 ЦПК України, оскільки відповідачем позов був визнаний. До того ж, поза увагою суду залишені вимоги ст. 235 ЦК України, згідно якої, при наявності доказів дійсного укладення договору купівлі - продажу автомобіля суд мав застосувати положення законодавства про удаваний правочин. Крім того, апелянт зазначає, що суд у порушення закону «Про Судовій збір» повторно та безпідставно стягнув судовій збір.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, автомобіль CHEVROLET AVEO, державний номер № НОМЕР_1 з 24 березня 2010 року зареєстрований за ОСОБА_7
12 липня 2010 року ОСОБА_7 видав на ім'я ОСОБА_6 довіреність з правом продажу автомобілю і отримав від ОСОБА_6 за вказаний автомобіль 54500 грн., що підтверджується розпискою від 11 жовтня 2010 року.
Постановою слідчого Керченської міжрайонної прокуратури від 03 січня 2012 року накладено арешт на майно ОСОБА_7, зокрема на спірний автомобіль.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на автомобіль CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер № НОМЕР_1 та звільнення його з під-арешту, суд першої інстанції виходив з того, що право власності у ОСОБА_6 на вищезазначений автомобіль не виникало.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України відповідно до ч. 4 якої правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою КМ від 07.09.98 N 1388, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.
Відповідно до п. 8 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Згідно з п. 40 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.
З матеріалів справи вбачається та неоспорюється сторонами, спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за відповідачем. Заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.
Не надходила така заява й від позивача, яка мала на те повноваження за дорученням від ОСОБА_7
Пунктом 42 Правил передбачено: якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.
До вчинення цих дій відповідач не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.
Відповідно до п. 8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль.
Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою КМ від 19.04.93 N 283.
Сукупність зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не укладався, а з огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у позові у супереч ч. 4 ст. 174 ЦПК України, оскільки відповідачем позов був визнаний є неспроможними.
Так відповідно до наведеної норми закону у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Проте як вище встановлено законні підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не постановлено ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Також не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення посилання апелянта на положення ст. 235 ЦК України, оскільки вимоги на підставі даної норми про застосування наслідків удаваної угоди не заявлялись.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
За змістом положень ст.ст. 80, 82, 88 ЦПК України під час ухвалення рішення суду про відмову у позові, з позивача стягується недоплачений судовий збір.
Однак як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на виконання ухвали Феодосійського міського суду від 10 квітня 2012 року про залишення позовної заяви без руху (а.с.13) сплатила судовий збір за подання позову у повному обсязі (а.с.18,19), у зв'язку з чим було відкрито провадження по справі (а.с.20).
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат є підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки призвело до повторного стягнення судового збору.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 7 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь держави судового збору в розмірі 330 (трьох сот тридцяти) гривень 40 коп. скасувати.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 7 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяті з дня набрання ним законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко