РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/853/2012Головуючий суду першої інстанції:Григор'євська І.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1000 грн. щомісячно, до досягнення останньою 23 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їх донька - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує навчання у Класичному приватному університеті і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Проте відповідач такої допомоги не дає незважаючи на те, що має таку можливість. Позивач вважає, що вказані обставини є підставою для стягнення аліментів у судовому порядку, просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною 23 років.

Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року заява ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В апеляційній скарзі йдеться про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про присудження аліментів, оскільки донька навчається на заочній формі навчання, є працездатною особою, а тому має можливість працевлаштуватися та утримувати себе сама.

Також апелянт вказує на те, що його матеріальне становище та стан здоров'я не надають йому можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції при визначенні періоду стягнення аліментів не врахувавши положення п.2 ст.199 СК України зазначив, що аліменти підлягають стягненню до 23 років, хоча навчання донька закінчить у 22 роки.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 просить у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони мають доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом зі своє матір'ю - ОСОБА_6 Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_8 продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку батько в змозі надавати, він зобов'язаний утримувати дочку до закінчення нею навчання.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зазначене випливає також з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", згідно якого батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є студенткою першого курсу заочної форми навчання Коледжу «Класичного приватного університету», за спеціальністю «Правознавство». Термін навчання з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2014 року. Навчання здійснюється на платній основі і згідно договору про надання оплатних освітніх послуг, вартість навчання за весь строк складає 7200грн., стипендія не сплачується (а.с. 4,5).

ОСОБА_8 доходу якій би забезпечував її навчання і проживання не має, знаходиться на утриманні своєї матері і потребує матеріальної допомоги.

Батько ОСОБА_8 - ОСОБА_7 є працездатним, виплачував аліменти до досягнення дитиною повноліття у розмірі 600-700 грн. щомісячно, має можливість працювати та надавати допомогу доньки, яка її потребує, хвороба, на яку посилається відповідач не позбавляє його можливості працювати, відомостей про те, що відповідач має утриманців ним не доведені.

Враховуючи, що повнолітня дочка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, знаходиться на утриманні матері, батько у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, однак взмозі її надавати, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої доньки до закінчення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що донька навчається на заочній формі, що звільняє відповідача від її утримання не заслуговують уваги, оскільки законодавець наявність підстав для присудження аліментів на утримання повнолітньої доньки або сина не пов'язує з формою навчання, про що також зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду твердження апелянта про те, що донька жодного разу не зверталась до нього з проханням надати матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, оскільки сам факт продовження нею навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу є підставою для виникнення обов'язку у відповідача утримувати свою повнолітню доньку. До того ж з позовом звертається її мати, право якої передбачено ч. 2 ст. 199 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для присудження аліментів, зокрема і у твердий грошовій сумі відповідно до положень закону.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Однак, судом першої інстанції, у супереч наведених норм закону, вищезазначені обставини у повному обсязі враховані не були.

Так, суд першої інстанції взяв до уваги те, що дитина проживає разом з матір'ю, яка має дохід 1200 грн. в місяць, матеріальне становище відповідача, той факт, що він є працездатною особою і не надав відомостей про наявність інших утриманців.

Між тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є працездатною особою, у зв'язку з заочною формою навчання має можливість працевлаштуватися (покращити своє матеріальне становище), не в повній мірі також враховував вартість навчання, що становить 2400 гривень у рік та можливість матері надавати допомогу доньки, а тому колегія суддів вважає необхідним визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, у сумі 400 грн. щомісячно.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір про стягнення аліментів, дійшов правильного висновку про те, що аліменти з відповідача підлягають стягненню з часу звернення до закінчення дитиною навчання - 30 червня 2014 року, однак стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею 23 років (2017р).

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення розміру присуджених аліментів та періоду їх стягнення не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року - задовольнити частково.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року в частині визначення розміру присуджених аліментів та періоду їх стягнення - змінити, зменшивши суму аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 400 (чотирьохсот) грн., починаючи з 06 січня 2012 року до закінчення навчання - 30 червня 2014 року.

В решті заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2012 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко