РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/806/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, за апеляційною ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року Військовий комісаріат Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просить на підставі ст. 1166 ЦК України стягнути з відповідачів солідарно майнову шкоду у розмірі 29500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, будучі посадовими особами військової частини 31210 припустились порушень статуту внутрішньої служби ВС РФ та своїх посадових обов'язків, унаслідок чого ОСОБА_8 був виключений із списків військовослужбовців, що мають потребу у забезпечені житлом та звільнений зі служби у військової частини 31210. Рішенням Новоросійського військового гарнізонного суду від 26 травня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою судової колегії з цивільних справ Північно-Кавказського окружного військового суду від 15 липня 2009 року, ОСОБА_8 було поновлено на військовій службі з виплатою грошового забезпечення за весь час незаконного звільнення. Між тим, за цей же час у зв'язку із вищезазначеним звільненням Військовим комісаріатом Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації ОСОБА_8 була виплачена пенсія у розмірі 29500 грн. Позивач вважає, що оскільки звільнення було незаконне, то пенсія не мала виплачуватись, а тому позивачу заподіяно шкоду у розмірі виплаченої пенсії, яку на підставі ст. 1166 ЦК України відповідачі мають її відшкодувати.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації 29500 грн. У задоволенні вимог до ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_6, не погодившись з рішенням суду в частині стягнення з нього грошових коштів у відшкодування матеріальної шкоди та компенсації судових витрат, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення рішення суду про стягнення спірної суми і помилково до спірних правовідносин застосував положення ст.1166 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_6 та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, командир в/ч 31210 - ОСОБА_6 затвердив рішення житлової комісії в/ч про зняття ОСОБА_8 з обліку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов, підготував та надав подання, на підставі якого наказом командуючого Чорноморським флотом РФ від 08 липня 2008 року № 051-ПМ капітана 3-го рангу ОСОБА_8 звільнено з військової служби. Наказом командира в/ч 31210 від 14 липня 2008 року №450 ОСОБА_8 виключено зі списків особового складу. У зв'язку з цим Військовим комісаріатом Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації ОСОБА_8 була призначена та виплачена пенсія у розмірі 116127 рублів РФ.

Рішенням Новоросійського військового гарнізонного суду від 26 травня 2009 року, яке набрало законної сили, були визнанні незаконними та скасовані наказ командуючого Чорноморським флотом РФ від 08 липня 2008 року № 051-ПМ про звільнення капітана 3-го рангу ОСОБА_8, наказ командира в/ч 31210 від 14 липня 2008 року № 450 про виключення звільненого ОСОБА_8 зі списків особового складу частини. Поновлено ОСОБА_8 на військовій службі і виплачено грошове забезпечення за весь час незаконного звільнення.

Підставою для скасування наказів та поновлення ОСОБА_8 на військовій службі, стало встановлення фактів порушення прав ОСОБА_8 на забезпечення житлом, оскільки за законами РФ останній не підлягав звільненню без забезпечення житлом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» спірні правовідносини регулюються Законодавством України, на підставі ст. 1166 ЦК України відповідач ОСОБА_6 зобов'язаний відшкодувати позивачу майнову шкоду у вигляді виплаченої пенсії у розмірі 116127 рублів РФ., що еквівалентно 29500 грн.

Колегія суддів вважає, що такому висновку, суд першої інстанції, дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме ст. 49 ЗУ «Про міжнародне приватне право», яка визначає право, що застосовується до зобов'язань про відшкодуванні шкоди.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так відповідно до ч. 1 ст.49 ЗУ «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для пред'явлення вимог про відшкодування шкоди стало призначення та виплата Військовим комісаріатом Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації, що знаходиться у м. Краснодар РФ ОСОБА_8 пенсії, яка внаслідок незаконного звільнення останнього, була зайве виплачена і поверненню ОСОБА_8 не підлягає (а.с.10-22).

Таким чином обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди мала місце на території Російської Федерації, а тому правом останньої держави визначаються спірні правовідносини, що виникли між сторонами. Правила ст. 1166 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді зайве виплаченої пенсії ОСОБА_8 внаслідок незаконного звільнення останнього.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст.ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Правовідносини з приводу матеріальної відповідальності військовослужбовців регулюються Федеральним законом Російської Федерації від 12 липня 1999 року № 161-Ф3 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців».

Відповідно до ст. 4 вказаного закону командири (начальники) військових частин, винні у незаконному звільненні військовослужбовця з військової служби, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, здійсненими у результаті незаконного звільнення військовослужбовця, у розмірі заподіяної шкоди, але не більш трьох окладів місячного утримання і трьох надбавок за вислугу років.

Як вище встановлено, призначення та виплата пенсії мале місце у зв'язку зі звільненням ОСОБА_8 зі служби на підставі подання командира в/ч 31210 - ОСОБА_6, яке визнано судом незаконним.

Таким чином, матеріальна шкода у вигляді зайве виплаченої пенсії в розмірі 116127 рублів РФ ОСОБА_8, відбулося з вини ОСОБА_6, а тому саме він має нести відповідальність за причинену шкоду у вигляді виплаченої вказаної суми пенсії.

Проте, виходячи з положень ст. 4 Федерального закону від 12 липня 1999 року № 161-Ф3 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців» матеріальна відповідальність ОСОБА_6 має обмежуватись не більш трьох окладів місячного грошового утримання та трьох місячних надбавок за вислугу років і складати суму 38250 рублів РФ (12750руб. Х 3), що еквівалентно 9737,30 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, у яких апелянт вказує на те, що його дії не суперечили вимогам чинного законодавства та Статуту Військової служби РФ, а тому він не є винним у звільненні ОСОБА_8 та спричиненні шкоди позивачу, спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням Новоросійського військового гарнізонного суду від 26 травня 2009 року, яке набрало законної сили 15 липня 2009 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року в частинні задоволення позовних вимог Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди - скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації у відшкодування майнової шкоди 9737 (дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 30 коп.

В іншій частині позовних вимог Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши суму судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь Військового комісаріату Краснодарського краю Міністерства оборони Російської Федерації до 136 (ста тридцяти шести) гривень 97 коп.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко