УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2454/2012Головуючий суду першої інстанції:Логвінко О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.

"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБелинчук Т.Г.

СуддівІсаєва Г.А. Підлісної І.А.

При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Джанкойської міської ради АР Крим, ОСОБА_9, Джанкойського житлово-експлуатаційного об'єднання про скасування свідоцтва про право власності, визнання приватизаціх незаконною

за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

25 березня 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Джанкойської міської ради АР Крим, ОСОБА_9, Джанкойського ЖЕО про скасування свідоцтва про право власності, визнання приватизації незаконною.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_9 без їх згоди приватизував

кімнату в неізольованої двокімнатної квартирі і йому на підставі рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 29 вересня 2010 року видане свідоцтво про власність на 44/100 квартири в спірної квартирі. Вважають, що дане свідоцтво про право власності є незаконним. В квартирі АДРЕСА_1 суміжні, і в даний час зареєстровані троє осіб - позивачі і відповідач. Вказана квартира в 1982 році в порядку обміну двох однокімнатних квартир, що належали позивачу та ОСОБА_10, які на той момент проживали в цивільному шлюбі, за рішенням Джанкойського виконкому № 94.4 від 09 квітня 1982 року була створена як комунальна. Їм були видані ордера. За позивачем закріплена кімната розміром 17 кв. м. Ця кімната була перша в квартирі, друга кімната була суміжна, площею 13,9 кв. м. і закріплена за ОСОБА_10 Після її смерті в 1998 році лицевий рахунок був з ОСОБА_10 переоформлений на її сина ОСОБА_9 З 1995 року він постійно проживає в м. Запоріжжя. Особистих речей в кімнаті не зберігає, предметів домашнього побуту не має, що дає підстави вважати відсутність необхідності в житлі. Оскільки відповідач більш п'яти років не проживає в вказаної кімнаті, вони звернулися до Джанкойського ЖЕО з заявою про передачу їм кімнати в порядку ст. 54 ЖК України. Листом Джанкойського ЖЕО було повідомлено, що квартира на підставі п. 2 ст. 71 ЖК України зберігається за тимчасово відсутнім ОСОБА_9 Вважають, що у Джанкойського ЖЕО не було підстав зберігати дане житло за відповідачем ОСОБА_9, бо з 2004 року останній в квартирі не проживав, що підтверджується актами, квартира зберігалася на підставі заяви, без рішення комісії. Зараз, їм стало відомо, що ОСОБА_9 приватизував кімнату в неізольованої двокімнатної квартирі і йому на підставі рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради видане свідоцтво про право власності на 44/100 квартири. З даним вони не згодні, вважають, що це порушує їх права, бо відповідач має проходити через їх, кімнату. Просять визнати приватизацію незаконною, скасувати свідоцтво про право власності від 18 жовтня 2010 року, видане Джанкойською міською радою на ім'я ОСОБА_9 про право власності на 44/100 в квартирі АДРЕСА_1.

13 липня 2011 року ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом.

Свої вимоги мотивує тим, що у 1982 році його мати ОСОБА_10 , передала міській раді свою однокімнатну квартиру та отримала ордер № 000016 на кімнату площею 13 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1. Даний обмін вона провела в зв'язку з тим, що на той момент перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_6, який отримав ордер на іншу кімнату у вказаній квартирі. В 1998 році після смерті матері вказана кімната була закріплена за ним як відповідальним квартиронаймачем. З 2004 року в зв'язку з роботою він виїхав в м. Запоріжжя, про що відповідно до законодавства повідомив Джанкойське ЖЕО. Він кожного місяцю приїжджав до своєї кімнати, сплачував комунальні послуги. Кімната є єдиним постійним місцем його проживання. Іншого житла у нього не має. В дану кімнату він переїхав в віці 12 років, бо мати на той момент перебувала в цивільному шлюбі ОСОБА_6, обмінявши свою однокімнатну квартиру, в якій він міг би жити і зараз. У даний час він як власник кімнати не може користуватися своїм житлом, оскільки відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 замінили вхідну двір, а ключі йому не дають. Просить, посилаючись на ст. 391 ЦК України, ст. 9 ЖК України, вселити його в спірну квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні кімнатою і допоміжними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 08 лютого 2012 року у задоволені позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_9 задоволено. ОСОБА_9 вселений в квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перешкод в користуванні кімнатою та допоміжними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, а в задоволені зустрічного позову відмовити. Апелянти вважають, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначають, що відповідач без згоди квартиронаймача суміжної кімнати площею 17 кв. м. приватизував кімнату площею 13,9 кв. м. в неізольованій двокімнатній квартирі. Уповноважена особа, у даному випадку Джанкойське ЖЕО, необґрунтовано підготувало та передало в Джанкойську міську раду документи на приватизацію кімнати за відповідачем. На підставі зібраних документів було прийнято рішення Виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 29 вересня 2010 року про видачу свідоцтва про право власності на 44/100 часток у квартирі АДРЕСА_1. Позивачі вважають, приватизацію кімнати площею 13,9 кв. м. та рішення Виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 29 вересня 2010 року незаконними. Також вказує, що з 2004 року та по теперішній час відповідач постійно проживає та працює у м. Запоріжжя. У кімнаті особистих речей не зберігає, предметів домашнього обіходу не має. Кімната відключена від енергопостачання. Приватизація кімнати в неізольованій двокімнатній квартирі, де проживають дві родини, на думку позивачів, є незаконною. Зазначають, що порушені їх конституційні права та законні інтереси.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_11, яка є представником і ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову у первинному позові, суд першої інстанції виходив з того, правових підстав для визнання приватизації незаконною та скасування свідоцтва про право власності не має. Спірна кімната відносить до об'єктів приватизації відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та згоди позивачів на її приватизації не потрібно, оскільки позивачі не відносяться до членів сім'ї відповідача ОСОБА_9 Крім того з 1982 року вказана квартира є комунальною, з кожний з наймачів на той час було укладено окремий договір найма, а після смерті ОСОБА_10 її договір було переукладено з відповідачем ОСОБА_9

Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чинять ОСОБА_9 перешкоди у користуванні спірною квартирою то суд першої інстанції вселив ОСОБА_9 у спірну квартиру та зобов'язав ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_9 перешкод у користуванні кімнатою та допоміжними приміщеннями квартири.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII « Про приватизацію державного житлового фонду» і Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10, на підставі виданих ордерів належали окремі кімнати в квартирі АДРЕСА_1 ( а.с. 17,66). ОСОБА_6 належала кімната площею 17 кв.м., ОСОБА_10 - 13,9 кв.м. Ордери були видані на підставі рішення Джанкойського міськвиконкому від 09.04.1982 року № 94.4. Вказане рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не оскаржували. До складу сім'ї ОСОБА_6 до 1998 року ніхто не входив. До складу сім'ї ОСОБА_10 входив син - ОСОБА_9, відповідач по справі, який вселився по вказаному ордеру в квартиру разом з матір'ю.

Як було встановлено судом першої інстанції у ході розгляду справи після обміну з кожним було укладено окремий договір найму, та статус квартири став - комунальна.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру кімнати спірної квартири є суміжними, прохід у кімнату площею 13,6 кв.м. здійснюється через кімнату 17 кв.м., яка знаходиться у користуванні ОСОБА_6 (а.с. 16).

У зв'язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_10, рішенням виконкому Джанкойської міськради від 26.06.1998 року № 73 змінений лицевий рахунок на квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї кімнати, житловою площею 13,9 кв. м. на відповідача ОСОБА_9, склад сім'ї - один (а.с.93).

20 січня 1999 року між Джанкойським ЖЕО та ОСОБА_6 укладений договір найму житла в домах державного та комунального житлового фонду. Предметом договору є частка квартири по адресу АДРЕСА_1, Жиле приміщення - кімната в комунальній квартирі, площею 17 кв.м. (а.с.21).

29 вересня 2010 року року виконкомом Джанкойської міськради за № 425 прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею

20,2 кв.м., що складає 44/100 часток від загальної площі 45, 8 кв.м. (а.с.39).

На підставі вказаного рішення виконкому ОСОБА_9 видано свідоцтво про право власної нерухоме майно - 44/100 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації відносяться квартири багатоквартирніх домів, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах і одноквартирних будинках, де проживають два і більш наймача.

У зв'язку з наведеним суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки у сторін окремі договори найма на їх кімнати, то згоди позивачів ОСОБА_6 на приватизацію ОСОБА_9 кімнати у комунальній квартирі не потрібно, та порушень вимог закону при здійсненні приватизації не встановлено.

Посилання апелянта на те що приватизацією порушено їх права оскільки прохід у приватизовану кімнату буде через їх кімнату, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у кожній зі сторін з часу обміну з 1982 року був окремий договір найму та окремий особовий рахунок на їх кімнати. З 1982 року саме такий порядок користування спірною квартирою склався між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, а потім з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з 1998 року. Кімната площею 13, 9 кв.м. весь час знаходилася у користуванні родини ОСОБА_9, та прохід до неї був саме через кімнату ОСОБА_6 площею 17 кв.м. .

Передача у власність ОСОБА_9 частини квартири, не перешкоджає ОСОБА_6 у користуванні їх кімнатою 17 кв.м. на яку в них укладено окремий договір найму та їх право користування спірною квартирою такою приватизацією не порушується.

При цьому сторони не позбавлені у подальшому вирішувати питання, щодо встановлення сервітуту, отримання технічного висновку щодо можливості відокремити кімнату 17 кв.м. в ізольовану кімнату та інше.

Доводи апеляційної скарги, що суд не розглянув позовні вимоги щодо визнання незаконності приватизації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме це питання відображено в оскаржуваному рішенні суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 08 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.