ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року справа № 5002-34/705-2012-5020-300/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2012 б/н);
відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 20.04.2012 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-Сервіс»
(01000, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой»
(99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 12)
про стягнення 155 270,65 грн,
ВСТАНОВИВ:
27.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-Сервіс» (далі -позивач, ТОВ «ТД «Композит-Сервіс») звернулося до господарського суду Автономної Республіці Крим (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой»(далі -відповідач, ТОВ «СТК «Добрострой») про стягнення 155 270,65 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 530, 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем порушені зобов'язання щодо оплати поставленої продукції.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіці Крим від 02.03.2012 справу прийнято до провадження та порушено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіці Крим від 12.03.2012 справу направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 21.03.2012 на підставі ст.ст. 21, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) справу прийнято до провадження суддею Янюк О.С. Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, а у судовому засіданні 21.05.2012 оголошено перерву до 01.06.2012.
Під час розгляду справи представник позивача підтримала вимоги позовної заяви та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. 23.04.2012 від представника позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 85 034,44 грн (т.1, а.с. 53). У судовому засіданні 01.06.2012 заява прийнята судом до розгляду та розглядаються зменшені позовні вимоги.
Відповідач в порядку ст.59 ГПК України надав відзив на позов, у якому, зокрема, зазначив, що між сторонами був усно вчинений договір консигнації (комісії), за умовами якого відповідач прийняв зобов'язання реалізувати товар позивача кінцевим споживачам (покупцям) через свій магазин. У ході реалізації товару, за умовами усної домовленості між сторонами, відповідач перераховує на поточний рахунок позивача грошові кошти, отримані від реалізації частини товару. На час розгляду справи у відповідача знаходиться нереалізований товар на суму 77 934,44 грн. Вимоги про повернення нереалізованого товару до відповідача не надходило, отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
У період з 15.08.2011 по 18.10.2011 за усною домовленістю позивач передав відповідачу лакофарбову продукцію (далі -товар) на загальну суму 160 520,94 грн відповідно до видаткових накладних №№ ТД001950 від 15.08.2011 на суму 62 486,42 грн (т.1, а.с. 23, 24), ТД002097 від 30.09.2011 на суму 32 872,21 грн (т.1, а.с. 21, 22), ТД002520 від 26.09.2011 на суму 26 543,94 грн (т.1, а.с. 20), ТД002783 від 18.10.2011 на суму 38 618,29 грн (т.1, а.с. 18, 19), що відповідачем і не заперечується. Однак ТОВ «СТК «Добрострой»було сплачено лише 7000,00 грн.
15.12.2011 позивачем була надіслана відповідачу вимога про сплату наявної на той час заборгованості у розмірі 161 824,62 грн (т.1, а.с. 16-17), яка була отримана останнім 19.12.2011 (т.1, а.с. 13) та залишена останнім без задоволення.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 153 520,94 грн, а також інфляційні втрати та 3% річних.
Наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Також зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Також згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії сторін у справі з постачання-приймання товару, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства, слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі ст.ст. 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо оплати поставленого товару у повному обсязі.
Доводи представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про договір консигнації (комісії) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідні відносини складають самостійний правовий інститут та регулюють інші за своєю правовою природою правовідносини (гл. 69 ЦК України). Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.
Тобто, як встановлено судом, укладена між сторонами усна домовленість за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
У силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що за Договором позивач поставив відповідачеві товар на суму 160 520,94 грн, за який відповідач повинен був сплатити не пізніше 26.12.2011 (19 грудня (дата отримання відповідачем вимоги про сплату бору) + 7днів (ст.530 ЦК України) = 26 грудня 2011 року). Проте, сплатив лише 7 000,00 грн, отже заборгованість станом на дату подання позову до суду -27.02.2012 (про що свідчить відповідний штамп установи поштового зв'язку на конверті), склала 153 520,94 грн. Через часткове погашення суми боргу (у розмірі 68486,50 грн, т.2, а.с. 53) позивач зменшив позовні вимоги до 85 034,44 грн.
Проте, за наявними у справі матеріалами судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем було погашено суму, більшу ніж вказану позивачем. Так, за накладною №ТД001950 (рахунок №3313) сплачено: 3 000,00 грн -29.02.2012 (т.2, а.с. 99), 5 000,00 грн -13.03.2012 (т.2, а.с. 98), 5000,00 грн -26.03.2012 (т.2, а.с. 45), 4000,00 грн -02.04.2012 (т.2, а.с. 96), 4000,00 грн -09.04.2012 (т.2, а.с. 94), 29 486,50 грн -10.04.2012 (т.2, а.с. 92) , а разом на суму 55 486,50 грн; за накладною №ТД002097 (рахунок №3563) сплачено: 1500,00 грн -28.04.2012 (т.2, а.с. 88), 2600,00 гн -04.05.2012 (т.2, а.с. 89), 2000,00 грн -10.05.2012 (т.2, а.с. 90), 1000,00 грн -15.05.2012 (т.2, а.с. 91), 13000,00 грн -10.04.2012 (т.2, а.с. 93), 6550,00 грн -31.05.2012 (т.4, а.с. 44), а разом на суму 26 650,00 грн. Таким чином, під час вирішення спору відповідачем сплачено 82 136,50 грн (55 486,50 грн + 26 650,00 грн = 82 136,50 грн). Отже, несплаченою залишилася сума 71 384,44 грн (153 520,94 грн -82 136,50 грн = 71 384,44 грн). Зазначена сума підтверджується також підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2012 (т.4, а.с. 45). Доказів сплати вказаної суми суду відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 85 034,44 грн такими, що підлягають задоволенню частково -у сумі 71 384,44 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування в сумі 614,08 грн та 3 % річних у сумі 1 135,26 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 27.11.2011 по 24.02.2012 на суму 614,08 грн, наведений у позовній заяві (т.1, а.с. 4), суд зазначає, що позивачем взятий невірний середній індекс інфляції за період. Так, середній індекс інфляції за період з 27.11.2011 по 24.02.2012 складає 1,006 (замість заявленого 1,004). Таким чином, інфляційне збільшення дорівнює 921,13 грн (153 520,94*1,006 -153 520,94 = 921,13 грн). Проте, оскільки ч.2 ст. 83 ГПК України надає господарському суду при прийнятті рішення вийти за межи позовних вимог лише за клопотанням зацікавленої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми інфляційних втрат у заявленому позивачем у розмірі -614,08 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 27.11.2011 по 24.02.2012 на суму 1 135,63 грн, наведений у позовній заяві (т.1, а.с. 4), суд визнає його у вірним та таким, що відповідає діючому законодавству, проте зазначає, що у прохальної частині позову позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 135,26 грн. Ураховуючи приписи ч.2 ст. 83 ГПК України, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 135,26 грн.
Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, у розмірі 73 133,78 грн, з яких: 71 384,44 грн -основний борг, 614,08 -інфляційне збільшення, 1 135,26 грн -3% річних.
Витрати на судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України. Крім того, з позивача підлягає сплаті судовий збір за подання до господарського суду даного позову у розмірі 3 105,41 грн (2% від суми позову, що заявлена 155 270,65 грн). Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-IV збір підлягає перерахуванню до державного бюджету міста Севастополя.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой»(ідентифікаційний код 34945674; 99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 12; п/р 26005104141900 в ПАТ «УкрСиббанк», м. Севастополь, МФО 351005 або з будь-якого з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-Сервіс» (ідентифікаційний код 31606951; 01000, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; п/р 26003200130268 у Київській філії ПАТ «ЧБРР», МФО 380203) 73 133,78 грн (сімдесят три тисячі сто тридцять три грн. 78 коп.), з яких: 71 384,44 грн -основний борг, 614,08 грн - інфляційне збільшення, 1 135,26 грн -3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-Сервіс»(ідентифікаційний код 31606951; 01000, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; п/р 26003200130268 у Київській філії ПАТ «ЧБРР», МФО 380203) у дохід державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір за подання позову до господарського суду міста Севастополя у розмірі 3 105,41 грн (три тисячі сто п'ять грн. 41 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 11.06.2012.
Суддя підпис О.С. Янюк